Loading...
Українська
Українська Русский English
Додати об'єкт Моя карта
"
47512
я був
32
я хочу сюди
8

Тарасова гора (Чернеча гора), Канів

Тарасова гора (Чернеча гора), Канів

Святим місцем для кожного українця є Чернеча гора в Каневі, яка після поховання на ній видатного поета Тараса Шевченка отримала ще одну назву – Тарасова гора. Вона є складовою однойменного національного заповідника. Щороку сюди приїжджає незліченна кількість відвідувачів. Сходи на Тарасову гору подолати не дуже легко, але це нікого не зупиняє. Поклонитися прахові Кобзаря прибувають люди звідусіль. Чернеча гора є своєрідною Меккою, де варто побувати хоча б раз у житті, відчути її ауру і побачити місце, де Поет знайшов свій вічний спокій: «Щоб лани широкополі, і Дніпро, і кручі було видно, було чути, як реве ревучий». 

Історія гори до Шевченка

Місце, яке обрав Тарас Шевченко для власного поховання, самобутнє. Чернеча гора – частина Канівських гір і Мошенського плато, яке розтягнулось на 70 кілометрів уздовж Дніпра. Гора є однією з найвищих у Каневі. Зовні це заокруглений прибережний виступ із дуже крутими схилами, оточений двома ярами – Меланчиним потоком і Крутим ярком.

Життя в цій місцевості зародилося дуже давно: вчені виявили на Тарасовій та сусідніх горах сліди  ранньослов'янських поселень зарубинецької культури, а також три поселення полян, курганний могильник та понад десяток скарбів 10–13 століть.

У 16 столітті неподалік діяв монастир, у якому доживали віку бездомні та покалічені козаки. Нагадуванням про це є назва однієї з вулиць, котра підступає до Тарасової гори, – Монастирок. І сама гора колись належала обителі, тож назва Чернеча – не випадкова.

Історія після 1861 року

Новітня історія Чернечої гори почалася 22 травня 1861 року, коли на ній перепоховали Тараса Шевченка.

Травень 1961 року

Як відомо, Тараса Григоровича  спочатку поховали на Смоленському цвинтарі в Петербурзі, але ще в день смерті поета друзі вирішили виконати останнє його бажання – знайти вічний спокій в рідній Україні. У травні в Україну труну везли кіньми. Повсюди процесію зустрічали люди, які хотіли віддати шану видатній людині. Після відспівування в одному з київських храмів домовину на руках понесли до пароплава «Кременчук», який взяв курс на Канів.

На панахиду зібралися тисячі людей із навколишніх міст і сіл. Спочатку хотіли поховати поета на Канівському прицерковному цвинтарі, але його друзі наполягли на Чернечій горі, біля якої він  хотів збудувати хату.

Замість коней у воза з труною запряглися люди і ярами, горами, лісами повезли Шевченка до місця поховання. На гору домовину знесли на руках. Сталося це  22 травня в місці, яке відповідало його «Заповіту». Похорон тривав до вечора.

Згодом люди насипали на могилі курган і поставили дубовий хрест. Потім зібрали гроші і встановили новий, чавунний. Представники царської влади не дозволяли цього робити, бо вірили легенді про те, що Шевченко живий, а в могилі, нібито, сховані свячені ножі, які чекають слушного часу, аби селяни озброїлись ними і пішли проти поміщиків.

Монументальний чавунний пам'ятник-хрест на Тарасовій горі було встановлено через 23 роки після смерті поета, 1884 року. Тоді ж за народні гроші збудували перший музей Кобзаря – «Тарасову світлицю».

Радянський період

1923 року хрест на могилі Шевченка замінили на тимчасовий пам'ятник-бюст, який спроектував скульптор Каленик Терещенко, а виготовили робітники Городищенського цукрового заводу. Тоді ж виникла думка створити Державно-національний заповідний парк на Тарасовій горі.

Цей крок мав допомогти і дбайливо піклуватись про могилу Кобзаря, і водночас охороняти довкілля, адже тільки насадженням лісів можна було зупинити розмивання та руйнування ярів, які загрожували горі. Уряд ухвалив рішення створити біля Канева два заповідники: науково-освітній – на Тарасовій горі, та природничий – біля сусідніх гір.

Заповідник

Територія Тарасової гори стала заповідною. Для укріплення схилів лісом засадили навколишні яри. Площа заповідника розширилася до 10 гектарів. На вході з'явилася дерев'яна арка. Південний схил Тарасової гори і сусідньої з нею зрізали на конус, засадили деревами. Тоді ж, у 1925 році, збудували довгі звивисті сходи на вершину. А через 9 років тут постав літературно-меморіальний музей Шевченка.

Могила в сучасному вигляді

Сучасного вигляду місце поховання Шевченка набуло 1939 року. Щоб гранітний постамент і бронзова постать Кобзаря не роздавили склеп із труною, треба було точно визначити місце поховання, адже, за козацьким звичаєм, могилу обклали камінням і дерном, щоб надати округлої форми. 

Дощі з часом деформували її, тож спеціальна комісія вирішила зробити шурф і знайти склеп. Коли спустилися у розриту могилу, хтось запропонував зазирнути в труну, хоч права на це не було. 

Відкривши першу основну домовину, побачили металевий ящик, а в ньому красиву труну з віконцем, на якому лежав засохлий віночок. Пізніше одна з жінок, яка була членом комісії, розповідала про побачене: Шевченко лежав у труні, мов живий. Присутні перелякалися, бо після 78 років по смерті людини гадали побачити останки. Коли на обличчя поета потрапило повітря, воно в ту ж мить почало просідати.

Авторами бронзового пам'ятника на могилі поета є  скульптор Матвій Манізер та архітектор Євген Левінсон.

Під час Другої світової війни

Німецькі війська  у серпні 1941 року зайняли Канів. Серед іншого, був пограбований  державний заповідник «Могила Тараса Шевченка». У спустошених залах музею загарбники німці влаштували казарму для солдатів, а потім перетворили його на концтабір.

Після війни заповідник відновили.

Сходи

Із часом старі дерев'яні сходи, що вели на могилу, відслужили свій вік. 1977 року частина їх відірвалась і сповзла услід за земляним зсувом саме в той момент, коли ними сходила урядова делегація Канади на чолі з 80-річним керівником компартії Тімбаком. Через певний час із Канади надійшло 380 тисяч доларів на впорядкування заповідника. Але радянський уряд від «буржуазних» грошей відмовився i знайшов ресурси в бюджеті.

До могили Шевченка невдовзі зробили нові гранітні сходи, заповідну територію привели до ладу. Тоді ж біля підніжжя гори збудували пристань для туристичних теплоходів.

«Тарасову світлицю» – перший народний музей Тараса Шевченка – на початку 1990-тих років відтворили, а  відносно недавно реконструювали.

Експозиція музею

Перлиною колекції є оригінальні графічні твори Тараса Шевченка, прижиттєві видання його поезій, меморіальні речі, пов’язані з похованням у Петербурзі та перепохованням  в Україні:

  1. Листочки з металевого вінка, покладеного на могилу поета в Петербурзі.
  2. Червона китайка, якою покривали домовину  під час перевезення в Україну.
  3. Металеве кільце від воза, на якому доправляли труну.
  4. Віньєтка з кришки домовини.
  5. Рушник, стрічки та хустки з похорону Шевченка в Каневі.

Загалом музейне зібрання налічує понад 35 тисяч одиниць. Серед них:

  • ікони;
  • рушники;
  • плахти;
  • образ святого Тарасія;
  • ікона «Спас Нерукотворний»;
  • портрет Тараса Шевченка – копія художника Платонова з роботи Рєпіна;
  • тематичний рушник, вишитий Лесею Українкою;
  • олійний портрет, на якому Шевченко  зображений із німбом навколо голови;
  • металевий вінок, покладений до могили поета акторами Московського художнього театру;
  • ікона Святителя Тарасія Цареградського.

Колекція включає в себе багато творів живопису, графіки, скульптури, декоративного мистецтва.

Книжкове зібрання фондів налічує понад 12 тисяч одиниць.

Об’єкти заповідника

Нині заповідник – це територія історико-культурного та природно-заповідного фонду загальною площею 45 га. Тут є пам’ятки археології, архітектури, історії, мистецтва та природи:

  1. Могила Тараса Шевченка.
  2. Державний музей Тараса Шевченка.
  3. Могила Івана Ядловського, довголітнього хранителя і доглядач могили Шевченка в 1884 –1933 роках.
  4. Пилипенкова гора.
  5. Чавунний пам’ятник-хрест, що стояв на Шевченковій могилі.
  6. Чавунний пам’ятник-погруддя.
  7. Перший народний музей Шевченка – «Тарасова світлиця».
  8. Паркові комплекси.
  9. Пам’ятний знак Івану Підкові, похованому у Канівському монастирі.  

Цікаво знати

  • Шевченківський заповідник у Каневі є першим, що отримав  статус національного.
  • Загальна площа заповідника  – 45 гектарів. Він межує з Канівським природним заповідником.
  • Сходи на гору нараховують 392 щаблі і ведуть безпосередньо до пам'ятника.
  • На самій горі облаштовано майдан перед могилою Шевченка та музеєм.
  • Неподалік від могили Шевченка є пам’ятний знак на місці самоспалення українського патріота з Калуша Олекси Гірника.
  • Біля музею є панорамний майданчик із чудовим видом на Дніпро.

Як доїхати

Доїхати до Тарасової гори можна з центру міста Канева міським автобусом №2. До гори веде вулиця Шевченка.

З київської автостанції «Видубичі» до Канева регулярно вирушають автобуси.  

На авто з Києва треба їхати автошляхом H01 до Кагарлика, повернути на Р32 в бік Ржищева, далі шляхом Р19 до Канева. Відстань складає 140 кілометрів.

Від Черкас їхати на авто шляхом Р10. Відстань між містами  – 80 кілометрів.

Маршрутні автобуси до Канева з Черкас вирушають з автостанції «Дашковича» (вулиця Дашковча, 39/2). Час у дорозі – 1 година 45 хвилин.

Вам також може бути цікаво

Фото:

Тури та екскурсії

Канев. Шевченковскими тропами
Экскурсия в город Канев, южный форпост Киевской Руси, позже ставший "меккой" украинского народа, местом народного паломничества и поклонения великому Тарасу Шевченко... Визитная картокчка города - Чернеча гора. Этому уголку земли довелось стать известным всему миру. Здесь, под высоким курганом похоронен выдающийся украинский народный поэт и художник Тарас Григорьевич Шевченко, по имени которого гору называют Тарасовой.
Экскурсия в Канев
Увлекательную и познавательную программу, которая оставит у вас яркие, незабываемые впечатления,  приготовила  однодневная экскурсия в Канев. Это сокральное место. Здесь вас ожидают самые интересные, уникальные истории, связанные с украинским поэтом Т. Г. Шевченко. Вы узнаете и увидите много нового и отлично проведете время. Во время тура вы побываете: На обзорной познавательной экскурсии по Каневу. На Чернечей горе. Горе, где был зхоронен легендарный поэт и символ Украины – Тарас Шевченко. Подъем на Тарасову гору, где находятся горница и музей, посвященный писателю. С горы открывается вдохновляющий и удивительный вид могучей реки Днепр. Источник фото: wikimedia.org, автор: Олекса-Київ. Программа тура:
Детальніше
Facebook (0)
Додати опис об’єкта

 

 

Зворотній зв`язок
Відгуки
Ми цінуємо Вашу увагу і час, проведений з нами на сайті IGotoWorld.com. Якщо у Вас є запитання, побажання, скарги або ж Ви бажаєте більше дізнатись про нас, оберіть пункт, що Вас цікавить, і пройдіть за посиланням. Ми обов’язково приділимо Вам увагу.
Форма зворотного зв’язку
Запит успішно відправлений.
Надіслати