Раковецький замок, Раковець

Раковецький замок – могутня фортеця, що свого часу слугувала важливим опорним пунктом в боротьбі з ворогами. Розташований у стратегічному місці, він завжди був об’єктом, за який точилися криваві бої. Неодноразово твердиню штурмували турки, татари і козаки, та замок і його воїни гідно чинили опір. Навіть зазнавши руйнувань, він щоразу поставав заново, зміцнюючи свої мури і оборонні функції. Зараз від фортеці вціліла лише одна вежа, проте вона є свідком військової звитяги та історичних подій, тому занесена до пам'яток архітектури національного значення. Побачити її можна на чарівному Покутті – на скелястій височині серед каньйону Дністра, над яким ця давня вежа гордо виструнчилась.

Історія Раковецького замку

Збудував замок галицький підчаший (службова особа при королівському дворі Речі Посполитої) Войцех Домінік Бєнєвський у середині 17 століття. Проте науковці, детально вивчивши архітектуру збережених елементів, дійшли висновку, що частина муру і висока вежа мають схожість із фортецями часів Середньовіччя. Зокрема, відрізняються типи стрільниць. Тому історики припускають, що шестигранну вежу могли звести у другій половині 14 століття. А окремі частини мурів за їхніми архітектурними особливостями відносять до більш давніх часів, коли замковий комплекс ще не мав веж.

Імовірно, Раковецький замок заклали 1660 року на руїнах давнішого об’єкта, добудувавши надбрамну вежу, прилеглі до неї мури і палац. Адже в документі, в якому згадується про спорудження замку, зазначено, що його звели «на розташуванні мурів».

Автор фото: Anna Semeniuk, IGotoWorld Photo Group. 

Від самого початку на фортецю постійно нападали. Вона була розташована в стратегічному місці на переправі через Дністер. Ще не будучи завершеною, зазнала нападу козаків, але вистояла. Згодом оборонці замку дали мужню відсіч татарам. Однак уже за десятиліття турки двічі здолали польських оборонців, сильно поруйнувавши замок.

Це місце стало головним форпостом короля Яна ІІІ Собеського для походів на Валахію (держава в межах сучасної Румунії) і важливим оборонним об’єктом Подністров’я. У замку завжди були запаси їжі, озброєння, а на подвір’ї – джерело, що дозволяло довго витримувати облогу.

Уже у 18 столітті твердиня згоріла і втратила свою оборонну функцію. Згодом, у 19 столітті, замок перетворився на поташеву фабрику, проте і її поглинув вогонь.

Автор фото: Anna Semeniuk, IGotoWorld Photo Group. 

20 століття завдало остаточного удару. Нещадним виявився час, що руйнує все, навіть міцні мури, а також місцеві мешканці, які буквально розтягали каміння та цеглу на будівельні матеріали. Пощастило тільки 20-метровій вежі, до якої важко підступитися: зверху нема доступу через кручу, а знизу  надто небезпечно розбирати високу конструкцію.

Раковецький замок у фактах і цифрах

• 1660 – рік закінчення будівництва.
• Розміри усього замкового комплексу – 40х60 метрів. Мав три вежі, палац площею 10х20 метрів, каплицю всередині мурів.
• 1657 і 1667 – роки успішних боїв за замок, коли його оборонці здолали козаків і турків.
• 1672 і 1676 роки – турки завоювали фортецю і частково зруйнували її.
• 1769 рік – твердиню взяли в облогу російські війська і спалили.
• 1840 рік – власник Раковця Дверницький влаштував у замку фабрику з виробництва поташу (калієва сіль, яку використовували для виробництва добрив).
• Кінець 19 століття – власником замку був єврей Шмуль Баран, який занедбав його.

Легенда

Деякі джерела розповідають, як вдалося врятувати Раковецький замок від ворогів завдяки безстрашності одного з його захисників. Під час облоги замку татарами його оборонці мужньо трималися. Джерело води було в межах двору, але у них закінчилася їжа. Один з юнаків вирішив зробити нічну вилазку з фортеці і просити допомоги. Він спустився на шнурку з кручі до Дністра, переплив його і добрався до Чернелицького замку, де були поляки. Він розповів про сили і розташування ворожих військ. Польські загони вночі оточили татар, на допомогу їм вийшли оборонці Раковця і спільними зусиллями вщент розбили ворогів.

Автор фото: Anna Semeniuk, IGotoWorld Photo Group. 

Архітектурні особливості

Замок складався з оборонних мурів товщиною 1,6–2 метри і висотою до 9 метрів, палацу і каплиці всередині дитинця, трьох веж. Мури мали два бойові яруси і рідкісний тип стрільниць.

В’їзд всередину був із півночі через двоповерхову квадратну надбрамну вежу з напівкруглим склепінням. Вона мала звідний міст і рів попереду. Над урвищем зі заходу була трикутна вежа, частково викладена білим каменем, мабуть, з декоративною метою. Біля неї стояв житловий корпус.

Автор фото: Anna Semeniuk, IGotoWorld Photo Group. 

До наших днів збереглася шестикутна семиярусна вежа висотою 20 метрів типу донжон, розташована зі сходу. Поруч біля неї – великі пивниці. Вежа має арковий вхід, на кожному ярусі – бійниці. Зверху колись була зовнішня бойова галерея. Науковці відзначають у ній рідкісний тип бійниць, що давали можливість обстрілювати широкий кут без зміни положення, та їхні архаїчні особливості. Зокрема, історики вказують на її архітектурну схожість з вежею 14 століття у Болеславці (Польща).

Збудована з дністровського каменю, сланцю, гальки, цегли, вапняку. У будові башти можна впізнати елементи готики і бароко. Башта є рідкісним зразком фортифікаційної споруди, нетиповим, що зумовлено особливостями рельєфу: з однієї сторони круча, з іншої – урвище, тому будівничим довелося обмежитися баштово-муровою оборонною системою.

Автор фото: Anna Semeniuk, IGotoWorld Photo Group. 

Як доїхати

Залишки замку розташовані в селі Раковець Городенківського району Івано-Франківської області. У центрі села біля каплички є стежка до замку.

Поїздом. До станції Городенка. Звідти до замку – близько 20 кілометрів.

Автомобілем. Від траси «Тлумач – Городенка» необхідно повернути ліворуч, їхати через село Воронів.