• Вартість туру при зібраній групі турфірмою від 7 чол.
• Зустрічаємось о 8:00  Готеля "Тернопіль" в центрі міста, 10 хв. пішки від зал. вок..
• Сюди ж повертаємось увечері до 20:00

Переїзд: Тернопіль - Почаїв (в новорічно-різдвяний період не проводиться) - Кременець - Вишнівець - Збараж - Тернопіль 

• Слухай-но, нас кличе край слави та особирської звичаї, край чудотворних ікон і цілющих джерел! Тут церкви, мов фортеці, а фортеці - як пішні палаци.
• Гордо височить Збаразький замок, що возвів сам Христофор, та не Колумб, а славний русич, учень Галілео Галілея. А як шляхетно й витончено крокує минувшина дзеркальною залою Вишнівецького палацу
• Ступіть на землю, де Богоматір слід лишила, і дух козацький гартувався «Вогнем і мечем».
• Тут думка на мить сповільнюється і згадуєш легендарний Почаїв... А ще його історію – історію «українського Ватикану», галицького Люрду.
• Де дива творять стопа та чудотворна iкона Почаївської Божої Матерi.

А й справді, Почаїв – це велична християнська святиня – перлина зодчества, оаза зцілення. І де ж, як не тут може відкритися таємниця печерної церкви з мощами святих – Івана Заліза (Іова) та Якова Головатюка (Амфілохія) та незвідана сила 33 ікон, писаних на мідних дошках.

Та як мандрувати чарівною Волинню, і не зазирнути до однієї з її таємниць – Кременеця – Галицького Риму, що розкинувся на семи пагорбах, а на найвищій вершині височать руїни легендарного замку Бони, чи не найвідомішої власниці містечка.

Кременець – це місто трьох чудодійних ікон і шістьох стародавніх цвинтарів, місто переказів та бувальщин, королеви «графа-дракули», церков, неповторної природи та мальовничих гір, таких собі «міні-Карпат».

Тут якусь таємничість видзвонюють неповторні дзвони Свято-Миколаївського собору, дивує своїм ландшафтом, ручними білочками та смачнючим монастирським квасом Свято-Богоявленський жіночий монастир.

А заворожуюча Полкова церква, колишній прихисток для військових та їх родин, і досі вабить відчуттям безпеки та затишку!

Що вже казати про чарівні звуки органу в костелі Св. Станіслава та садибу-музей польського письменника Юліуша Словацького! Але не минулось в Кременці і без «темної» сторони, зворотнього боку медалі: чародійство, відьми, страти, як чаклували, як панів причаровували і сусідів страшили...Відголоски інквізиції з Європи ледве долітали до наших земель, але лицарська звитяга тут була не гірша, ніж у середньовічному Старому Світі...

Обід, Кременецька кухня (200 грн/чол. факультативно)

• Гастрономія Кременеччини від Андрія Левчука – дослідника давніх страв Волині
• Обід проводиться на вулиці в зимовий період 2021 - 2022 рр., готується на відкритому вогні, біля вогню ми смакуємо кухню під розповіді гастро дослідника пана Андрія й гріємося :)

Меню волинської автентичної кухні:

• Кременецький вишневий борщ
• Гречані вареники з сиром
• Тушковані ребра в сушені із груші та слив
• Крафтова настоянка
• Чай з гілля фруткових дерев

Що приховує старовинне містечко під вишнями, де в родовому палаці народився князь Дмитро-Байда Вишневецький – славнозвісний засновник Запорізької Січі (1556 р.), закатований турками у Стамбулі?

Кум, сват, брат – власники палацу породичалась ледь не зі всіма монархами, королями й гетьманами Європи.

Гігантська паркова шахівниця, де фігурами були кріпаки. Дерева-велетні у старовинному парку до нині пам'ятають розкішні бали, витончених шляхетних панянок, які крокували з кавалерами між віковічними липами...

Кам’яна лавка, на якій малював Тарас Шевченко і писав листи закоханий Оноре де Бальзак. На неї теж хочеться присісти, але закутавшись у теплий-теплий плед чи теплі обійми літнього вечора, та смакувати трав'яний чай з медом і писати лірику…вірші.

Церква Вознесіння Господнього – усипальниця роду Вишневецьких... Так, все це занурений у сади Вишнівець! Та далеко не одним містечком під вишнями славиться сивочола Волинь, повірте, тут є що пізнати.

Наприклад, Збаразький замок – зразок голландської оборонної системи, збудований італійським архітектором, але перебудований на вимогу тодішніх реалій...

А ще яку інтригу приховує історія листування Христофора Збаразького та італійського вченого Галілео Галілея... Яку таємницю береже кожен мур, кожна стіна, кожне підземелля, кімната, камінчик...

Але тут мимоволі набігає смуток і декілька слів: «За тобою, Морозенко, вся Вкраїна плаче». Так-так, Морозенку, кров твоя навіки на камінні цієї твердині!

Ця твердиня витримала надто багато! Чи під силу осягнути козацько-польське протистояння, майстерно змальоване в історичному романі Г. Сенкевича «Вогнем і мечем» та в однойменній кіноепопеї Є. Гоффмана.

Цього досить мало... Та спробуємо відчути Збаразьку фортецю кожною клітинкою тіла: як пробігає холодок по шкірі у підземеллях замку, а руки тягнуться хоть трішки торкнутися старовини, як хочеться посидіти у тому колись – колись ще не критому дворику, годинами роздивлятись антикварні меблі, а ще - доторкнутися голосом акордів старого піаніно та закружляти посеред велечної зали в розкішній сукні.

Тож гайда у мандрівку! Замки кличуть тебе до того танцю: танцю, що закрутить тебе у вирі минулого і сучасного, легенд та правдивих фактів, підступних домислів, романтичних подвигів, таємниць, що назавжди лишаться у міжчасі...

Але у вас буде танець, щоб відчути це кожною клітинкою тіла та завитком душі! Помандруємо!?