Один з найкращих готелів, де нам коли-небудь доводилось бувати, – замок-готель «Палота» – розташований в одному з найгарніших районів Мішкольца – Ліллафюред. Однозначно – це те місце, куди хочеться повернутися ще раз. Без сумніву, сам замок, розкішне озеро Хаморі, Висячі сади і оточуюча природа – це родзинка Мішкольца.

За декілька хвилин ходьби від «Палоти» розташовано станцію історичної вузькоколійки. Це не тільки чудовий атракціон, але і непоганий транспортний засіб. Залізниця сполучає два туристичних райони Мішкольца: Діошдьйор та Ліллафюред. Цією вузькоколійкою можна доїхати до знаменитої в Угорщині Форелевої ферми.

Не тільки вузькоколійка допоможе пересуватися по місту. Тут є хороша транспортна сітка трамваїв та автобусів. Крім того, Мішкольц – місто невелике і знадобиться буквально декілька хвилин, щоб дістатися від однієї пам'ятки до іншої.

Розплатитися за проїзд можна як у самому транспорті, так і за допомогою туристичної картки Miskolc Pass, що дає право на безкоштовний проїзд у муніципальному транспорті міста.

Форелева садиба розташована за 15–20 хвилин вузькоколійкою від замку «Палота», у районі Ліллафюред. З-поміж великого вибору способів приготування риби, нам найбільше сподобалась форель гарячого копчення. Дуже смачно!

Чесно кажучи, ми йшли до купальні неохоче – думали, такий собі місцевий атракціон – що там може бути цікавого! Коли я побачила, з яким захватом мої колеги перепливали з однієї печери в іншу, ніжились у бульбашках, пливли за течією лабіринтами справжньої карстової печери – я зрозуміла, як тут класно.

Не те, щоб у Мішкольці було стільки жаб, як левів у Львові, але місто дійсно цікаве своєю легендою про жабу та холодець. Якщо придивитися, знайдете не одну квакушу у Мішкольці. Крім того, у самому центрі є багато цікавих пам'яток!

О, так! Пишу це речення і аж слинка тече. Яка була смачна рулька! Aranykorona. Я називаю це місце три в одному: музей, старовинні печери для зберігання вина та ресторан. Спочатку екскурсія печерами, де є виставка різноманітного кухонного приладдя, далі – таємниці зберігання вина і наостанок – неперевершена вечеря та традиційне токайське асу. До речі, в Aranykorona є ще й невеличкий готель з доволі демократичними цінами.

Токай – це виноробний край. Уявити його без вина неможливо. На жаль, у самому Мішкольці виноград вже не вирощують, але вино робити вміють. У них це в крові:) Значну частину винограду привозять до сусіднього Мішкольца аби створити справжній шедевр. У винних льохах міста народжується традиційне для цього краю токайське асу. Це біле солодке вино. Його вам і радимо спробувати та привезти як сувенір додому.

Не хочеться аж надто рекламувати, але ніхто з нас й подумати не міг, що солодке вино може бути таким приємним на самк. До речі, у Токаї вирощують лише білий виноград.

Замок Діошдьйор, розташований у однойменному районі, дійсно відбудували декілька років тому. За рік-два планують завершити будівництво ровом з водою – обов'язково приїдемо подивитися на остаточний варіант. Проте і зараз замок вражає! Створені за старовинними зразками меблі, автентичні декорації; привітний персонал, сучасний відео-музей, різноманітні розваги… квитки придбано не даремно!