Печери Тернопільщини

8:00 Зустріч групи напроти «Готель Тернопіль». Виїзд.

Повернення в Тернопіль 17:45. Залізничний вокзал, «Готель Тернопіль»

Тернопільщина - воістину неповторна земля: де ж ще як не тут на відстані кількох кілометрів можна прогулятися мальовничим європейським містечком, відчути міць древньої фортеці, що вартує всю околицю, мов віковічний страж, як сивочолий воїн....

Де ж як не на Тернопільщині можна потрапити в "царство Аїда", магнетичний підземний світ, відвідавши який хоч би раз у житті пам'ятатимеш до самісінької смерті: треба ж таки... за життя потрапити під землю?!...

А ще туди завжди захочеться повернутися як до батьківської домівки через багато-багато років, привітатися як із давнім другом, якого так хочеться випадково зустріти на вулиці, але ні - з друзями так рідко буває, особливо коли страшено хочеш його зустріти випадково... Тому де ж як не тут в печері "Млинки", в лабіринтвому царстві кристалів, тиші і таємничої темряви варто усвідомити - сюди як і до доброго старого друга, хочеться їхати навмисне...

А це диво природи знаходиться зовсім недалеко від Чорткова, на околиці села Залісся, над каньйоном потічка Млиночки, де біліють вкриті молодими акаціями гіпсові кручі – "Скалки", у надрах яких заховалася лабіринтова печера "Млинки". "Спелеологічна хрестоматія", екстрим парк розваг, пізнавальна мандрівка, простори "зоряного неба" і все це одна печера...

Дивина: стіни майже суцільно покриті білосніжними, сірими, коричневими кристалами вторинного гіпсу... Як же природа зуміла створити це розкішне "діамантове намисто" із звичайної породи?! Скільки мільйонів років знадобилося щоб звичайні стіни розломів земної кори стали "кам'яними хвилями" і ще й зацвіли тими "диво-квітами", які квітнуть та "живуть" тільки тут, в печері... А якщо їх винести на поверню, то - сохнуть, бо тільки життя їм дає це величне підземелля, тільки тут вони не звичайні породи гіпсу, а квіти "царства Аїда" та кристалів, тиші і таємничої темряви...

А ще "Наддністрянською Помпеєю" - печерою "Вертеба", що знаходиться посеред самісінького поля, неподалік селища Більче-Золоте... Тут нерідко люди знаходили сліди древньої цивілізації, а глибочезна печера мов чорна діра поглинала все що у ню потрапляло: від мулу та глини, диких тварин, що ховалися від мисливців до тракторів місцевих жителів...

Саме тут силу-силену років тому жили первісні люди, цивілізація яких губить  витоки десь у п’ятому тисячолітті до нашої ери. І мало хто знає, що вона давніша за шумерську цивілізацію, яка досі вважалася найстарішою на планеті.

Перші дослідники знайшли тут величезну кількість людських решток і кісток звірів, понад 35 тисяч шматків глиняного посуду тоді ще невідомої культури, більше сотні керамічних. Та, головне, серед перших знахідок були і цілі, неушкоджені глиняні посудини. І не одна й не десять, а кількасот. Все це - зразки культури, автентичні тим, які згодом, у 1893 році знайшов під час розкопок Вікентій Хвойка у селі Трипілля під Києвом.

Саме тут створено чи не перший на планеті музей – археології, трипільської культури та епохи неоліту. Адже де ж як не тут - у печері обжитій трипільцями, у печері знахідки з якої свого часу вивозили до Польщі, і знахідки якої старіші за усі в Європі

Так, тут немає кристалів вторинного гіпсу ( лише в окремих залах соломки трубчастих кальцитів, які на перший погляд нагадую стерню), стінки печери гладкі і темні, утім лабіринти таять так багато невідомого... Чому тут жили трипільці? Що змусило племена, які сіяли хліб, будували житла, наносили автентичний орнамент на щоденний посуд і які тягнулися до сонця, знову повернутися в печеру?...

Що не печера, то - загадка... Що не підземелля, то - таємничий пазл, який так хочеться поєднати і побачити всю картинку. Проте хто-зна скільки на це потрібно буде часу... А ми з вами маємо встигнути все за однісінький день, тож гайда у мандри!!!

 Наступна наша зупинка - Монастирок.

Місце, далеке від шляхів та марноти міст. Тому ще десь в IX ст. тут з’являється скельний монастир в печерах. А яскиня "Язичницька" і досі вважається місцем сили... Говорять, місце тут намолене, святе і життєдайне... А скільки легенд та переказів про це міс це ходить, сила-силенна , що просто таки захоплює с. Монастирок у містичні тенета. А чого тільки варті краєвиди довкола... А й справді, місце сили... Віриш у це чи ні, але навіть від самих краєвидів хочеться жити кожною хвилинкою, відчуваючи той тонкий світ, де все поєднане невидимими тонкими павутинками долі і якогось вселенського задуму....

Три зовсім різні, три унікальні печери, але все більше і більше хочеться досліджувати підземну казку Тернопілля, підземне царство Аїда, та нам час повертатися назад до сонця... Після печер все здається таким насиченим, яскравим, наче вибух смаків, пахощів, дотиків, уявлень... А ще, хочеться у мандри!

До вашої уваги будуть легендарні Микулинці, з не менш героїчним замком, що здався туркам лише після 15-денної облоги, де  колись  власник містечка і навколишніх земель барон Ян Конопка, створив у фортеці суконну фабрику, але вона швидко прийшла до занепаду і була закрита. Після цього замком вже ніхто більше не цікавився окрім його господині, яка до цих пір проживає в його стінах ... Так! Так, замок досі має закону власницю. А ще познайомимось з розкішним бароковим костелом фундації самого Потоцького, та палацом графів Реїв, де зараз бальнеологічна лікарня на базі сірководню (такої собі "Нафтусі").

У твердині є ще чимало секретів вам повідати, натякнути про легенду і втаємничити правду. Але це того варто: пройти чи не усім "царством Аїда" щоб опинитися в бувальщинах стародавніх віків і в таємницях які не так легко даються щоб їх пізнали.

Тож беремо трішки наснаги та авантюризму та гайда з нами у тур "Печери Тернопільщини"

З собою брати:

• Перевзутя для екскурсії в печеру Млинки (кросівки, гумаки)
• Зручний спідній одяг для печери Млинки (легкий та вільний, котрий зручно одягнути під спелео комбінезон)
• Робочі рукавиці
• Шапку або хустку
• Куртку або інший теплий верхній одіж для екскурсії в печері Вертеба
• Дощовик