Подільський Шлях Святого Якова, або Camino de Santiago в Україні

Camino Podolico: Подільський шлях святого Якова — це культурно-пізнавальний та екологічний маршрут з Вінниці до Кам’янця-Подільського через Бар. Його розроблено за зразком Шляхів святого Якова, що проходять через усю Європу та ведуть до міста Сантьяго-де-Компостела в Іспанії.

Це перший піший маршрут в Україні, що має такі ж атрибути, як і його старший іспанський брат Camino de Santiago: паспорти та сертифікати пілігрима, спеціальні печатки, мапу, маркування. Єдине, чого поки бракує — альберге, спеціальних притулків для ночівлі іспанських пілігримів. Проте кожних 20–25 км на вас чекатимуть економготелі, зелені садиби, хостели, гуртожитки та заклади харчування.

Селище - Черленківський замок

З вікон автівок неможливо побачити всі ті мальовничі локації, які стануть доступними під час проходження маршруту. Береги подільських річок, малолюдні закутки, ліси та поля, стежки, що ведуть до цікавих та маловідомих місцин — все це відкриється кожному, хто пройде маршрут пішки, пробіжить чи проїде на велосипеді.

Camino Podolico поєднує 13 точок Вінницької і Хмельницької областей. Це чудова можливість не лише побачити цікаві місця України, але й відчути їх колорит, пізнати місцевий менталітет, відволіктися від буденності, очиститися від зайвих думок, перевірити свої сили, виконати своєрідний «квест» (зібравши 13 печаток у паспорт за не більш як 12 днів безперервно), та просто розім'яти ноги. 

Поки це тестовий варіант маршруту. Найближчим часом планується продовження шляху до кордону з Європою, щоб приєднатись до міжнародної мережі шляхів святого Якова. Цьогоріч маршрут вже пройшли повністю або частково більше 150 мандрівників з різних куточків України.  

Вінниця - Миколаївська церква

Довідка

Шлях Святого Якова, або Camino de Santiago — це паломницька дорога, відома з IX століття, що веде до могили апостола Якова в іспанському місті Сантьяго-де-Компостела, головна частина якої пролягає Північною Іспанією. Місто Сантьяго-де-Компостела, куди веде цей шлях, є третьою за значенням святинею католицизму, поступаючись лише Єрусалиму та Риму. З кожним роком популярність маршруту зростає: якщо у 1978 по ньому пройшли всього 13 осіб, то в 2018 — понад 327 тисяч, а в 2019 — 347 578 пілігримів. (Джерело https://followthecamino.com/en/blog/the-camino-de-santiago-hits-record-numbers-in-2019/). Різкий спад числа паломників відбувся лише у часи пандемії, у 2020 році, але вже у 2021-му кількість охочих пройти маршрут знову збільшилася.

Маршрут було оголошено першим європейським культурним маршрутом в жовтні 1987 року, а у 1993 році внесено до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. У 2010 році святилище відвідав Папа Бенедикт XVI.

Символ пілігримів Каміно де Сантьяго — мушля, яку у великій кількості можна знайти на берегах Галісії. Її подорожуючі чіпляють на рюкзаки.

Шляхом святого Якова проходять не лише з релігійних міркувань, а й для того, щоб відпочити від метушливого життя чи знайти нові знайомства. Тут можна зустріти людей з різних куточків планети, різних конфесій та життєвих переконань.

Вінниця - Сабарів

Усе, що треба для мандрівки

Насамперед варто розрахувати свій час та заздалегідь забронювати ночівлю (ціни коливаються від 100 до 400 грн з людини). Для цього потрібно спочатку визначитися, чи готові ви йти весь шлях, чи одну з його ділянок — Вінниця–Бар (100 км) або Бар–Кам’янець-Подільський (150 км). Велосипедом можна проїхати лише увесь маршрут.

Вінниця - Преображенський собор

Звичайно, проходження маршруту — це виклик собі, особливо у фізичному плані. А от з організацією все набагато простіше — електронний трек маршруту можна завантажити за посиланням, вказівники та маркування — жовті стрілочки — є вздовж усього шляху, друковану мапу видають разом з паспортом. Всю корисну інформацію про проєкт можна знайти на його сторінці.

Щодо харчування — у більшості населених пунктів по маршруту є кафе, де доступні комплексні обіди (від 60 до 100 гривень). У невеликих селах можна придбати продукти для перекусу в магазині або домовитись про харчування у приватній садибі.   

Як стати пілігримом

Щоб офіційно стати пілігримом, треба завітати до Вінниці, а саме до Костелу Пресвятої Діви Марії Ангельської (вул. Соборна, 12) для отримання паспорта пілігрима та першої печатки. Це символічне місце, адже Шлях святого Якова початково був паломницьким католицьким маршрутом, хоча потім став досить світським та туристичним.

Вінниця - Костел пресвятої Діви Марії Ангельської

Розкриваємо приховані місця Вінниці

Від храму турист вирушає далі до Замкової гори — місця, де від останньої третини XIV ст. стояв Вінницький замок, зведений князями Коріатовичами. Неподалік, на кручі над Південним Бугом, знаходиться Миколаївська церква — яскравий приклад традиційної української дерев’яної сакральної архітектури доби козацького бароко.

Вінниця - Миколаївська церква і дзвіниця

Далі маршрут йде лісом через Сабарівську ГЕС. Поруч знаходиться місце, де завжди можна знайти натхнення — камінь Коцюбинського, на якому викарбувано цитати з творів письменника. Вважається, що на цих брилах він любив сидіти й обдумувати теми майбутніх творів.

Вінниця - Вид із Староміського мосту

Далі маршрут повертає до краси природи — стежка вздовж Південного Бугу веде по одному з найбільш мальовничих відрізків Camino Podolico. Річка та прохолода затінку дерев, що ростуть по обох її берегах, ніби дають додаткові сили. У першому селі, що трапиться за маршрутом — Прибузькому — на горі височіє дерев’яна Успенська церква, зведена у другій половині ХІХ століття.

Прибузьке - Свято-Успенський храм

За мостом знаходиться луг зі смугою дерев поруч із водою. Тримаючись правого берегу річки, можна дійти до Селища — дорога приведе прямо до вежі Черленківського замку. Крім нього у цьому населеному пункті є й інші цікаві місця: Маріїн парк, кінна ферма та залишки старовинних релігійних будівель.

Гнівань, релігійні святині, замок Дракули та перший нічліг

Гнівань — доволі великий населений пункт. У селищі є дві цікаві та величні релігійні святині — Санктуарій Святого Йосипа та Церква святого Духа. А ще тут є таємничий будинок Дракули, про наявність якого навіть не всі місцеві знають.

Гнівань - Санктуарій Святого Йосипа

Тут ще донедавна діяв гігантський цукровий завод, який наприкінці 1990-х збанкрутував. Один з корпусів заводу сьогодні відреставрований та перетворений на готельно-ресторанний комплекс «Старий замок». Ще одне місце для ночівлі — готель «Гетьман» — знаходиться поруч із залізничною станцією.

Гнівань - Будівля цукро-рафінадного заводу (нині готель)

Скупатися у прозорій чистій воді та відпочити у заповіднику

За Гніванню розташована точка злиття річки Рів та Південний Буг. При злитті річок є мальовничий острів, який видно з мосту. Власне, за ним починається село Могилівка. Неподалік цього села знаходиться старий затоплений кар’єр з облаштованим пляжем, а ще у лісі поруч є джерело.

Могилівка - Храм Святителя Василія Великого

Виходячи з Могилівки в напрямку Браїлова можна почути постійний стукіт — це працює Демидівський гранітний кар’єр. У самій Демидівці, що була заснована козаком Демидом, є Покровська церква, а також панський маєток, в якому нині розміщена школа.

Демидівка - Церква Покрови Пресвятої Богородиці

Довгий привал можна зробити у ландшафтному заказнику «Володимирська дубина», що перед селом Володимирівка. Це заповідна територія площею 155 гектарів — переважно грабовий ліс, через який протікає річка Рів. 

Зелений тунель між Демидівкою та Володимирівкою

У Володимирівці необхідно повернути ліворуч і перейти річку, тримаючись її правого берега — за кілька кілометрів вигулькнуть мальовничі пороги Браїлівської ГЕС. 

Багатоконфесійний Браїлів з легендарним музичним минулим

Браїлів хоч і значно менший, ніж Гнівань, але багатий на пам’ятки культури та архітектури. Тут є православний жіночий монастир, головною святинею якого є копія ікони Матері Божої Браїлівської. При ньому є готель для паломників. Також заночувати можна у гуртожитку професійного ліцею.

Браїлів - Свято-Троїцький жіночий монастир

Поряд із монастирем є дві синагоги. Навпроти — римо-католицький санктуарій Ісуса Назарянського, а на іншому кінці містечка — старовинний католицький цвинтар із каплицею 1825 року. 

Браїлів - Санктуарій Ісуса Назарянського

Особлива туристична цікавинка Браїлова — колишній маєток родини фон Мекк, в якому жив і творив Петро Чайковський, а потім Клод Дебюссі. Зараз у більшій частині палацу розташовується навчальний заклад, а в кутовій вежі — музей Чайковського. Навколо палацу є парк із каналом, через який перекинуто декоративний місток. 

Браїлів - Садиба фон Мекк

З міста, перетнувши річку, необхідно прямувати в бік залізничної станції Браїлів понад ліс. Потім, звернувши ліворуч через залізничну колію, пройти через село Леляки, за яким буде Жмеринка.

Браїлів - Річка Рів

Жмеринка та її легендарний корабель, що пливе в Одесу

Залізниця розділяє Жмеринку на три приблизно рівні частини. У місті є гарний парк зі стадіоном, старовинні церкви, кінотеатри, супермаркети та кав’ярні. Зупинитись тут можна у двох гуртожитках, готелях «Автотема» та «ЯкДональдс & Co». 

Жмеринка - Церква Олександра Невського

Найбільше притягує око залізничний вокзал, зведений у 1904 році архітектором Зиновієм Журавським. Його стиль — необароко, а прототип — мюнхенський вокзал. Згори споруда нагадує гігантський корабель, що під всіма вітрилах мчить до Чорного моря. На центральній площі перед вокзалом — пам’ятник Остапу Бендеру, який, за книгою, бував у місті.

Жмеринка - Жмеринський залізничний вокзал

Історичний музей — одна з найкрасивіших споруд Жмеринки. Його звели на початку ХХ століття для графа Гейдена в стилі модерн. В колекції музею 3,3 тисячі експонатів (меблі, музичні інструменти, сімейні документи та особисті речі відомих мешканців міста), старі фотографії Жмеринки, її вокзалу, численних храмів тощо.

Жмеринка - Особняк графа Гейдена (Музей)

Ягідний край — Северинівка

Зі Жмеринки маршрут проходить асфальтовою дорогою. За Малими Коростівцями можна набрати води у джерелі св. Марії. Звідси вже зовсім недалеко до Северинівки.

Северинівка - Палац Орловських

Ключова пам’ятка села — палац засновника села Северина Орловського, у якому розташований санаторій. Крім того, тут є музей та глиняний кар’єр (у ньому видобувають навіть рідкісну блакитну глину!). Варто також подивитись на старовинну усипальницю Орловських на старому цвинтарі біля сільради, яка хоч і зруйнована, але все ще дуже імпозантна.

Северинівка - Каплиця Орловських

Інша особливість села — величезна кількість малини, завдяки якій воно процвітає. У липні 2021 року тут навіть відбувся «Малина Фест», на якому спекли найдовший пиріг з малиновою начинкою, що потрапив до Книги рекордів України.

Северинівка - Скотний двір маєтку Орловських

Бар — екватор маршруту та хранитель легенд

Із Северинівки до сусіднього Чернятина варто йти через старовинний парк. У його кінці є мальовнича галявина з природною скелею, звідки відкривається чудовий краєвид на Рів. А в самому Чернятині знаходиться один із найкрасивіших палаців України у стилі неоготики.

Чернятин - Палац Вітославських-Львових

Бар — ще одне велике та без перебільшення легендарне місто на Camino Podolico. З ним тісно пов’язане ім’я польської королеви Бони Сфорци, яка перейменувала його на честь свого рідного італійського міста Барі та надала Бару Маґдебурзьке право, звільнивши його мешканців на 12 років від податей і утворивши Барське староство. Наразі тут відроджують легенди, пов’язані з королевою, та створюють на її честь різні туристичні локації.

У місті є залишки Барського замку — фрагменти бастіонів, що можна побачити з боку річки, де зараз знаходиться місцевий парк. Колись Барський замок вважався другим за потужністю після Кам'янецького, тому його називали «ключем від Східного Поділля».

Бар - Залишки Барського замку

Недалеко від парку поруч розташовуються дві релігійні споруди — Костел святої Анни та православний Успенський собор. Обидві споруди мають цікаву історію та архітектуру.

Бар - Костел св. Анни

Успенський собор, зведений у стилі пізнього бароко, є однією з найстаріших будівель міста. Донедавна в ньому зберігалась чудотворна ікона Барської Богородиці, а зараз образ перебуває у новому православному жіночому монастирі міста, що знаходиться по дорозі у село Гайове.

Бар - Собор Успіння Пресвятої Богородиці

Трохи далі від костелу розміщений монастир сестер-бенедиктинок. Сюди можна зайти на екскурсію, а за будівлею знайти гарну березову алею, що впирається у Рів. Монастир вже не раз ставав прихистком на ніч для пілігримів Camino Podolico. А ще у місті для ночівлі є два місцеві готелі — «Перлина» та «Барселона», і ще неподалік міста, у селах Гайове та Гармаки — зелені садиби.

Бар - Монастир Сестер Бенедиктинок Місіонерок

У Барі можна завершити маршрут, якщо ви прийшли з Вінниці, продовжити подорож далі або ж розпочати свій шлях до Кам’янця, отримавши паспорт. 

Гора Бони Сфорци та чарівні краєвиди

Щоб помилуватися Баром та відпочити на гарній місцині, варто зупинитись на горі Бони Сфорци у Чемерисах Барських. Її висота 30 метрів. З оглядового майданчика з вежею відкривається найкращий краєвид на Бар, його пам’ятки та великий став.

Чемериси-Барські - Гора Бони Сфорци

Далі до Ялтушкова можна рухатись або дорогою через Чемериське, або через Окладне і Журавлівку — тут є церква Дмитра Солунського. У церкві особливою пошаною користувався чудотворний образ Миколи Чудотворця зі святими Петром, Павлом і Катериною.

Ялтушків - Храм Казанської ікони Божої Матері

Заночувати можна і в Ялтушкові, в центрі якого збереглось кілька цікавих старих кам’яниць і парк від знищеного поміщицького маєтку. Крім того, в сусідньому селі Біличин є руїни колись розкішного польського палацу.

Ялтушків - Став між Ялтушковим і Слободою

Віньковецькі палаци та знамениті сири 

Невеликі Віньківці лежать на стрімких берегах річки Калюс. Тут є Палац Косельських, побудований близько 1863 року в італійському стилі. Один з корпусів місцевої лікарні є ґрунтовно перебудованим комуністами палацом Кароля Косельського, що отримав Віньківці як посаг дружини Марії Скібнєвської — доньки багатія з Нового Поріччя. Споруда стоїть на узгір’ї: з одного боку має два, а з іншого три поверхи.

Віньківці - Палац Косельських

Неподалік розташувався костел Пресвятої Діви Марії Ангельської, побудований у першій половині XVII століття. Тут зберігався особливо шанований вірянами образ францисканця Антонія Падуанського, проголошеного святим майже одразу після смерті, що траплялось у католицизмі вкрай зрідка. У часи хрущовських гонінь на релігію храм зруйнували. Відбудували й освятили костел вже у 1986 році.

Віньківці - Свято-Дмитрівська церква

Родзинкою Віньківців можна назвати їхні сири, які виготовляють на місцевому заводі. 

Зіньків, старовинні будівлі, водоспад і домашня ковбаса

З Віньківців до Зінькова необхідно прямувати трасою Т-23-15, третина якої проходить через Віньковецький ліс. Тут йдеться набагато легше та можна зробити перепочинок.

Зіньків - Замок і Костел Святої Трійці

Старовинне містечко Зіньків розташоване на лівому високому березі річки Ушиці, з правого берега якої можна оглянути неймовірно красиві краєвиди на її правий берег. Живе у Зінькові всього 1,5 тисячі людей, але пам’яток дуже багато.

Зіньків - Залишки Зіньківського замку

Варто розшукати стару школу, зведену на початку ХІХ ст. в класицистичному стилі. Екстер’єр пам’ятки з портиками тосканського ордеру та фризом непогано зберігся. На сусідньому узгір’ї є руїни давніх укріплень Зіньківського замку середини XV ст. Зараз від нього збереглась тільки частина південної башти та пивниці жилого приміщення. Є тут і два старовинні храми: костел св. Трійці та Свято-Михайлівська церква.

Зіньків - Церква святого Михаїла Архангела

У Зінькові варті уваги не лише історичні, а й природні пам’ятки. Так, в урочищі «Дубина», що на південь від Зінькова, на лівому березі річки, є прекрасний однойменний двокаскадний водоспад, висота якого 30 метрів. Він у глибокій балці з пересіченим рельєфом, де також є закинуті штольні.

Зіньків - Костел Святої Трійці

Звідси вздовж берегів Ушиці можна пройти далі на південь і через Адамів вийти до Великого Олександрова. За бажання можна підійти до джерела і так званого Марусиного каменя, з якого відкривається чудовий краєвид.

Зупинитись у Зінькові можна у декількох зелених садибах. Крім ночівлі, пілігриму тут можуть запропонувати скуштувати місцевий бренд — зіньківську ковбасу, запечену на фруктових гілках. 

Зіньків - Вознесенська церква

Унікальний штучний водоспад Маліївців

У Маліївцях найцікавіше — це резиденція Орловських і водоспад. У палаці збереглися деякі приміщення, найкраще з яких — колишня бальна зала з балконом для оркестру. Її стіни і стеля оздоблені ліпниною із зображеннями музичних інструментів і рослинних орнаментів. Сусідній будуар пані прикрашений стіною рожевого мармуру; ще в одному невеликому кабінеті вціліли темно-зелені колони. Дуже цікавою деталлю екстер’єру є постаті атлантів, що тримають на плечах балкон Бальної зали.

Непогано зберігся і парк, закладений Діонісієм Маклером — трохи нижче від палацу знаходиться гарний невеликий басейн, вода до якого витікає з пащі лева. Вціліли і ставки зі штучними острівцями. Є також і водонапірна вежа, що височіє над резиденцією. Вона дуже нагадує вежу замку.

Маліївці - Садиба графів Орловських. Вежа

Поруч з одним зі ставків шелестить унікальний водоспад. Це велика скеля, яка з боку нагадує профіль обличчя людини. За рот та очі слугують дві штучні печери, розташовані одна над одною. У верхній — невелика каплиця, де раніше була келія ченців василіан. А по «носі» водоспаду тече кришталево чиста вода. Вона бере свій початок від джерела над скелею, поруч з яким є невеликий ставок із бірюзовою та завжди холодною водою. Над джерелом — статуя святого Онуфрія, а якщо пройтись трохи далі вздовж пагорба, можна знайти ще одну стару статую св. Яна Непомуцького.

Маліївці - Маліївський водоспад

У Малієвецькому палаці можна отримати відмітку та розкласти намет у кемпінгу. Для більш комфортного відпочинку варто зупинитись у садибі Бернадіна.

Маліївці - Садиба графів Орловських

Дунаєвецькі маєтки

У центрі Маліївців необхідно повернути ліворуч і, перейшовши річку Ушечку польовою дорогою, йти до села Підлісний Мукарів, де знаходиться костел св. Йосипа Обручника, щоб помилуватися чудовими вітражами.

Далі рухаємося до досить великого міста Дунаївці, у якому збереглось два старих польських маєтки. Один з них сьогодні є лікарнею, а в іншому (палац Красінських) зараз знаходиться будинок культури. У центрі біля стадіону є колишній капуцинський монастир — нині це православна церква. Є також у Дунаївцях краєзнавчий музей і музей природи, а ще — цікава лютеранська кірха, зведена вже за часів незалежності, та костел св. Михаїла Архангела.

Дунаївці - Кірха

Мальовнича дорога до сіл Шатава та Маків

Аби не йти переповненою міжнародною трасою у бік Кам’янця, у Дунаївцях треба триматися річки Тернави та йти на південь через село Січинці — там є млин XVIII століття. Далі — на Панасівку та Кривчик, де є старий польський палац, в якому знаходиться психоневрологічний інтернат. У наступному селі Михайлівці необхідно вийти на Свірхову гору, під якою починається річка Гниловодка. Ще за кілька кілометрів польовою дорогою з'явиться дорога до села Шатава, де зберігся унікальний храм-ротонда у неоготичному стилі.

У селі є Церква Івана Богослова — незвична кругла споруда, побудована у 1839–1862 роках коштом парафіян за допомоги польського поміщика Раціборовського із сусіднього Макова. Цікаво, що церковна влада далеко не відразу погодилась освятити храм, бо вважала його неканонічним. І справді, характерні загострені вікна церкви більше нагадують католицький костел, ніж православний храм. Церкву добре видно з відновленої траси з боку Кам’янця, вона є своєрідним орієнтиром. Якщо всередині храм майже не зберіг автентичних інтер’єрів, зовні він не змінився. Його прикрашають неоготичні вікна та декоративна смужка з рослинним мотивом під карнизом

Шатава - Храм Святого Іоана Богослова

У сусідньому Макові можна зупинитися на ніч у готелі «Гутор» перед завершальним переходом до Кам’янця-Подільського.

Маків - Кармалюкова гора

Фінальний ривок по сертифікат через гори та понад ріки

На цьому, завершальному, відрізку шляху дуже багато цікавинок. У Макові варто віднайти технікум, а точніше — його гуртожиток. Двоповерхова будівля, прикрашена пілястрами та маскаронами — єдине, що залишилось від одного з найкращих подільських маєтків, збудованих у 1820-х роках.

Маків - Флігель маєтку Рациборовських

Звідси Набережною вулицею, паралельно річці Шатавці, йдемо до Кармалюкової гори, що у сусідньому селі Привороття Друге. Гора є частиною головного пасма Товтр, має 60 метрів висоти та суцільно вкрита лісом, а на верхівці плоска. Вона складається з вапняків, що мільйони років тому були рифами моря. За переказами, Устим Кармелюк переховувався на горі. Поруч з горою розташовані закинуті штольні та став на річці Мукша.

Маків - Між Маковим і Кармалюковою горою

Тримаючись Мукші, необхідно йти до Гуменців, звідки дорогою через залізничні колії буде вихід до Нігинського шосе Т 23-21, яке за кілька кілометрів приведе до історичної та культурної столиці Поділля — Кам’янця-Подільського.

Маків - Став біля санаторію Україна

Мало хто знає, але, залишаючись на Нігинському шосе, можна дійти до римо-католицького санктуарію Найсвятішого Серця Ісуса, що стоїть поруч зі старим цвинтарем. Храм надзвичайно цікавий всередині, зі старими вівтарями, привезеними з Тернопільської області. 

Легендарний Кам’янець-Подільський

На Кам’янець-Подільський варто виділити кілька днів, бо тут така неймовірна кількість пам’яток архітектури, що їх неможливо обійти за кілька годин.

Кам'янець-Подільський - Кам'янецька фортеця

Перш за все, це місто-фортеця. Старе місто знаходиться на великому стрімкому та скелястому плато, що зусібіч омивається водами річки Смотрич. Якщо подивитись на нього на мапі, це нагадує підкову. Ключем до Старого міста впродовж віків був Старий замок, бо лише під ним знаходився єдиний міст, що вів до Кам’янця.

Кам'янець-Подільський - Кам'янецька фортеця

Старий замок

Вважають, що перші укріплення з’явились тут вже у ХІ–ХІІ століттях. Чергова його реконструкція припала на XV–XVI століття, зтого часу він дійшов до нас без значних змін. Замок був настільки потужним, що, за легендою, у 1621 році султан Осман, побачивши його сказав: «хай Аллах його штурмує», і відвів своє військо. Козаки Хмельницького також не змогли взяти укріплення. Лише у 1672 році, після тривалої облоги та взяття верхнього Нового замку, Старий замок піддався османам. Проте не всі із залоги скорились капітуляції — хтось висадив у повітря порохову вежу, яку так і не відбудували.

Кам'янець-Подільський - Кам'янецька фортеця

Замок складається з десяти веж. Є тут і надзвичайно глибокий колодязь, видовбаний у товщі скелі. У найвищій вежі, Папській, зведеній завдяки допомозі папи римського Юлія ІІ у ХІХ столітті, неодноразово був ув'язнений Устим Кармалюк. Сьогодні на території укріплення часто проводять різноманітні фестивалі, тож це також столиця реконструкторів. 

Зі Старого та Нового замків відкривається неймовірна панорама північно-західної частини Старого міста — так званий «католицький фасад». Це й не дивно: у докомуністичні часи її складали монастирі наступних орденів: кармелітів, єзуїтів, францисканців, домініканців, домініканок і тринітаріїв.

Кам'янець-Подільський - Ратуша

У місті є комплекс кафедрального костелу Святих Апостолів Петра та Павла та Миколаївський костел домініканського монастиря — ще одна висотна пам'ятка міста, оскільки вежа костелу є найвищою.

Кам'янець-Подільський - Кафедральний собор Святих Апостолів Петра та Павла

Вірменський квартал, кішки та Руська брама

Зовсім поруч із домініканами починається затишний вірменський квартал. Якщо спуститись затишними вуличками вірменського кварталу, на яких мешкає безліч кішок, нижче, можна побачити закинуті казарми 1777 року, а ще нижче — Руську браму. Це комплекс фортифікаційних споруд XVI століття. Над нею починається ще одна вулиця, яка веде до догори — до Тринітарського костелу. На сходах Тринітарського костелу ми бачимо фігуру Мадонни, а на брамі — постаті засновників ордену, Жана де Мата та Фелікса де Валуа.

Кам’янець-Подільський дедалі більше стає одним з головних туристичних центрів України. Крім постійних фестивалів історичної реконструкції тут весь час проводяться польоти балуністів, які ще більше приваблюють людей до міста.

Словом, на це місто, герб якого — яскраве сонце, ви маєте витратити кілька днів, адже після сотень пройдених кілометрів це абсолютно заслужено.

Кам'янець-Подільський - Хрестовоздвиженська церква

Що брати у мандрівку і як її пройти, щоб отримати задоволення

Маршрут Camino Podolico має протяжність 252 км. Його можна пройти за 10–14 днів, а проїхати велосипедом удвічі чи втричі швидше. Для того, щоб отримати від нього максимальне задоволення та подивитись усі цікавинки, які знаходяться на маршруті, варто дотримуватись наступних правил:

• Розраховуйте сили. Не варто проходити пішки більше, ніж 21 км та проїжджати на велосипеді більше, ніж 50 км. Якщо ви не встигаєте дістатися завидна, можна трохи під’їхати автобусом або попуткою.
• Ретельно обирайте одяг та взуття. Влітку краще брати і сандалі (обов’язково зі шкарпетками!), і кросівки для ходьби ґрунтом.
• Плануйте день. Краще пройти більшу частину шляху до обіду, особливо влітку — бажано починати о 7 ранку, щоб пересидіти денну спеку у прохолодному місці. Робіть перепочинок щогодини на 10–15 хвилин
• Не забувайте пити воду. Обов’язково носіть головний убір та користуйтеся сонцезахисним кремом.
• Не обтяжуйте себе зайвими речами.
• Пам’ятайте про офіційні документи паломника. Паспорт і перший відбиток штампа можна отримати на початку шляху — у Костелі Пресвятої Діви Марії Ангельської у Вінниці або ж у публічній бібліотеці в Барі. Місця для отримання наступних відміток шукайте у путівнику.
• Перед виходом на маршрут варто подивитись всю наявну інформацію на офіційній сторінці Camino Podolico у Facebook та на сайті www.caminopodolico.net. Вона може доповнюватись та вдосконалюватися, тож варто слідкувати за всіма можливими оновленнями. 
• Перш ніж почати мандрівку, не забудьте забронювати свої ночівлі у зазначених у путівнику місцях або взяти з собою намет. Маршрут тільки починає свій розвиток, тому кількість місць для ночівель є обмеженою. 

Проєкт реалізує Барська міська рада у партнерстві з Вінницькою міською радою, а також територіальними громадами Вінницької та Хмельницької областей у межах партнерської програми «Культура. Туризм. Регіони» Українського культурного фонду та Державного агентства розвитку туризму України. 

Вінниця - Сабарів