Овідіополь: вітання з Римської імперії, або Поетичне заступництво

8432

Під час подорожі південними областями нашої країни мало хто проїде повз чарівну Перлину біля моря, Аккерманську фортецю в Білгороді-Дністровському або довжелезні пляжі Затоки й Кароліно-Бугаза. Але й крім цих безперечних діамантів, на Одещині вистачає місць, гідних хоча б короткочасного візиту.

Не останнє місце серед них займає наш сьогоднішній герой. Ми допоможемо розібратися, які пам'ятки Овідіополя подивитися. А почнемо з історії.

Історія Овідіополя: стародавнє поселення, що чекає поета

Представники homo sapiens жили в цих краях здавна, ще з 4 століття до н. е. Скіфи, сармати, представники черняхівської культури, навіть елліни відзначилися.

В середині 18 століття тут виникло турецьке поселення Аджидер (Гірка долина). Під час російсько-турецької війни 1768–1774 років, в Аджидері непогано погуляли запорізькі козаки. Відновили селище і порт лише через десятиліття.

Після переходу навколишніх земель під владу Російської імперії 15 червня 1793 року тут заклали земляну фортецю і адміралтейство.

Через два року указом Катерини II, в рамках заміни тюркських назв селищ на милозвучні еллінські, колишній Аджидер стає Овідіополем, на честь давньоримського поета Публія Овідія Назона. У той час вважалося, що саме в цих краях поет, що мав великий вплив на Олександра Пушкіна, провів у засланні останні роки.

І нехай зараз відомо, що жив поет у румунській Констанці (тоді Томи), завдяки помилці тих років ім'я Овідія навіки закарбоване у назві нашого сьогоднішнього героя, а також однієї з веж Аккерманської фортеці.

Довгі роки Овідіополь перебував у сонній провінційній дрімоті, спостерігаючи від берегів лиману за подіями, що проносилися повз. Приватне господарство, потім винний і консервний заводи. Туристи сюди особливо не заглядали, адже море, хоча і не дуже далеко, але на пристойній відстані. А вода в Дністровському лимані частенько мутнувата, і купатися вабить не завжди.

Однак насправді зазирнути в місто, чия назва ніби повертає нас у легендарні часи Римської імперії, однозначно варто. І ось чому.

Краса гавані

У першу чергу для того, щоб помилуватися видом вражаючого Дністровського лиману (від грец. limen – гавань, бухта). Частину цієї найбільшої в Україні затоки закритого типу з Овідіополя видно як на долоні. Її вигляд заворожує, і це навіть незважаючи на те, що зовсім недавно ви гуляли берегом справжнісінького моря. Якщо не знаєте, які цікаві місця Овідіополя подивитися, вам сюди!

Густі, могутні, сірі брижі водойми. Темний, мутний, загадковий колір хвиль. Верхівки водоростей, які повільно колишуться на поверхні. Плескіт великої риби. Крик чайки, що промайнула у світлі полуденного сонця. Зосереджені мужики, які не першу годину вудять карасів з довгого пірса. Лікувальні грязі, що простяглися вздовж берега і терпляче чекають стражденних зцілення. Вітер, який доносить аромат прибережних трав і солонуватої дністровської води. Витончена яхта, що пливе неподалік.

Саме в таких місцях відчуваєш всю міць великих річок, які котять свої води протягом багатьох кілометрів і гордо стикаються з морськими володіннями Посейдона.

Вражає.

Під поглядом Овідія

Але лиман не єдина цікава частина райцентру. Причому, щоб подивитися на визначні пам'ятки Овідіополя, вам не доведеться далеко бігати. Хоча місто витягнулося вздовж лиману на велику відстань, всі цікаві для приїжджого місця знаходяться в центрі, неподалік від вулиці Вертелецького.

Почнемо з пам'ятника Публію Овідію, що розташувався на березі в міському парку. Саме перед поглядом поета і філософа, а також на площі, що розкинулася поруч, відбувається більшість загальноміських свят і урочистостей. Що напевно надає їм неабиякої частки філософського змісту. Тінь дерев, зручні лавочки запрошують дати відпочинок втомленим ногам і тихесенько поговорити з древнім мислителем про сенс життя.

Зверніть також увагу на пірс-причал, що розташувався поруч. Колись звідси можна було дістатися катерами-«ракетами» до сусідніх Затоки і Білгород-Дністровського. Тепер – зась.

А це, схоже, залишки квиткових кас, через проломи у стінах яких відмінно проглядаються лиман і будиночки на березі. Нині це улюблене місце тутешніх рибалок, які наполегливо прагнуть взяти з лиману смачну і корисну рибну данину.

Швидше, вище, сильніше!

Поряд великий і відносно молодий (трохи більше десятиліття від народження) Палац спорту імені Віктора Дукова, глави району в 1991–2000 роках, який розпочав будівництво цього храму спорту. 1500 місць, 60-метровий основний зал, де можна проводити змагання з волейболу, баскетболу, тенісу, гандболу, міні-футболу, гімнастики, спортивних танців та аеробіки на всіх рівнях, включаючи міжнародний. Плюс тренажерний і два малих зали, приміщення для гуртків, груп та олімпіад. Скажімо чесно, далеко не кожне велике місто в нашій країні може похвалитися таким палацом.

Духовні нотки міського життя

Трохи вище, на вулиці Портовій, розташувався головний храм райцентру – Свято-Миколаївський, присвячений святителю Миколаю Чудотворцю, шанованому, зокрема, моряками, яких завжди вистачало в Овідіополі. Церква в стилі класицизму, зведена в 1823 році на місці своєї згорілої попередниці і не так давно відреставрована, радує парафіян і перехожих новенькими золоченими куполами і дзвіницею, що стоїть окремо.

Меморіали над лиманом

По дорозі від вулиці Портової до Вертелецького не забудьте вшанувати пам'ять предків біля пам'ятника воїнам, загиблим при звільненні Овідіополя від німецько-фашистських загарбників. І біля пам'ятника воїнам-інтернаціоналістам.

А ось, на вулиці його імені, і бюст тому самому Петру Вертелецькому, Герою Радянського Союзу, уродженцю Овідіополя, який загинув у 1945-му при визволенні Польщі.

До речі, сама вулиця виглядає досить симпатично. Чисто, зелено, доглянуто.

Як, втім, і більшість інших вулиць та провулків міста, яких у сумі налічується рівно 112 штук. І до того ж більше 3500 приватних дворів. Для 12 тисяч населення, м'яко кажучи, чимало.

Налітай, не скупися!

Ну і як не згадати про місцевий базар, куди їздять закуповуватися не тільки знаючі туристи з Кароліно-Бугаза, Затоки та інших курортних містечок (ті, які ближче сюди, а не до Білгорода-Дністровського), але й місцеві мешканці з навколишніх сіл. І досить великий супермаркет на вулиці Шевченка, він рятує відпочиваючих навіть у той час, коли вже закритий базар, який працює лише до 15:00.

Як бачите, візит до Овідіополя проходить з користю не тільки для очей, але і для шлунку.

Про руїни тієї самої старої фортеці 1793-го, що знаходяться на північній околиці міста, нічого сказати не можу. Не добралися. Місцевій владі варто замислитися про відновлення і реконструкцію укріплень (як і радили археологи після розкопок 2013-го), тоді у міста з'явилася б ще одна неабияка принада для туристів. Адже пам'ятки Овідіополя, якщо добре постаратись, можуть скласти непогану конкуренцію багатьом іншим одеським атракціям.

Але і так поки непогано.

Ціле море квітів, багато зелені і дерев, рідкісний випадок для степової, по суті, Одещини. Затишні лавки, могутня гладь лиману, гарний храм, пам'ятники, і можливість закупитися продуктами за більш-менш нормальною ціною.