Антонієві печери, Чернігів
Антонієві печери у Чернігові щороку відвідують тисячі туристів та вірян з усіх куточків світу. Хтось приїздить сюди у пошуках зцілення і відповіді на молитви, а когось захоплюють таємниці та легенди, якими оповиті ці місця. Створювався печерний комплекс упродовж 10–19 столітть на території Болдиних гір, які тривалий час слугували капищами стародавніх слов’ян і мали сакральний характер. Тут розташовувалося святилище Перуна і ріс розкішний священний дубовий гай. Саме завдяки йому це місце має таку назву. Адже слово «болд» перекладається як «дуб»
Історія печерного комплексу
За переказами, 1069 року Антоній Печерський, один із засновників Києво-Печерської лаври, заклав монастир Божої Матері неподалік цього місця, за підтримки чернігівського князя Святослава. Аскет власноруч викопав печеру у товщі Болдиних гір, де проводив час у молитвах і богослужіннях. Саме ця перша печера стала початком появи цілого комплексу, який розширювався майже 9 століть. В ньому розташувалися підземні келії та молитовні, некрополі, церкви. У середньовіччі печери захищали монахів та мешканців околиць від ворожих нападів.
Інтенсивний розвиток печерного монастиря Божої матері, чи просто Богородичного, тривав до 1239 року, доки монголо-татарська орда не зруйнувала та не спалила Чернігів. На початку 13 століття спорудили нову муровану Іллінську церкву. Проте в тогочасних літописах немає згадок про печерний монастир, а це може свідчити, що він занепав. До середини 17 століття релігійний осередок перебував у руїнах. Тут жило декілька монахів. Проте із 1649 року розпочалися масштабні роботи з реконструкції Іллінської та Борогодичної церкви, а також печер. Тривало відновлення до кінця 19 століття.
Антонієві печери
Сьогодні підземний монастир має 350 метрів у довжину, глибина залягання приміщень – від 2 до 12 метрів. Комплекс розташований на чотирьох ярусах, розміщених один над одним, проте досліджені лише два з них. Усі кімнати збудовані без особливих укріплень, завдяки геологічним особливостям Болдиних гір. Складається печерна обитель із підземних церков, келій та некрополів, з’єднаних між собою мережею галерей. На деяких стінах збереглися середньовічні графіті.
На другому ярусі розташовані церкви Фодосія Тотемського, Миколи Святоші та Антонія Печерського, збудовані протягом 18–19 століть. Стилістка цих трьох храмів обрисами нагадує козацьке бароко. Стіни вималювані в білий колір. Через високу вологість тут немає змоги встановлювати дерев’яні іконостаси, тому всі декоративні елементи та ікони, а також царські ворота виконані з металу. До того ж, на одному з чотирьох ярусів знайдено ще одну старовинну церкву, споруджену у 12 столітті, та галерею з приміщеннями і поховальними нішами.
Цікаві факти
Під час розкопок 1970 року, за свідченнями Володимира Руденка, одного з членів археологічної групи, коли він шукав залишки свічок у храмі Миколи Святоші, біля дверей з’явився чоловік у чорній рясі, який згодом зник. Після того як дослідник не знайшов жодної свічки, повертаючись до групи в суцільній темряві, він знову побачив ченця. За словами археолога, все виглядало цілком реально, проте існував один нюанс – помітити когось у пітьмі, до того ж у чорному, неможливо! 1995 року свідками такого ж паранормального явища стала ціла група відвідувачів. Біоенергетики, котрі згодом проводили тут дослідження, констатують, що на цьому місці й справді відбуваються сплески енергії, які наука не може пояснити. Це дало підстави припустити, що тут лежить метеорит, який упав ще у давні часи.Цікаві явища відбуваються у коридорах підземної церкви Миколи Святоші. Тут інколи з’являється газоподібна хмарка білуватого кольору. На темному фоні формуються різні обриси, що нагадують контури людської фігури у рясі, лице з бородою тощо. При цьому можна відчути запах аміаку.
Кажуть, що всі, хто потрапляють до печер, відчувають вплив якоїсь невідомої сили. У деяких відвідувачів виникали відчуття легкості та щастя, зникала пригніченість, підвищувався життєвий тонус.
Як доїхати
До Антонієвих печер у Чернігові їздять декілька маршрутних таксі, саме № 8 і № 30. Вийти необхідно на станції «Пагорб Слави», а звідти прямувати до Троїцького монастиря, на території якого і розташована пам'ятка.
Обов’язково прихопіть із собою теплий одяг, оскільки температура у печерах не перевищує +5°С.