Кафедральний собор Різдва Пресвятої Богородиці
Прогулюючись мальовничою набережною у центрі Кіровограду, привертають погляд величні дзвіниці Кафедрального собору Свято-Різдва Пресвятої Богородиці.
Побудований у неокласичному стилі, собор має заслужений статус пам'ятника архітектури. У ньому донині зберігаються мощі святих та ікони 17 століття, а довгим століттям не вдалося стерти старовинні розписи на його стінах.
У 1757 році на місці нинішнього собору, на честь Володимирської ікони Божої матері, греки-переселенці побудували дерев'яну Греко-Володимирівську церкву. З тих самих пір Кафедральний собор в народі називають «грецьким».
У 1812 році церква перетворилася в кам'яний храм, який до сьогодні милує око жителів Кіровограда та гостей міста. Він був зведений на місці церкви на честь перемоги союзницької армії над ворожим військом під командуванням Наполеона.
У 1828 році над будівлею духовного храму була зведена триярусна дзвіниця. Пізніше собор був збільшений майже удвічі, сюди також був перенесений архів зі Свято-Троїцької церкви.
У 80-х роках 19 століття до долі святині виявився небайдужим єпископ Севастіан, який володів даром зцілення й на той момент очолював Кіровоградсько-Миколаївську єпархію. Під його керівництвом святиня була відреставрована.
Цікавий той факт, що Кафедральний собор Свято-Різдва Пресвятої Богородиці – єдиний у місті духовний храм, який ні на один день не припиняв своєї діяльності. Богослужіння в ньому проводилися навіть у роки окупації території німецькими фашистами.
Історію собору пов'язують з іменами князя Юрія Довгорукова, графа Григорія Потьомкіна, бойового генерала Катерининської епохи Миколи Рєпніна, а також російського полководця і генерала-фельдмаршала Михайла Кутузова. Про останнього скажемо трохи більше. У Михайла Кутузова було п'ять прекрасних дочок. Двох з них, Ксенію та Олену, охрестили саме в Кафедральному соборі Свято-Різдва Пресвятої Богородиці. А незабаром у князя народився його єдиний син Микола. Але ще в дитинстві Микола став жертвою віспи. Його тіло досі покоїться біля стін Кафедрального собору.
Варто сказати кілька слів ще про одну людину, похоронену на цій священній землі. Це письменник, публіцист і перекладач Семен Порошин, який до 1766 року був постійним «кавалером» за цесаревича Павла Петровича. Він був дуже мудрою та ерудованою людиною, залишив після себе справжній психологічний портрет цесаревича, який легко зібрати на сторінках щоденника письменника.
Ось такий прекрасний архітектурний пам'ятник розташований у самому серці Кіровограда. Світле, одухотворене місце, повз яке неможливо пройти.
