Музей-садиба Миколи Пирогова, Вінниця

На південно-західній околиці Вінниці розташований нині Національний музей-садиба Миколи Пирогова. Тут, у мальовничій садибі Вишня, упродовж своїх останніх двадцяти років жив і працював хірург, анатом, засновник воєнно-польової хірургії Микола Іванович Пирогов. Музейним працівникам вдається зберегти особливе культурне середовище, створене ще за життя видатного лікаря. Національний музей-садиба Миколи Пирогова органічно поєднує в собі як об'єкти культурної спадщини, так і пам'ятки садово-паркового мистецтва, розташовані на території, де мешкала родина Пирогових. Все це приваблює велику кількість туристів, які хочуть особисто доторкнутися до історії життя визначної особистості, що так багато зробила для розвитку медицини. Зважаючи на великий внесок Миколи Пирогова у світову і вітчизняну науку, а також на роль музею у вивченні та збереженні історії України, музеєві-садибі Пирогова надано статус національного.

Структура музею-садиби

 До складу Національного музею-садиби Миколи Пирогова входять:

• будинок, в якому мешкав Микола Іванович Пирогов – тут нині розміщена експозиція про його життя і діяльність;
• музей-аптека з інтер'єрами приймальні та операційної відомого хірурга; 
• церква-некрополь, де покоїться набальзамоване тіло вченого;
• меморіальний парк, в якому збереглися дерева, посаджені Пироговим.

 Історія

Про історію садиби, де мешкав видатний вчений, є небагато відомостей. Свою назву вона отримала від річки Вишня. Придбав її Микола Іванович Пирогов, у той час  попечитель Київського навчального округу, на торгах 1859 року, у спадкоємців іншого лікаря, доктора медицини Гриколевського. Будинок і аптека поруч із ним були споруджені Пироговим 1866 року. Будівництво церкви-некрополя закінчилося 1885 року, а набальзамоване тіло Пирогова покоїться тут ще давніше – з 1882 року.

Пирогов, оселившись у маєтку Вишня,  швидко навів лад у занедбаному господарстві: окрім півтораповерхового будинку та аптеки, з’явилися тут господарські будівлі, було висаджено фруктовий сад та березовий гай. Та все-таки основною діяльністю Пирогова залишалася медицина. До чудесного лікаря, як його називали, приїжджали недужі з найвіддаленіших куточків тодішньої Російської імперії. Він з успіхом робив складні на той час хірургічні операції, які давали хороші результати.

Виїжджав Микола Пирогов із маєтку Вишня на тривалий час тричі:

1. У Німеччину, де керував підготовкою молодих вчених у професорському інституті.
2. На франко-прусську війну, як представник Товариства Червоного Хреста.
3. На російсько-турецьку війну, як лікар-хірург.

Після смерті видатного вченого 1881 року його набальзамоване тіло перенесли до родинної усипальниці на місцевому цвинтарі, над якою спорудили тимчасову капличку. Через три роки тут побудували церкву Миколи Чудотворця.

Вдова Миколи Івановича доглядала за усипальницею чоловіка все життя. Згідно з її заповітом, 10 тисяч рублів було передано на утримання церкви-некрополя, а також школи, побудованої  для сільських дітей. 

Після революції в Росії нащадки Пирогова виїхали за кордон і вже на батьківщину не поверталися.  

Пограбування

Усипальниця тривалий час стояла занедбаною, склеп не освітлювався, його санітарний стан був поганий. Будинок вченого розграбували.

Крім того, було пограбовано поховання Миколи Пирогова. Зловмисники розбили скло внутрішньої труни, викрали шпагу, яка була при мундирі (подарунок австрійського імператора Франца-Йосифа) і металевий хрест, який лежав на грудях покійного.

Після 1920 року садиба змінила багатьох власників. У різні часи тут містилися:

• гуртожиток для американських робітників, що об‘єдналися у комуну імені Джона Ріда;
• дослідна сільськогосподарська станція;
• Вінницька обласна інфекційна лікарня.

Відновлення

У травні 1945 року комісія, яка прибула у садибу Вишня, розпорядилася навести лад у будівлі і відновити зовнішній вигляд забальзамованого тіла Пирогова. Вченим вдалося зробити майже неможливе: вони змогли значно призупинити процес розкладання останків.

Фахівці твердять, що це єдиний у світовій науці випадок, коли тіло, яке перебувало в несприятливих умовах і без належного догляду, через 65 років після смерті було відновлене.

Відкриття музею відбулось 9 вересня 1947 року. Подію приурочили до столітнього ювілею застосування Пироговим ефірного наркозу на полі бою. До 150-річчя від дня народження Миколи Пирогова відтворили його робочий кабінет і аптеку.

Експозиція музею

Експозиція, розміщена в будинку Пирогова, складається з 12 розділів. Кожен із них розповідає про  певний період життя і діяльності вченого:

• дитинство та юність;
• навчання у Московському університеті;
• Дерптський і Петербурзький періоди;
• участь у війнах (на Кавказі, в Криму, у франко-прусській і російсько-турецькій);
• діяльність на посаді попечителя навчальних округів;
• керівництво професорським інститутом за кордоном.

Некрополь

До меморіального комплексу належить церква-некрополь, де зберігається доступне для огляду набальзамоване тіло Миколи Пирогова.

У музеї обладнано спеціальну лабораторію, де фахівці виконують роботи з чергових ребальзамувань останків ученого.

Упродовж березня – квітня 2018 року було здійснено десяте ребальзамування тіла видатного медика, яке вперше самостійно провели українські науковці.

Аптека

У музеї-аптеці розгорнута експозиція, яка відтворює приймальню і операційну Пирогова. В інтер’єрі сільської аптеки другої половини 19 століття можна побачити тодішнє начиння та посуд. Фігури для музею-аптеки виготовив київський художник-конструктор Спартак Британ, роботи якого, до речі, можна побачити також у Київському музеї медицини.

Як доїхати

Доїхати до Національного музею-садиби Миколи Пирогова можна громадським транспортом: маршрутними таксі №18а або 18б та міськими автобусами№5, 7, 16, 29, 29б. (до зупинки «Музей-садиба Пирогова»).

На авто з центру міста їхати вулицею Пирогова, яка починається біля центрального міського парку.

Режим роботи: щодня з 9:00 до 17:30, понеділок – вихідний.