Миколаївська церква, Григорівка

На околиці Харкова, в місцевості, яка колись була селом Григорівкою, розташована  Миколаївська церква – один із найстаріших храмів міста. Дістатися сюди не дуже легко, але шанувальникам старовини і любителям історії рідного краю варто завітати в цей куточок. У храмі нині регулярно проводять богослужіння і виконують церковні обряди. Належить він Українській православній церкві Московського патріархату.    

Історія церкви

Перша дерев'яна церква у Григорівці була споруджена 1765 року.  Не збереглося даних про те, скільки цей храм мав у ті часи прихожан, хоча в останні роки 18 століття церкву постійно відвідувало близько чотирьох сотень харків’ян.  

Трохи більше ніж через півстоліття на місці дерев’яної виросла нова, мурована Миколаївська церква. Збудували її коштом полковника Норова, який мав спадкове дворянське походження, був сином тодішнього Слобідсько-Українського губернатора, генерал-майора Дмитра Норова.

Святиню звели за проектом архітектора Васильєва. Вона мала один купол та дзвіницю з червоної цегли у формі хреста. Церква була однопрестольна, мала позолочений ритуальний посуд і п’ять дзвонів.

1892 року, завдяки тодішньому протоієрею Михайлові Соколовському, храм розширили, зросли і його володіння. При церкві було понад 30 десятин землі, підсобні приміщення,  садиба священика.

Крім того, неподалік, у хуторі Льодному діяла церковно-приходська школа. У храмі була бібліотека, в якій налічувалося кілька сотень томів книг духовно-релігійного змісту.

Місцевий священик, Михайло Соколовський, здобув великий авторитет завдяки самовідданому служінню і  отримав  чимало відзнак. Він служив у Миколаївській церкві з 1855 року аж до революції.

Революція і храм

Після революції ситуація довкола церкви змінилася. Її справами займався 5-тий відділ Харківського окружного виконкому. Про те, якими були стосунки храму з державними інституціями, свідчить угода, укладена 1924 року з Харківським губернським виконавчим комітетом робітничих, селянських і червоноармійських депутатів. Згідно із нею, церковна громада зобов'язувалася не допускати:

• політичних зібрань ворожого радянській владі спрямування;
• роздавати, продавати, зберігати літературу, спрямовану проти влади та її представників;
• зберігати цінні речі, не внесені в акти про вилучення цінностей;
• проголошувати антирадянські проповіді та промови.

Користуватися дзвіницями церковники могли лише згідно з розпорядженнями місцевого виконкому.  

Невдовзі від колишньої краси Миколаївського храму майже нічого не залишилося. На користь держави були вилучені всі церковні цінності.

Із представників духовенства, які  несли послух при Свято-Миколаївському приході, у пам’яті земляків залишилося ім'я диякона Пилипа (Ординця), який постраждав у часи боротьби з релігією. Навесні 1938 року його було заарештовано і розстріляно.

Із 1960 року Миколаївський храм не працював.

1989 року збережені залишки церкви передали громаді Харківської єпархії Української Православної Церкви.

Як доїхати

Дістатися до Миколаївської церкви можна тролейбусом №11 від площі Конституції. Їхати слід до зупинки  «Григорівка», далі з проспекту Любові Малої повернути праворуч на Метизний провулок. Опісля пішки йти до церкви близько кілометра.