Різдво на Гуцульщини

Прибуття до Івано-Франківська, чи по-старому Станіславова.

Екскурсія містом, яке ще називають «східними воротами Карпат». Станіславів був заснований ще у 1661 р. і починався з Ринкової площі і ратуші, які збереглися і донині. В подальшій його розбудові знайшли відбиття містобудівні ідеї Ренесансу про “ідеальне місто” – вони втілені у плануванні середмістя, його вулицях, храмах і кам’яницях. Інколи місто називають навіть “малим Львовом”.

В Карпатах багато місць із потужною енергетикою і духовною аурою, одне з таких місць – це Манявський скит. Затишне, тихе місце перенесе Вас у сиву давнину, яку бачили лісисті карпатські схили. Обнесений кам’яними оборонними мурами, захований у лісі монастир XVI ст. розповість Вам свої історії.

Підйом до святого джерела, що сочиться зі святого Блаженного каменю. Наснажені духовною енергією і підкріплені фізично, вирушаємо до найвисокогірнішого селища України – Верховини.

По дорозі зупинимося у Яремче, щоби помилуватися потужним водоспадом Пробій та прогулятися сувенірним ринком.

Приїзд до Верховини. Поселення у садибі.

19:00 Вечеря, вечір знайомств. Бажаючі можуть відвідати сауну.

09:00 Сніданок.

Знайомство із Верховиною.

Завдяки недоступності гір, протягом багатьох століть на цю територію не змогла вплинути цивілізація з її урбанізованим суспільством. Тут зберігається багато цікавих звичаїв, традицій, фольклорних обрядів, переказів народних казок і легенд, які в інших регіонах України давно зникли і навіть в інших куточках Карпат не так добре збереглися. 

Найкраще відчути й зрозуміти гуцульські традиції нам допоможуть місцеві музеї. Тут можна не тільки доторкнутися до глибокої культури, а й вживу поспілкуватися з її носіями.

Музей фільму “Тіні забутих предків“. Музей вишивки. Обід.

Музей народних музичних інструментів Романа Кумлика.

Повернення до садиби, приготування до Святвечора.

19:00 Урочиста Свята Вечеря з 12 страв. Розповідь про гуцульські різдвяні традиції і виступи гуртів маленьких колядників, що в цей вечір перші починають колядувати.

ХРИСТОС НАРОДИВСЯ!

СЛАВІМО ЙОГО!

09:00 Сніданок.

«На Риздво церьква так буваєт людьми переповнена, єк муряховина муряхами. З усіх верхів сивно изсипаєтси нарід до неї бо кождого кортит подивитиси на колєдників. … по Службі Божій старший церковний брат и старший колєдницкий вибірця виходєт из церкви у правій руці из колєдницким хрестом и дзвінком, а за ними валит усий нарід из церкви так, єк за вивчєрем на полонині вівці з кошєри. Він, поцоркуючи дзвоночьком над головов за голосом скрипки й тримбіти, зачінаєт наокола церкви колєдницкий плєс. Колєдницкі табори играют в скрипки й трембіти. Перед усим збірним народом кожда табора показуєт, шо вна значіт тай вартуєт. А нарід дивитси на колєдників тай їх судит, котрі табори найкрашше плєшут, найбуйнішше йдут» (Петро-Шекерик Доників «Рік у віруваннях гуцулів»). 

12:00 Виїзд до села Криворівня, де й досі святкують світле свято Різдва Христового як і століття назад. Тут, відразу після служби, біля старовинної (1660 р.) Церкви Різдва Пресвятої Богородиці щороку відбувається яскраве і колоритне дійство. Детальніше почитати і подивитися, як це відбувається, можна тут. Дякуємо Ігорю Меліці за можливість скористатися його фото. 

Як справжнє джерело народних традицій, село Криворівня завжди притягувало і митців – його ще називають «Українськими Афінами». Свого часу тут бували Іван Франко і Леся Українка, Михайло Коцюбинський і Гнат Хоткевич, Василь Стефаник та багато інших видатних людей. Саме тут написав Коцюбинський повість “Тіні Забутих предків”, а через півстоліття зняв свій відомий фільм із такою ж назвою Сергій Параджанов. Досі збереглася гуцульська хата-гражда, в якій колись знімалися кадри фільму.

Музей Параски Плитки-Горицвіт або гуцульських старожитностей у Криворівні.

Повернення до Верховини.

Колядники мусять побувати в усіх без винятку оселях, «аби добро не минуло хату та землю». Тож якщо пощастить – завітають і до нашої оселі.

Святковий різдвяний (вже не пісний :)) стіл.

09:00 Сніданок.

Настав час познайомитися і з містом Косовом.

Косів з давніх-давен відомий як центр народної творчості, багатий талантами і майстрами – це справжня столиця гуцульського народного мистецтва. Що тут тільки не виробляють! Тут ми відвідаємо оновлений Музей народного побуту і мистецтва Гуцульщини, де зібрана чудова збірка місцевих старожитностей і розповідається про унікальну косівську кераміку.

Віднедавна косівська кераміка отримала світове визнання як нематеріальна спадщина під охороною ЮНЕСКО. Загалом у Косові ледь не кожна друга родина займається тим чи іншим народним ремеслом, тому ми називаємо місто мистецькою столицею Гуцульщини.

Обід.

На завершення нашої мандрівки – нова і незвичайна екскурсія Коломиєю. Коломия всесвітньо відомо завдяки коротким жартівливим пісенькам – коломийкам, та розташованому тут музею писанки, збудованому у формі… яйця. Та сьогодні ми побачимо тут дещо інше – познайомимося з містом через його старі брами, а також через секрети, які деякі з них ховають.

Вирушаємо додому – сповнені яскравих вражень, і, сподіваємося, бажання мандрувати з нами далі.