Космач. Унікальні села України
Дата подорожі: 17–20 травня 2019
СПЕЦПРОЕКТ IGOTOWORLD
Чому Космач
Сакральне, автентичне, гуцульське, по-карпатському горде і по-українськи гостинне село Космач – одне із найбільших в Україні. Саме Космач (наголос на А) привніс у світову культуру гуцульські ноти і гуцульський дух, унікальну космацьку вишивку і писанковий розпис. А ще – справжні цінності та приклад відданої любові до своєї рідної землі, батьківського дому і традицій предків.
Тут досі при згадці імені Олекси Довбуша старші люди знімають шапку, а у хатах старожилів ще до нинішніх днів біля ікон можна побачити портрет австрійського імператора Франца Йосифа.
Саме у Космач приїжджають навчитися гуцульським ремеслам і відчути життя у горах, послухати неймовірні карпатські легенди і шукати містику, – Космач має добру енергетику і кілька «місць сили», які інколи дивують гостей.
Тут досі при згадці імені Олекси Довбуша старші люди знімають шапку, а у хатах старожилів ще до нинішніх днів біля ікон можна побачити портрет австрійського імператора Франца Йосифа.
Саме у Космач приїжджають навчитися гуцульським ремеслам і відчути життя у горах, послухати неймовірні карпатські легенди і шукати містику, – Космач має добру енергетику і кілька «місць сили», які інколи дивують гостей.
Проект створено за сприяння
Івано-Франківської ОДА та Космацької ОТГ
Івано-Франківської ОДА та Космацької ОТГ
1 частина
Дивовижна історія Космача
Історією села з нами поділився Дмитро Пожоджук, колишній сільський голова і знаний в Україні та закордоном вишивальник. Певно, він – найкращий оповідач і знавець історії Космача, адже свого часу не один рік провів у архівах, щоб віднайти правду про село.
Доісторичні свідчення
Перша згадка про село, підтверджена документами, що містяться в архівах, датується 1412 роком. Це – офіційний «рік народження» Космача. Проте, як зазначає Дмитро Пожоджук, Космач був на своєму місці ще 5 тисяч років до нашої ери, а може й раніше.
У радянські часи під зруйнованою капличкою знайшли глиняний горщик із засмоленим отвором. У ньому на пергаменті була написана історія села 13 століття, описувалися напади татар і боротьба з ними. Тодішня влада спалила пергамент, щоб не мати зайвих клопотів.
«Мій батько розповідав, що колись у Космачі була солеварня. У 1994 році туди приїхали науковці, керувала експедицією доктор історичних наук Лариса Крушельницька і Микола Бандрівський, археолог. Розкопували солеварню. І не знайшли нічого. Планували завершувати експедицію, а один зі студентів ще щось пробував зробити. Він наткнувся на щось тверде, підняв галас і вранці, коли вони мали від'їжджати, пішли на те місце, де працював студент, і побачили амфори. Замість солеварні розкопали хату гончара. Форма й орнаментація гончарних виробів дуже близька до амфор культури Гава у Трансільванії. За насиченістю культурного шару (знайдено понад 470 кілограмів уламків посуду) ця пам'ятка є особливо унікальною. Для істориків тут є край непочатої роботи», – розповідає пан Дмитро.
Дмитро Пожоджук
про історичні розкопки
За часів опришків
За Польщі у Космачі був активний опришківський рух. Неподалік діяли загони героя гуцулів – Олекси Довбуша, тут його вбили. За переказами, унікальна церква Святої Параскеви будувалася за кошти опришка.
Церкву Святої Параскеви спорудили у 1718 році із тисового дерева без жодного цвяха. Тоді ж був написаний у народному стилі іконостас, але, за переказами жителів села, в 1745 році написали інший – у стилі бароко. Іконостас став однією з найцінніших пам'яток села. Подальша його доля занесла у Київ, на кіностудію імені Довженка. У той час Сергій Параджанов знімав фільм «Тіні забутих предків».
Коли віддавали іконостас на студію, то було втрачено імена авторів ікон. Селяни намагалися повернути святиню та відновити церкву, але безрезультатно. Зараз іконостас зберігається у Художньому музеї в Києві.
Франц Йосиф і Космач
Жителі Космача із великою гордістю розповідають про «дружбу» із австрійським імператором і переповідають історію про космацьке весілля, спеціально привезене до Відня для Франца Йосифа.
За часів Австро-Угорської імперії космацькі гуцули мусили платити земельні податки, які були для них непосильними: скільки сплачували у Городенці та Галичі, стільки мали платити і жителі Космача, хоча землі тут неродючі.
За часів Австро-Угорської імперії космацькі гуцули мусили платити земельні податки, які були для них непосильними: скільки сплачували у Городенці та Галичі, стільки мали платити і жителі Космача, хоча землі тут неродючі.
Тоді гуцули зібрали віче біля церкви Петра і Павла, збудованої у 1904 році, і постановили: написати Францу Йосифу лист з проханням зменшити земельний податок. Зібралося 12 гуцулів із Космача і поїхали з посланням до імператора, який їх дуже добре прийняв і попросив привезти у Відень традиційне космацьке весілля в обмін на зниження податків.
Гуцулам треба було знайти князя (нареченого) і княгиню (наречену). Ну і гостей – бояр. Вибрали найкращого парубка і найвродливішу дівчину і змусили брати шлюб.
За переказами, влада профінансувала поїзд з Коломиї, яким відправили весілля до Відня. Молодята за рахунок подарунків імператора купили собі землю. І, за його ж обіцянкою, податки у Космачі відмінили. У селі зародилася нова традиція – щоб поруч з іконами був портрет Франца Йосифа, а кожна дівчина, коли виходила заміж, мала мати прикраси із зображенням імператора.
Гуцулам треба було знайти князя (нареченого) і княгиню (наречену). Ну і гостей – бояр. Вибрали найкращого парубка і найвродливішу дівчину і змусили брати шлюб.
За переказами, влада профінансувала поїзд з Коломиї, яким відправили весілля до Відня. Молодята за рахунок подарунків імператора купили собі землю. І, за його ж обіцянкою, податки у Космачі відмінили. У селі зародилася нова традиція – щоб поруч з іконами був портрет Франца Йосифа, а кожна дівчина, коли виходила заміж, мала мати прикраси із зображенням імператора.
Космацьке весілля сьогодні
Космацька незалежна республіка
Космач – село з характером. Підтвердженням тому було утворення у 1944 році Космацької незалежної республіки. Тоді там стояло 19 сотень УПА. Космаччани відважно відстоювали свою незалежність й стояли наче поперек горла тодішній владі. Проте республіка проіснувала зовсім мало, а радянська влада ще довго пам'ятала бунтівне село.
| Основні дати в історії Космача
|
2 частина
5 причин відвідати Космач
Причина перша
Побачити на власні очі роботи гуцульських майстрів, особливо писанкарів, вишивальників, гончарів, авторів традиційного вбрання та майстрів автентичних музичних інструментів.
Причина друга
Побувати у справжній «келії сонця». У селі є місце, звідки видно усі 4 космацькі церкви. Із того місця село виглядає, як сонячний диск, а 32 присілки – як сонячні промені.
Причина третя
Скуштувати справжню карпатську бринзу, овечу вурду і будз. У Космачі, крім частувань і дегустацій, вам можуть запропонувати і курс овітерапії.
Причина четверта
Завітати у гості до Олекси Довбуша, відвідавши стару хату, де зараз відкрито музей Михайла Дідишина.
Причина п'ята
Підкорити карпатські вершини і відчути на собі енергетику «місць сили». Із Космача стартують кілька дуже цікавих пішохідних маршрутів.
3 частина
Люди Космача – найбільший скарб
Коли тебе зустрічають зі щирою усмішкою, коли читаєш в очах співрозмовника захват і гордість, коли розмова така невимушена й сама собою відбувається – це все те, заради чого варто подорожувати. Ми неабияк радіємо, що нам пощастило познайомитися з такими людьми у Космачі.
Дмитро Пожоджук
Заслужений майстер народної творчості України
Відомий майстер, журналіст і колишній голова села має надзвичайний хист до вишивки. Уже багато років поспіль Дмитро Пожоджук вишиває традиційні космацькі сорочки і як ніхто інший добре знається на символах і візерунках. Його вишиті роботи вже добре помандрували світом: на рахунку пана Дмитра – 57 виставок, у тому числі у Лондоні, Парижі, Единбурзі.
Космацька вишивка – особлива і самобутня. Тут переважають жовтогарячі фарби, не дарма ж назву Космач лінгвісти перекладають як «келія сонця».
«На Черкащині, Полтавщині, Волині люди вишивають і все, у Космачі вам кожен майстер скаже назву візерунку і розтлумачить його значення. Бо це є наше, рідне, космацьке», – каже пан Дмитро.
Контакти: Дмитро Пожоджук у facebook.
Космацька вишивка – особлива і самобутня. Тут переважають жовтогарячі фарби, не дарма ж назву Космач лінгвісти перекладають як «келія сонця».
«На Черкащині, Полтавщині, Волині люди вишивають і все, у Космачі вам кожен майстер скаже назву візерунку і розтлумачить його значення. Бо це є наше, рідне, космацьке», – каже пан Дмитро.
Контакти: Дмитро Пожоджук у facebook.
Михайло Дідишин
Художник, скульптор, краєзнавець
Дослідник Гуцульщини, засновник Музею Олекси Довбуша у 1975 році відшукав хату, у якій, за переказами, був убитий легендарний опришок Олекса Довбуш. Михайло Дідишин переніс будівлю на своє подвір'я і згодом організував там музей.
Поблизу хати є і пам'ятник Довбушу, власноруч витесаний скульптором. Всередині – величезна кількість експонатів, багато з яких виготовлені із дерева.
Загалом у музеї нараховується більше 500 експонатів, які ілюструють побут гуцульського народу, є і предмети, що стосуються історії опришківського руху.
Як доїхати: щоб потрапити у Музей Довбуша, краще орієнтуватися на GPS-координати 48.324162, 24.827789.
Поблизу хати є і пам'ятник Довбушу, власноруч витесаний скульптором. Всередині – величезна кількість експонатів, багато з яких виготовлені із дерева.
Загалом у музеї нараховується більше 500 експонатів, які ілюструють побут гуцульського народу, є і предмети, що стосуються історії опришківського руху.
Як доїхати: щоб потрапити у Музей Довбуша, краще орієнтуватися на GPS-координати 48.324162, 24.827789.
Тарас Дзвінчук
Майстер з художньої обробки шкіри
Постоли – це традиційне всесезонне взуття на Гуцульщині. Раніше їх взували і в будні, і на свята. Зараз – це атрибут весіль, святкових церковних служб і мистецьких виступів.
Як розповідає майстер Тарас Дзвінчук, у давні часи постоли носили і влітку, і взимку. Утепленим варіантом були постоли, одягнені на капчури (дуже теплі шкарпетки із овечої шерсті). Зараз це взуття є обов'язковим на традиційному гуцульському весіллі, бо ж яка космацька наречена одягне до запасок, вишиванки і кептарика сучасні туфлі?
Ремесло Тарас Дзвінчук перейняв від тата. Зараз у Космачі виготовленням постолів займається ще його сестра і син. Майстер навіть сам робить до взуття яскраві деталі для оздоблення. Каже, що купує прикраси лише зрідка.
Як розповідає майстер Тарас Дзвінчук, у давні часи постоли носили і влітку, і взимку. Утепленим варіантом були постоли, одягнені на капчури (дуже теплі шкарпетки із овечої шерсті). Зараз це взуття є обов'язковим на традиційному гуцульському весіллі, бо ж яка космацька наречена одягне до запасок, вишиванки і кептарика сучасні туфлі?
Ремесло Тарас Дзвінчук перейняв від тата. Зараз у Космачі виготовленням постолів займається ще його сестра і син. Майстер навіть сам робить до взуття яскраві деталі для оздоблення. Каже, що купує прикраси лише зрідка.
Андрій Бойчук
Гончар
Андрій Бойчук, гончар із Космача, якого знають далеко за межами села, прийшов у це мистецтво майже випадково: розповідає, що робив станок для дружини і настільки зацікавився гончарством, що зараз це – його основне заняття. Дружина допомагає розмальовувати вироби, а Андрій бере на себе основну роботу.
«Виготовляю молочну, варену, кольорову кераміку. Зараз найбільш популярна молочна: виріб обробляється коров'ячим молоком. Варена – дуже старий метод. Вона більш витривала, міцніша. Є ще димлена. Але цією методикою користуюся рідко», – розповідає Андрій Бойчук.
У побуті родина Бойчуків використовує лише свої вироби, пан Андрій каже, що кераміка, якщо професійно виготовлена, добре справляється навіть у мікрохвильовій печі.
Майстер часто їздить на фестивалі, виставки, влаштовує благодійні майстер-класи, крім того, залюбки розповідає про гончарне мистецтво та дає майстер-класи для туристів, котрі приїжджають у Космач. Також у Андрія можна придбати гончарні вироби.
Контакти: Андрій Бойчук у facebook.
«Виготовляю молочну, варену, кольорову кераміку. Зараз найбільш популярна молочна: виріб обробляється коров'ячим молоком. Варена – дуже старий метод. Вона більш витривала, міцніша. Є ще димлена. Але цією методикою користуюся рідко», – розповідає Андрій Бойчук.
У побуті родина Бойчуків використовує лише свої вироби, пан Андрій каже, що кераміка, якщо професійно виготовлена, добре справляється навіть у мікрохвильовій печі.
Майстер часто їздить на фестивалі, виставки, влаштовує благодійні майстер-класи, крім того, залюбки розповідає про гончарне мистецтво та дає майстер-класи для туристів, котрі приїжджають у Космач. Також у Андрія можна придбати гончарні вироби.
Контакти: Андрій Бойчук у facebook.
Параска Бойчук
Засновниця Музею вівчарства
Параску Бойчук знає кожен у Космачі. Коли ми шукали дорогу до дому Параски, місцеві точно знали, про кого йде мова. Такої душевної та повної натхнення людини треба пошукати! Пані Параска разом зі своїм сином Романом, ветеринаром за професією, поставила собі задачу не з легких – створити справжній Музей вівчарства і їм це вдалося. Любов до овець Парасці привив чоловік, зараз його вже немає, але справа продовжує жити.
Роман – овітерапевт та має запатентовану формулу лікування – вівцетерапію. Її радять у разі вивихів, переломів, бронхітів. Для лікування використовують овече масло, молоко, сироватку, навіть шерсть. Пані Параска нам розповіла, що усім цим рецептам – сотні років, ще наші прадіди знали хитрощі й лікувалися за допомогою овець. Навіть перебування поруч з вівцями дарує заряд енергії та хорошого настрою.
Пані Параска – також власниця затишної садиби «Космацька писанка» на вулиці Клифа, 12.
Роман – овітерапевт та має запатентовану формулу лікування – вівцетерапію. Її радять у разі вивихів, переломів, бронхітів. Для лікування використовують овече масло, молоко, сироватку, навіть шерсть. Пані Параска нам розповіла, що усім цим рецептам – сотні років, ще наші прадіди знали хитрощі й лікувалися за допомогою овець. Навіть перебування поруч з вівцями дарує заряд енергії та хорошого настрою.
Пані Параска – також власниця затишної садиби «Космацька писанка» на вулиці Клифа, 12.
Микола Кіндрачук
Культуролог і гід по Космачу
Микола Кіндрачук був нашим гідом у Космачі. Не згадати його не можемо. У Космача аж 32 присілки і Микола знає всі, все і про всіх. Ми отримали такий потужний заряд енергії, що й досі згадуємо жарти Миколи. Дізналися чимало історичних фактів про Космач, а також про сьогодення села. Дякуємо, Миколо!
Микола також робить чимало для життя села, у тому числі прокладання гірських маршрутів, встановлення зон відпочинку в горах тощо.
За словами нашого гіда, космацькі гуцули – гордий народ. Бо саме вони знають, як і чому варто любити й захищати свою рідну землю. Й справді, у космаччан треба вчитися ставленню до малої Батьківщини, до історії та до традицій, а ще – до праці.
Контакти: Микола Кіндрачук у facebook.
Микола також робить чимало для життя села, у тому числі прокладання гірських маршрутів, встановлення зон відпочинку в горах тощо.
За словами нашого гіда, космацькі гуцули – гордий народ. Бо саме вони знають, як і чому варто любити й захищати свою рідну землю. Й справді, у космаччан треба вчитися ставленню до малої Батьківщини, до історії та до традицій, а ще – до праці.
Контакти: Микола Кіндрачук у facebook.
Василь Книшук
Майстер з обробки дерева, краєзнавець
До Василя Книшука нас вело чимало стежок. Врешті решт ми зустрілися. Василь – успішний майстер з обробки дерева, працює і в нас, і за кордоном. Гарний приклад його роботи – еко-будинок «Бутинар» (він казково красивий!). Назва походить від слова «бутин» – місця, де проходить вирубка лісу. Про неймовірно красивий будинок ми розповімо трошки нижче.
Василь народився у Космачі і знає ці краї якнайкраще. Такого бажання розвивати рідний Космач ми ні в кого не зустрічали. На території садиби «Бутинар», а також у центрі Космача, ви побачите велику мапу села, яку розробив Василь. Там позначені усі пам'ятки, садиби, еко-стежки, гори та полонини. Найкращого гіда Космаччиною годі й шукати. Саме завдяки Василю і громадській організації «Територія Карпат» промарковані стежки, що ведуть до мальовничих місць Косівського району. Коли має час, Василь з радістю водить у рідні гори. Улюблена справа – піти з дітьми у похід з ночівлею у палатках.
У планах Василя – побудувати музей про рідний край. Тож за рік-два у Космачі з'явиться ще одна цікава пам'ятка. Ми впевнені, усе вийде якнайкраще і обов'язково приїдемо на відкриття.
Контакти: Василь Книшук у facebook.
Василь народився у Космачі і знає ці краї якнайкраще. Такого бажання розвивати рідний Космач ми ні в кого не зустрічали. На території садиби «Бутинар», а також у центрі Космача, ви побачите велику мапу села, яку розробив Василь. Там позначені усі пам'ятки, садиби, еко-стежки, гори та полонини. Найкращого гіда Космаччиною годі й шукати. Саме завдяки Василю і громадській організації «Територія Карпат» промарковані стежки, що ведуть до мальовничих місць Косівського району. Коли має час, Василь з радістю водить у рідні гори. Улюблена справа – піти з дітьми у похід з ночівлею у палатках.
У планах Василя – побудувати музей про рідний край. Тож за рік-два у Космачі з'явиться ще одна цікава пам'ятка. Ми впевнені, усе вийде якнайкраще і обов'язково приїдемо на відкриття.
Контакти: Василь Книшук у facebook.
4 частина
Народні промисли Космача
Загалом у Космачі наразі працює близько 3000 майстрів народних ремесел.
І це – неймовірна цифра!
І це – неймовірна цифра!
Космач знаменитий якраз завдяки своїм майстрам-гуцулам, котрі добре бережуть традиції. Наразі у селі є близько 400 писанкарів. Окрім писанкарства, яке зробило Космач відомим далеко за межами України, тут ще займаються ткацтвом, боднарством, ліщиноплетінням, вишивкою, виготовленням народного вбрання, музичних інструментів, весільних вінків, іграшок із сиру.
Космаччани не тільки віртуозно роблять писанки, сирних коників, вишивають, грають на трембіті.., а й навчають цьому усіх охочих. На майстер-класах у вас буде нагода доторкнутися до народного мистецтва, що передається у Космачі із покоління в покоління.
Космаччани не тільки віртуозно роблять писанки, сирних коників, вишивають, грають на трембіті.., а й навчають цьому усіх охочих. На майстер-класах у вас буде нагода доторкнутися до народного мистецтва, що передається у Космачі із покоління в покоління.
Ліплення сирних коників
Традиція така стара, що ніхто вже й не пам'ятає, як і хто саме її започаткував. Кажуть, першого сирного коника зліпив гуцул чи то для дітей як розвагу, чи як оберіг. Як би то не було, а ліплення з сиру перетворилося на народне мистецтво. Найбільше до душі ця забава – дітям. Вам теж сподобається. Обов'язково спробуйте, як стане нагода!
Коників і корівок ліплять з домашнього сиру на основі ґлєґу – ферменту, що заквашує молоко. Коли сир дозріє і наче скрипить на зубах, то він готовий до ліплення. Далі його занурюють у гарячу воду, від чого той стає піддатливий як глина. Можна ліпити.
Готових коників кидають у соляний розчин, щоб закріпити форму. Вироби з сиру можна їсти, а можна використовувати і як прикрасу, наприклад для великоднього кошика.
Готових коників кидають у соляний розчин, щоб закріпити форму. Вироби з сиру можна їсти, а можна використовувати і як прикрасу, наприклад для великоднього кошика.
З нагоди свята, коників також розфарбовують (харчовими барвниками) гуцульським орнаментом – традиційно червоним, синім і зеленим. У Космачі майстер-класи з ліплення сирних коників проводить майстриня Олена, на прізвисько Зусиха. Розповідає, що раніше на Великдень замість писанок дарували сирних коників. Й досі руки молодят, як символ нерозривного кохання, пов'язують червоною стрічкою із маленькими сирними калачиками. На Гуцульщині сир – усьому голова:)
Сирні традиції у Космачі не обмежуються тільки кониками. Вироби із сиру часто використовуються під час святкових та релігійних обрядів. Наприклад, повниця – один із особливих традиційних гуцульських етапів святкування весілля. Це – сирний калач, прикрашений лебедями із сиру та сухозолоттю. Під калачем на тарілці ставлять зерно – на багатство. Всередину калача кладуть чарку з горілкою. Князь (наречений) із боярами та Княгинею (нареченою) підходять до кожного весільного гостя з цією повницею.
Князь підносить гостеві повницю і промовляє: «Парасонько, прошу вас до повниці». Жінка, до якої звернувся князь, вставала, брала в руки келих і говорила: «Дєкую тобі, Петруньку, красно. Аби-сте такі гречні, чесні, величні були, як цє повниці. Аби-сте мали тільо коров та овець, кільо тут є зеренець, а в кожній кутині – по дитині». Після цих побажань гостя випивала частування і ставила в чарку гроші, а до грошей додавала ще якийсь дарунок.
Князь підносить гостеві повницю і промовляє: «Парасонько, прошу вас до повниці». Жінка, до якої звернувся князь, вставала, брала в руки келих і говорила: «Дєкую тобі, Петруньку, красно. Аби-сте такі гречні, чесні, величні були, як цє повниці. Аби-сте мали тільо коров та овець, кільо тут є зеренець, а в кожній кутині – по дитині». Після цих побажань гостя випивала частування і ставила в чарку гроші, а до грошей додавала ще якийсь дарунок.
Виготовлення музичних інструментів
Колись, ще маленьким хлопчиком пан Богдан Костюк відчув, що душа лежить до музики: сам навчився грати на скрипці, а пізніше – створив у школі ансамбль троїстих музик.
Зараз Богдана Костюка знають як неперевершеного майстра, чиї руки вміють творити маленьке диво – оживляти дерево і давати йому звучання. У майстерні музиканта – десятки унікальних інструментів!
Майстер розповідає, що для виготовлення трембіти використовує дерево, у яке вдарила блискавка, – тільки тоді буде потрібне звучання. Каже, треба 10 тисяч обійти, щоб одне знайти. А на роботу лише з однією трембітою майстру потрібно 2 тижні.
«Вже переконався у тому, що казали мені старі майстри: який настрій – такий інструмент. Якщо зіпсується настрій – зіпсуєш інструмент», – ділиться пан Богдан.
Щодо майстер-класів чи музичних інструментів від Богдана, телефонуйте Богдану Костюку 097 961 55 04.
Щодо майстер-класів чи музичних інструментів від Богдана, телефонуйте Богдану Костюку 097 961 55 04.
Богдан Костюк
Майстер з виготовлення музичних інструментів
Писанкарство
Писанки у Космачі пишуть майже у кожній хаті. Перед Великоднем до роботи долучаються навіть найменші. Є кілька родин, які розписують писанки цілий рік – Линдюк, Юсипчук, Варцаб'юк. Космацькі писанки, які розписувала дружина емігранта Семена-Романа Кушнірчука Євдокія у США, прикрашали навіть домівки конгресменів!
Пишуть писанки за допомогою воску: традиційно на свята використовують виключно цілі яйця, а от як сувенір – то роблять маленький отвір і виймають середину – так писанка може хоч вічність зберігатися. Для нанесення малюнка потрібен віск, спеціальний інструмент – писачок і барвники. Воском наносять малюнок, потім опускають у фарбу. Так можна повторювати кілька разів, додаючи нові елементи, у нових кольорах.
За малюнком писанки можна пізнати, з якого вона регіону. Для Космаччнини – келії сонця – характерні кольори: жовтий, помаранчевий, коричневий, червоний. Ці кольори присутні не тільки у писанках, а й у вишиванках та інших витворах народного мистецтва. Кожен знак, кожна тваринка, кожна лінія на писанці – усе має своє тлумачення. Писанкарі як ніхто розбираються в орнаментах і, обираючи узір, вкладають у нього певне значення. Наприклад, трикутник – то родина, дерево – то саме життя, хрест символізує Бога.
Таємницями космацьких писанок із радістю поділяться на майстер-класах народні майстрині Ганна Линдюк та Параска Реведжук. Щодо майстер-класів з писанкарства телефонуйте майстриням: +38 (067) 798 70 18.
Космацькі вишиванки
Космач – вишиванкова столиця. Щоб ви уявили собі масштаби, то близько 70% вишиванок, які можна купити в Україні – це робота майстрів з Космача. Сьогодні на допомогу майстрам пришла техніка – узір наносять спеціальні машини. Така робота цінується менше, ніж ручна, та й виконується набагато швидше.
Традиційно майстрині і майстри, – чоловіки, як показав нам Дмитро Пожоджук, вишивають на рівні з жінками, – використовують жовтогарячі нитки для вишивки. Проте, виготовляють чимало вишиванок і з більш сучасними мотивами – на будь-який смак.
Ручна робота цінується набагато більше, адже на таку вишиванку, залежно від складності, може піти від тижня до місяців. У кожного жителя Космача обов'язково є вишиванка і не одна!
Виготовлення гуцульського автентичного одягу
Пам'ятаєте історію про весілля для Франца Йосифа? Недарма імператор так захоплювався космаччанами. Їхній традиційний одяг – це завжди яскраво і святково. Цікаво, що кожне село на Гуцульщині має схожості в одязі, але й відмінності.
Так, для гуцулів обов'язковими є вишиванка, кептар (кожушок без рукавів), сардак (сукняний верхній одяг), капчури (шкарпетки з вовни), запаска (замість спідниці у жінок), постоли (взуття), хустка у жінок та капелюх у чоловіків – і традиційні для Космача жовтогарячі кольори.
Жодне свято у Космачі не обходиться без традиційного одягу. Чи не найяскравіше дійство – космацьке весілля. Його й досі проводять за старовинними традиціями. Наречені – Князь і Княгиня у традиційному весільному вбранні. У Княгині на голові – яскрава корона з пайетками, бісером та іншими прикрасами. Молоді разом із боярами та дружками пересуваються на конях, яких теж наряджають святковими атрибутами.
Знаною майстринею Космача є Палійчук Марія, на прізвисько Моряк. Вона виготовляє автентичний гуцульський одяг, у тому числі корони, прикрашає вишивкою. До речі, у неї можна взяти напрокат сорочки та іншу атрибутику.
У Космачі ви можете відвідати справжнє гуцульське весілля – зануритися з головою у традиції цього краю та зрозуміти, чим так захоплювався Франц Йосиф.
У Космачі ви можете відвідати справжнє гуцульське весілля – зануритися з головою у традиції цього краю та зрозуміти, чим так захоплювався Франц Йосиф.
Ткацтво – майже як чарівництво
Коли ткацький станок і вправні руки майстрині чи майстра беруться за виготовлення запасок – це виглядає, як справжня магія. Бо процес – насправді заворожує! У Космачі живуть і працюють саме такі майстри. Їхні роботи – це гордість Гуцульщини, бо таких запасок – точно ніде більше нема.
Запаски – традиційний гуцульський жіночий одяг, спідниця, яка складається із двох частин. Часто у запаски вплітали і металеві нитки. Чим важчі та грубіші були запаски – тим багатша родина дівчини. Космацькі запаски, як і все, що є у цьому селі, – особливі. Вони відрізняються жовтогарячими тонами та унікальним візерунками внизу спідниці. У Космачі майстри досі тчуть їх так, як і 100 років тому.
Запаски – традиційний гуцульський жіночий одяг, спідниця, яка складається із двох частин. Часто у запаски вплітали і металеві нитки. Чим важчі та грубіші були запаски – тим багатша родина дівчини. Космацькі запаски, як і все, що є у цьому селі, – особливі. Вони відрізняються жовтогарячими тонами та унікальним візерунками внизу спідниці. У Космачі майстри досі тчуть їх так, як і 100 років тому.
Для ткання традиційних виробів використовуються різні нитки – бавовняні, лляні, конопляні, синтетичні. Технологія за тисячі років існування цього гуцульського ремесла дуже мало змінилася: головну роль відіграє ткацький верстат або кросна – пристрій для плетіння ниток.
Майстри розповідають, що ткати однотонну тканину чи виріб – не дуже складно, а ось вплітати нитки різних кольорів, робити незвичайної краси візерунки – це вже мистецтво, до якого треба мати хист і якому обов'язково потрібно навчатися.
Майстри розповідають, що ткати однотонну тканину чи виріб – не дуже складно, а ось вплітати нитки різних кольорів, робити незвичайної краси візерунки – це вже мистецтво, до якого треба мати хист і якому обов'язково потрібно навчатися.
Один із найбільш цікавих елементів традиційного гуцульського жіночого вбрання – запаски – у давнину використовували не тільки за прямим призначенням: одяг, який вже відходив із когорти «святкового», такого, що дівчина чи жінка одягала тільки у неділю до церкви, служив фіранками для вікон. Господині закривали запасками вікна на ніч. Якщо зранку вікно у хаті було ще затягнуто «фіранкою-запаскою», це означало, що родина ще не прокинулася. Зняли з вікон запаски – можна йти в гості.
Родина Марії та Дмитра Линдюків протягом багатьох років береже традицію гуцульського ткацтва у Космачі. У їхньому відпочинковому комплексі «Вілла Марія» можна не тільки зупинитися на ніч, а й побачити, як насправді твориться запаска і навіть спробувати її ткати самому. Пані Ганна Плиторак і її троє синів – теж неперевершені майстри із ткацтва. Виготовляють не тільки запаски, а й рушники, скатертини. І все – з особливими, жовтогарячими нотками. Кольори – дійсно захоплюють, а майстерність космаччан – вражає!
Полонинські сири та хата-стая
Полонинські сири – то справжнє мистецтво і ви можете йому навчитися! З травня по вересень на Гуцульщині триває літування – випасання худоби на полонинах. Хата-стая – місце, де перебувають вівчарі, де горить ватра і де готують смачнючі сири – будз, вурду, бринзу. Як усе відбувається: надоєне молоко ллють у спеціальну ємність – путину, тримають за певної температури, потім додають трохи ґлєґу (фермент зі шлунка вигодованого молоком теля) – так молоко має закваситися. Далі сир розбивають на грудки спеціальним колотилом. Чимало зусиль – і свіжий сир готовий.
Вівчарі забобонні та вірять у народні прикмети. Відтак, щоб літування відбулось успішно, його не можна розпочинати в п'ятницю чи на свята. Перед літуванням ґазда давав вівцям трішки бджолиного воску, щоб ті трималися разом на полонині та приносили багато молока. Власника пасовища називають депутатом (нічого спільного з політикою), другий після нього – ватаг.
По приходу на полонину ватаг має привітатися з полониною: «Дай, Боже, щастя», зайти до хати-стаї – помолитися і попросити у Господа хорошого літування. Далі потрібно вбити сокиру в стіну і кинути підкову в попелище з минулорічної ватри – щоб ватра добре горіла. За жодної обставини не можна давати згаснути новій ватрі до закінчення сезону, бо станеться лихо.
5 частина
Пам'ятки, які варто відвідати у Космачі
6 частина
Пішохідні маршрути Космача
Космач – ідеальний варіант для любителів походів у гори. Звідси стартують кілька маршрутів різної складності та тривалості. Любителі активного відпочинку можуть залишитися у горах на кілька днів, однак і для тих, хто полюбляє нетривалі прогулянки Карпатами, у Космачі теж є що робити.
Громадська організація «Територія Карпат» активно працює над розвитком пішохідного туризму та розширює мережу маркованих туристичних стежок в околицях Космача.
Громадська організація «Територія Карпат» активно працює над розвитком пішохідного туризму та розширює мережу маркованих туристичних стежок в околицях Космача.
Найбільш популярні туристичні маршрути
- «Остання стежка Олекси Довбуша» (пішохідний): від озера Гора через хребет Прелуки до вершини Грегіт (1472 м) і далі у напрямку гори Ротило (1488 м).
- «Камінь Довбуша» (пішохідний, кінний, або вело-, автомаршрут): із центру села до легендарного святилища, каменя 12 опришків, далі – до гори Прокеріци (848 м).
- «Цілющі джерела» (велосипедний, автомобільний): до джерел Залізна вода, Нафтуся, Стара солеварня та інших.
- «Грегіт» (пішохідний): уздовж річки Пістинька до вершини Мунчелик (1299 м), далі через полонину Ротило до гори Грегіт (1472 м).
- «Космацькі вершини» (пішохідний): маршрут навколо села через майже всі вершини, котрі оточують Космач – Сиглін, Буковець, Грегіт, Ротило, Мунчел, Пожеретул, Лисина Космацька та ін..
- «Клифа» (велосипедний, пішохідний): недовгий маршрут для прогулянки, що зачіпає і цілющі джерела, і основні пам'ятки села у частині, що ближче до центру.
- «Келія сонця» (пішохідний): з центральної частини села, минаючи цілющі джерела, до місця, звідки видно 32 присілки Космача (напрямок Прокурави).
7 частина
Де зупинитися у Космачі
Еко-будинок «Бутинар»
Еко-будинок «Бутинар» – неймовірно красиве місце для відпочинку всією сім'єю, або невеликою компанією. Хатина побудована із натурального дерева, в інтер'єрі – поєднання традицій та сучасності, що створює атмосферу затишку.
Будинок розрахований на відпочинок 4–5 осіб одночасно. Власник хатини Василь Книшук пояснює, що прагне не використати площу, а подбати про комфорт гостей.
Будинок розрахований на відпочинок 4–5 осіб одночасно. Власник хатини Василь Книшук пояснює, що прагне не використати площу, а подбати про комфорт гостей.
Сюди варто приїжджати мінімум на три дні: біля еко-будинку є два ставки, де водиться форель і раки, можна порибалити і для гостей будинку ця послуга безкоштовна.
Є катамаран для водної прогулянки, зона для відпочинку на свіжому повітрі із альтанками, гойдалкою, мангалом і всім необхідним для приготування страв на вогні.
Будинок має прекрасний ґанок, де ранішня кава буде смакувати по-особливому.
Є катамаран для водної прогулянки, зона для відпочинку на свіжому повітрі із альтанками, гойдалкою, мангалом і всім необхідним для приготування страв на вогні.
Будинок має прекрасний ґанок, де ранішня кава буде смакувати по-особливому.
Садиби Космача
- Еко-будинок «Бутинар», вулиця Горішня.
- Агросадиба «Космацька писанка», вулиця Клифа, 12.
- Садиба «Ведмежа гора», присілок Ведмежий. Тел.: +38 (097) 798 11 40; +38 (050) 722 26 82.
- Вілла «Марія», вулиця Шевченка, 13. Тел.: +38 (068) 620 13 58.
- «Хата бджоляра», присілок Ставник, вулиця Ставницька. Тел.: +38 (098) 975 33 43; +38 (098) 605 04 30.
- «Хата на ділу», присілок Діл. Тел.: +38 (098) 975 33 43; +38 (098) 605 04 30.
- Cадиба Бербеничуків, вулиця Патріарха Володимира, 38. Тел.: +38 (097) 151 77 03; +38 (096) 741 69 23.
- Садиба Мирослава Гарасим'юка, вулиця Клифа, 20. Тел.: +38 (096) 221 01 47; +38 (066) 841 64 43.
- Садиба «Дім Сонця».
AVIS Україна – подорожуй на авто дешевше, ніж потягом
Як орендувати автомобіль в Україні зі знижкою 10% читайте у нашій статті
8 частина
Як доїхати у Космач
Ми їхали у Космач прокатним авто від Avis Ukraine, по дорозі відвідали безліч цікавих місць – про все це написали у статті «Прокат авто в Україні: як подорожувати дешевше, ніж на поїзді». Нижче приводимо деякі підрахунки з маршрутами і цінами, якщо їхати автомобілем чи громадським транспортом.
| Автомобілем з Києва у Космач З Києва до Івано-Франківська рекомендуємо їхати дорогою на Львів і по об'їзній у сторону Франківська. Цікаві статті: З Івано-Франківська на Космач є кілька шляхів: через Делятин і через Коломию. Ми їхали обома шляхами (туди і назад). Загалом, дороги більш-менш однакові. Якщо рухаєтеся з міста Косів – варто прямувати через Пістинь і Шешори. |
| Громадським транспортом з Києва у Космач Варіант через Івано-Франківськ
Варіант через Коломию
|
І наостанок
Дух Карпат і неймовірна енергетика Гуцульщини, традиції, збережені від покоління до покоління, золоті руки майстрів і добрі серця, – у Космачі все справжнє. Тут все працює і живе за законами природи і давніх часів. І не для туристів, а у першу чергу тому, що місцеві мешканці так хочуть, бо щиро люблять своє, рідне і залюбки діляться ним із усім світом.
Туристична фірма «Окрайна» вже 6 років спеціалізується на турах у Космач. Обравши собі один з таких турів, ви зануритеся у гуцульські традиції й ваша подорож буде такою ж яскравою, як і фото у нашому проекті.
Інші спецпроекти про туристичну Україну
Над проектом працювали
Керівник проекту
Головний редактор IGotoWorld
Головний редактор IGotoWorld Україна
Журналіст
Редактор-журналіст
Контент-менеджер
Журналіст
Журналіст
Якщо проект сподобався, розкажіть про нього друзям
© IGotoWorld.com - Your GUIDE TO the WORLD
Усі права захищені. Копіювання матеріалів без дозволу адміністрації сайту заборонено.
Якщо ви бажаєте використати матеріали спецпроекту, напишіть нам і ми узгодимо усі деталі.
Усі права захищені. Копіювання матеріалів без дозволу адміністрації сайту заборонено.
Якщо ви бажаєте використати матеріали спецпроекту, напишіть нам і ми узгодимо усі деталі.
© 2019 IGotoWorld.com