Музей народної архітектури та побуту, Ужгород

Прогулюючись вуличками старого Ужгорода, несподівано потрапляєш у справжнісіньке закарпатське село – Музей народної архітектури та побуту. Акуратні будиночки, живописно розкидані серед зелених галявин і ароматних квітів, старовинна церква, водяний млин, кузня ... Тут можна провести півдня, насолоджуючись тишею і умиротворенням райського куточка, потопаючого в садових деревах. Саме в такому місці жили бойки і гуцули. Ми допоможемо Вам переміститися в старовину і розповімо, що ви знайдете в оригінальному музеї, і коли його краще за все відвідувати.

Історія музею

Історія скарбниці закарпатської культури бере свій початок у 60-тих роках минулого століття. Небайдужі люди почали звозити сюди цінні дерев'яні будівлі з усіх куточків Закарпаття. І тепер цей музей – найстаріший скансен в Україні, який відкрив свої двері відвідувачам у 1970 році. Він, звичайно, менший, ніж відомий Пирогів у Києві. Але цей куточок із затишними хатками і сільськими пейзажами в центрі міста здивує своїм контрастом. Поруч із будиночками під солом'яною стріхою і пасікою – новомодні котеджі і метушлива міське життя.

Експонати скансену в Ужгороді

Біля підніжжя Замкової гори, поряд із стінами Ужгородської фортеці, серед мальовничої природи, фруктових і декоративних дерев, розміщено понад 30 унікальних пам'яток народної архітектури. Вони датуються кінцем 18 – початком 19 століття.

Майже на 2 гектарах землі представлені 10 районів Закарпаття: Ужгородський, Хустський, Тячівський, Свалявський, Рахівський, Мукачівський, Міжгірський, Великоберезнянський, Іршавський та Воловецький. На території можна зустріти зразки будинків горян – бойків і гуцулів. А також долинян, що оселилися в низинних районах, лемків, угорців і румун, які живуть в Закарпатті. Кожен побудований в особливому стилі, притаманному тому чи іншому регіону.

У музеї під відкритим небом розміщені 7 садиб, 6 житлових будівель, церква, дзвіниця, школа, кузня, млин, корчма. Крім хаток, тут ви знайдете вироби столярів, бондарів, гончарів, ткаль і вишивальниць. Усього – близько 14 тисяч експонатів!

Старовинній церкві торік виповнилося 240 років. Це – пам'ятка державного значення. Церква з села Шелестово Мукачівського району – «візитка» скансену і один із кращих зразків храмового будівництва на Закарпатті. Її побудували ще 1777 року. А 1929 року перевезли в Мукачево, щоб зберегти як пам'ятку архітектури, оскільки в селі на той час уже з’явилася кам'яна церква. Коли створювали скансен, церкву-мандрівницю перемістили в Ужгород. Тут вона стала окрасою музейної села. Святиня є поєднанням шатрового і барочного стилю. Складається з малого зрубу (вівтарне приміщення) і великого зрубу (нава та притвор). Прикрашена трьома вежами.

Усередині храму – старовинний чотириярусний іконостас із різьбленим орнаментом, іконами, датованими 17–18 століттям. Храм працює. Увійти, щоб помолитися в ньому, може кожен. Поруч розташована дзвіниця. Особливо багато людей збирається на великі релігійні свята. Тут можна освятити паски або отримати благословення на Водохреще.

Дзвіниця з села Вільховатий є унікальною пам'яткою. Це – остання в світі шестигранна гуцульська дзвіниця, яка працює. Побудована вона з ялини.

Старовинна кузня і зараз не стоїть без діла. Кожну третю суботу місяця вона оживає. Можна взяти участь у майстер-класі з ковальського ремесла і спробувати виготовити сувенір. Або придбати вже готовий.

Довідка. Кузня із села Дубового Тячівського району дає зрозуміти, як працювали закарпатські ковалі в кінці 19 – на початку 20 століття. Споруду робили з брусів смереки, обмазуючи всередині глиною, яка є більш вогнестійкою. Тут можна побачити ковальські міхи, якими в горн подається потік повітря. А ще молот і ковадло, зубила, долота!

Водяний млин приїхав в Ужгород в кінці 70-тих років із знаменитого села Колочави. Зовні він багато в чому нагадує звичайну хату. Хіба що колесо виділяє її серед інших будівель. Так виглядали типові млини 19 – початку 20 століття. У ньому було два приміщення. Одне – виробниче, а в другому іноді ночував і жив сам мірошник. Як працював цей млин? Помел відбувався в кам'яних жорнах. Вода приводила в рух велике дерев'яне колесо. А воно змушувало рухатися решту механізму. А знаєте, як раніше міряли зерно? Одна мірка зерна – 32 кг, півмірки – 16 кг, чверть – 8 кг, а ватакув – 4 кг.

Корчма – найбільший вертеп у всьому музеї. Зараз тут уже не наливають, але колись похід у подібний заклад закінчувався великим горем у сім'ї. Корчмарі непогано наживалися, продаючи спиртне в борг під високі відсотки. В якості застави брали землю, будинок, худобу. І це призводило до розорення селян. За зовнішнім виглядом корчма (зроблена зі смереки) нагадує звичайні сільські хати, тільки має більший розмір. Всередині неї 6 приміщень – корчма з шинком, кухня, спальня, комора, сіни і нічліжка. Головний у інтер'єрі – довгий стіл, де попивали алкоголь. А на дерев'яних полицях були пляшки всіх форм і розмірів, а також мірки.

Школа – приклад народного будівництва другої половини 19 століття. Типова сільська будівля, але великих розмірів. У ній є клас, в якому займалися діти. Лавиці, столи, дошка, рахівниці – усе залишилося на місці. Навіть спеціальні дощечки і стержні для письмових вправ. А в сусідній кімнаті жив учитель. Зовсім невелика кімнатка, в якій є прості речі – ліжко, стіл, стілець, скриня.

Високі стріхи – у три рази вищі самого будинку, зустрічалися в Хустському районі. Це така народна готика. А ще для них був характерний блакитний колір стін: насичений зовні і більш світлий зсередини. Цікаві традиції пасіки. Не звичайні прості вулики, а двоярусні, виготовлені з видовбаної соснової колоди. Таку садибу, привезену з села Стеблівки, можна оглянути в музеї.

Варто зазирнути в чарівні будиночки та подивитися на внутрішнє оздоблення. Старовинні різьблені столи, традиційні лавиці, скрині, кераміка, вишивка, жіночий та чоловічий одяг. Багата садиба щедро прикрашена простирадлами і покривалами з мереживом ручної роботи, вишитими подушками і скатертями.

Можна познайомитися з веретеном і багатьма інструментами, якими раніше користувалися на Закарпатті.

В області завжди добре було розвинене лозоплетіння. З музею можна поїхати із хенд-мейд сувеніром

Свята музею

Працівники музею – великі витівники. Тому тут увесь час організовують цікаві заходи. Наприклад, у кінці травня проводять «Ніч в Ужгородському скансені». У музеї регулярно влаштовують усілякі майстер-класи. Перед Великоднем показують, як розписувати писанки воском – це одна з найстаріших технік, якою діляться місцеві майстри.

Окрім будівель під відкритим небом, Закарпатський музей народної архітектури і побуту має також виставкові зали в адміністративному корпусі. Тут представлені одяг, картини місцевих художників, роботи майстрів. У грудні, на день Варвари, вишивають і танцюють. Перед Різдвом вчаться виготовляти шапку для колядок, зірку і різдвяного дідуха. А для дітей працює гурток, де навчають закарпатських промислів – плетіння, ліплення, вишивки.

Коли відвідати музей

У зимову пору цікаво побродити серед будиночків, що потопають у кучугурах снігу. Особливо на різдвяні свята. Можна піти на богослужіння в старовинну церкву. Навесні оживає природа і прокидаються зелені галявини та яскраві квіти. Весняна «родзинка» скансену – музейна сакура, яка радує гостей. Влітку плодоносять фруктові дерева, яких тут дуже багато. Восени домінують яскраві фарби, цікавий час для фотосесій.

Де зупинитися

Ужгород – туристичне місто, де ви знайдете багатий вибір житла: сучасні хостели, затишні апартаменти, елегантні готелі.

Як доїхати

Адреса Музею під відкритим небом в Ужгороді: вулиця Капітульна, 33/а. Знайти скансен дуже просто – достатньо доїхати до Ужгородського замку, і ви досягли мети. Адже територія музею межує зі стінами старовинної фортеці. Дістатися можна маршрутками № 4, 6, 26 до зупинки «Площа Корятовича», №15 до зупинки «Панаса Мирного», і далі пішки близько 10 хвилин. Із залізничного вокзалу пішки йти близько 40 хвилин.

Графік роботи: 9: 00–17: 00, субота – вихідний.

Ціна: вартість дорослого квитка – 35 грн. Студентський – 20 грн, дитячий – 15 грн. Вартість екскурсії –120 грн (для дорослих) і 80 грн для детей.

Контакти: вул. Капітульна, 33/а. Тел .: +38 (03122) 3-73-92, +38 (03122) 3-63-52.