Крупицький Свято-Миколаївський жіночий монастир, Батурин

Крупицький Свято-Миколаївський жіночий монастир розташовано у селі Осіч Бахмацького району Чернігівської області, недалеко від Батурина. Це один з найдавніших монастирів періоду Гетьманщини. Він є пам’яткою архітектури 17–19 століть і частиною Національного історико-культурологічного заповідника «Гетьманська столиця».

Історія Крупицького Свято-Миколаївського монастиря

Монастир було засновано у 15 столітті. Його збудували завдяки об'явленню у місцевому лісі ікони Святого Миколая. На цьому місці звели церкву в ім’я Чудотворця, довкола якої почали оселятися люди. Згодом вони і заснували монастир.

У 16 столітті святиню зруйнували татарські війська, після чого її відбудували в іншому місці.

Цікавою є легенда про походження назви монастиря. Згідно із нею, під час нападу татар в обителі переховувалися люди. Облога тривала довгий час, тож закінчилися харчі. Тоді з неба посипалася манна крупа. Тому монастир і називають Крупицьким. 

Після того, як Батурин став гетьманською столицею, монастир набув великого значення. Він став головним релігійним центром цілої Лівобережної України. З цією обителлю тісно переплетені життя відомих постатей доби Гетьманщини. Монастир утримували гетьмани Дем’ян Многогрішний, Іван Самойлович, Іван Мазепа, Кирило Розумовський.

1708 року російські війська захопили Батурин і зруйнували монастирську дзвіницю та чернечі келії.

1803 року монастир реконструювали, але у 1846 році тут сталася пожежа.

1922 року монастир ліквідували більшовики. Церкву, житлові корпуси і бібліотеку пограбували. Церковні речі вивезли. Інші будівлі монастирського комплексу демонтували, а давній колодязь засипали. Згодом в монастирській церкві відкрили клуб, який пізніше перетворили на зерносховище. Через декілька років з церкви зняли купол.

Після Другої світової війни на монастирській території розмістили колгосп, у чернечих келіях почала працювати школа.

1999 року школу перенесли – через аварійний стан будівлі. Те, що залишилося від комплексу монастиря, повернули Українській Православній Церкві. Тоді ж ченці і небайдужі місцеві жителі почали відновлювати і ремонтувати будівлі.

Відтоді тут правлять Божественну Літургію, а також щоденні ранішні та вечірні служби. Монастир приймає паломників.

Архітектура Крупицького жіночого монастиря

У давнину Крупицький монастир був добре укріпленою фортецею. Його оточували високі вали та дерев'яні стіни, посилені на кутах вежами для оборони. Головний в'їзд розташовувався з боку річки, через котру було прокладено міст.

До його комплексу входило декілька сакральних споруд:

• собор Святого Миколая, збудований 1680 року в стилі українського бароко. Його демонтували у 30-тих роках 20 століття;
• Миколаївська церква;
• Спасо-Преображенська церква, яку будували у 1803–1804 роках;
• дзвіниця.

Під час захоплення російськими військами Батурина 1708 року було зруйновано монастирську дзвіницю, келії ченців та ігуменів. Згодом комплекс відновили, але 1846 року трапилася пожежа, яка знищила і пошкодила велику частину будівель. А пізніше знищили собор Святого Миколая. Зараз у складі монастирського комплексу є декілька будівель:

• мурована дзвіниця (1825 рік); 
• дім настоятеля (1834 рік);
• Спасо-Преображенська трапезна церква (1803–1858 роки);
• монастирські келії (початок 19 століття).

Територія монастиря є прямокутною в плані. Навколо є кам’яна стіна висотою 3 метра, а в'їзд прикрашає масивна брама з мурованою аркою.

Спасо-Преображенська трапезна церква була збудована у 1803 році. Вона одноповерхова і увінчана декоративним куполом.

Будинку настоятеля збудували в 1834 році. Він має симетричну композицію. Архітектурний стиль фасадного декору – це так званий «провінційний класицизм» 19 століття.

Дзвіниця монастиря була збудована у 1823–1825 роках. Її висота – близько 31 метра. Вгорі є аркові отвори для дзвонів.

Святинею монастиря є ікона Святого Миколая. Біля неї відбулося багато див. Також у монастирі перебуває частина мощей Святої Варвари.

Як доїхати до Свято-Миколаївського жіночого монастиря

Крупицький Свято-Миколаївський жіночий монастир розташовано у селі Осіч Чернігівської області, що біля міста Батурин.

До Батурина регулярно курсують автобуси від Києва, Чернігова і сусідніх обласних центрів. У самому місті потрібно пересісти на автобус до села Осіч або скористатись послугами таксі чи приватних перевізників.

Найкраще їхати власним автомобілем. До Батурина ведуть автошляхи E101, М02, Р61.

Адреса музею: Чернігівська область, Бахмацький район, село Осіч.