Крупицький Свято-Миколаївський жіночий монастир, Батурин
Крупицький Свято-Миколаївський жіночий монастир розташовано у селі Осіч Бахмацького району Чернігівської області, недалеко від Батурина. Це один з найдавніших монастирів періоду Гетьманщини. Він є пам’яткою архітектури 17–19 століть і частиною Національного історико-культурологічного заповідника «Гетьманська столиця».
Історія Крупицького Свято-Миколаївського монастиря
Монастир було засновано у 15 столітті. Його збудували завдяки об'явленню у місцевому лісі ікони Святого Миколая. На цьому місці звели церкву в ім’я Чудотворця, довкола якої почали оселятися люди. Згодом вони і заснували монастир.
У 16 столітті святиню зруйнували татарські війська, після чого її відбудували в іншому місці.
Цікавою є легенда про походження назви монастиря. Згідно із нею, під час нападу татар в обителі переховувалися люди. Облога тривала довгий час, тож закінчилися харчі. Тоді з неба посипалася манна крупа. Тому монастир і називають Крупицьким.
Після того, як Батурин став гетьманською столицею, монастир набув великого значення. Він став головним релігійним центром цілої Лівобережної України. З цією обителлю тісно переплетені життя відомих постатей доби Гетьманщини. Монастир утримували гетьмани Дем’ян Многогрішний, Іван Самойлович, Іван Мазепа, Кирило Розумовський.
1708 року російські війська захопили Батурин і зруйнували монастирську дзвіницю та чернечі келії.
1803 року монастир реконструювали, але у 1846 році тут сталася пожежа.
1922 року монастир ліквідували більшовики. Церкву, житлові корпуси і бібліотеку пограбували. Церковні речі вивезли. Інші будівлі монастирського комплексу демонтували, а давній колодязь засипали. Згодом в монастирській церкві відкрили клуб, який пізніше перетворили на зерносховище. Через декілька років з церкви зняли купол.
Після Другої світової війни на монастирській території розмістили колгосп, у чернечих келіях почала працювати школа.
1999 року школу перенесли – через аварійний стан будівлі. Те, що залишилося від комплексу монастиря, повернули Українській Православній Церкві. Тоді ж ченці і небайдужі місцеві жителі почали відновлювати і ремонтувати будівлі.
Відтоді тут правлять Божественну Літургію, а також щоденні ранішні та вечірні служби. Монастир приймає паломників.
Архітектура Крупицького жіночого монастиря
У давнину Крупицький монастир був добре укріпленою фортецею. Його оточували високі вали та дерев'яні стіни, посилені на кутах вежами для оборони. Головний в'їзд розташовувався з боку річки, через котру було прокладено міст.
До його комплексу входило декілька сакральних споруд:
- собор Святого Миколая, збудований 1680 року в стилі українського бароко. Його демонтували у 30-тих роках 20 століття;
- Миколаївська церква;
- Спасо-Преображенська церква, яку будували у 1803–1804 роках;
- дзвіниця.
Під час захоплення російськими військами Батурина 1708 року було зруйновано монастирську дзвіницю, келії ченців та ігуменів. Згодом комплекс відновили, але 1846 року трапилася пожежа, яка знищила і пошкодила велику частину будівель. А пізніше знищили собор Святого Миколая. Зараз у складі монастирського комплексу є декілька будівель:
- мурована дзвіниця (1825 рік);
- дім настоятеля (1834 рік);
- Спасо-Преображенська трапезна церква (1803–1858 роки);
- монастирські келії (початок 19 століття).
Територія монастиря є прямокутною в плані. Навколо є кам’яна стіна висотою 3 метра, а в'їзд прикрашає масивна брама з мурованою аркою.
Спасо-Преображенська трапезна церква була збудована у 1803 році. Вона одноповерхова і увінчана декоративним куполом.
Будинку настоятеля збудували в 1834 році. Він має симетричну композицію. Архітектурний стиль фасадного декору – це так званий «провінційний класицизм» 19 століття.
Дзвіниця монастиря була збудована у 1823–1825 роках. Її висота – близько 31 метра. Вгорі є аркові отвори для дзвонів.
Святинею монастиря є ікона Святого Миколая. Біля неї відбулося багато див. Також у монастирі перебуває частина мощей Святої Варвари.
Як доїхати до Свято-Миколаївського жіночого монастиря
Крупицький Свято-Миколаївський жіночий монастир розташовано у селі Осіч Чернігівської області, що біля міста Батурин.
До Батурина регулярно курсують автобуси від Києва, Чернігова і сусідніх обласних центрів. У самому місті потрібно пересісти на автобус до села Осіч або скористатись послугами таксі чи приватних перевізників.
Найкраще їхати власним автомобілем. До Батурина ведуть автошляхи E101, М02, Р61.
Адреса музею: Чернігівська область, Бахмацький район, село Осіч.