Церква Різдва Христового, Галич

У середмісті Галича Івано-Франківської області, на головній площі стоїть церква Різдва Христового – цінна пам’ятка архітектури пізнього середньовіччя, яка є однією із найдавніших святинь міста. Сьогодні храм Різдва Христового є чинним та належить до Української Греко-Католицької Церкви. Вона входить до комплексу заповідника «Давній Галич». Саме цю величну кам’яну споруду до відкриття фундаментів Успенського собору в Крилосі вважали Княжою церквою. Церкву Різдва, як і загалом середмістя Галича, ще недостатньо досліджено. Тож цілком імовірно, що з часом вона відкриє нам ще не одну зі своїх таємниць. 

Біля церкви Різдва Христового розташований макет Давнього Галича.

Історія

Точна дата спорудження церкви невідома. Фахівці датують її кінцем 13 – початком 15 століття. Є гіпотеза, що тут раніше стояла дерев'яна церква 12 століття, яку, в свою чергу, спорудили на місці язичницького капища. Як стверджував один із дослідників, це було святилище слов’янського бога Перуна.

1286 року Галич спустошила орда хана Телебуги. Місцеві храми були майже повністю зруйновані. У вогні горіла й церква Різдва Христового. Невдовзі храм відбудували, та в наступному столітті він ще раз горів.

У шістдесятих роках 14 століття церкву звели наново, і саме в цей час у Галичі одержали дозвіл будувати свій костел ченці ордену францисканців. Невдовзі поряд із храмом Різдва Христового з’явився їхній монастир Чесного Хреста.

У другій половині 18 століття храм Різдва реставрували. Саме тоді він набув сучасного вигляду.

Кому належала церква

У 16 столітті церква Різдва Христового згадується в історичних джерелах як головна культова споруда ремісничих об’єднань. Пізніше будівля належала гончарному цеху, а потім – братствам. Час від часу вона ставала об’єктом судових суперечок  між братствами та вищим духовенством.

Архітектурні особливості

На відміну від княжих білокам’яних соборів, церква Різдва Христового побудована з місцевого м’якого каменю – мергелю і цегли на вапняному розчині. Її об’ємно-просторова композиція спочатку мала хрестоподібний план, три бані і традиційний вхід з заходу. Згодом храм добудували із заходу, півночі й півдня.

Оскільки поряд із церквою виріс монастир францисканців, це ускладнило обрядовий обхід навколо храму, притаманний візантійському служінню. Через прибудову західна стіна стала глухою, а з північного та південного боків зробили двоє дверей.

Один із дзвонів вилито 1785 року. Тоді ж було встановлено дерев’яний позолочений одноярусний іконостас.

На початку 20 століття церква була покрита двосхилим дахом із бароковим західним фронтоном. Біля західного фасаду містилася дерев’яна дзвіниця. Під час реставрації (1904–1906) споруджено нову баню, відновлено інтер’єр. Після закінчення робіт на початку 20 століття церкву освятив митрополит Андрей Шептицький.

Іконостас

У церкві Різдва міста Галича нещодавно встановили унікальний іконостас, витесаний із каменю-пісковику. Він оздоблений мозаїчними іконами та має ковані Райські ворота.

До святкування 1100-ліття Галича до церкви добудували дзвіницю в такому ж стилі, як і сама святиня.

Пам’ятник жертвам Талергофського ув’язнення

На початку Першої світової війни тодішній настоятель церкви Різдва Христового отець Микола Винницький зазнав переслідувань з боку австрійської влади за свої політичні погляди (він був москвофілом). Разом із іншими жителями Галича отець Микола потрапив до концтабору в місті Талергофі. Він був одним із небагатьох, хто зміг повернутися додому. З ініціативи священика на знак пам’яті про жертв австрійського полону біля церкви Різдва Христового 1929 року було споруджено пам’ятник із викарбуваними прізвищами жителів Галича, замучених у Талергофі.

Як доїхати

Доїхати до церкви Різдва Христового в Галичі можна з Івано-Франківська або Львова на авто дорогою Н09, яка проходить через центральну частину міста.

Автобуси сполучають Галич із усім обласними центрами Галичини та навколишніх міст. 

Також до залізничної станції «Галич» ходять поїзди та електрички. До середмістя звідси іти пішки приблизно 20 хвилин.