Стамбул взимку: солодка ідея для вікенду

4491

Коли в голові починають плутатися назви «Каракьой» і «Кадикьой», коли довго згадуєш, на якому ж то березі – європейському чи азіатському, розташований перший із них, а на якому другий... Коли на серці стає тепло при згадці, як на балкон твого тимчасового дому щоранку зліталися мартини і тебе будив звук азану... Коли скучив на смаком найкращої в світі пахлави та запахом смажених каштанів – все це означає, що пора знову збиратися до Стамбула.

Зимовий Стамбул – чи не надто він відрізняється від того, який доводилось бачити в інші пори року? Чи встигнеш побачити і відчути улюблені місця, маючи на поїздку всього лиш вільний вікенд та ще півдня? Що змінилось у місті за час твоєї з ним розлуки? Все це можна перевірити лише тоді, коли скажеш собі: годі мріяти, пора в дорогу! І купиш квитки на три грудневих дні. І солодко чекатимеш дати польоту.

Як дістатися до Стамбула

Звичайно, літаком. Можна, звісно, і на авто – через Румунію та Болгарію, але тоді варіант короткого візиту легко може розтягнутися на тиждень. З Києва до Стамбула літаки авіакомпаній МАУ («Міжнародні Авіалінії України») та «Turkish Airlines» виконують по п’ять прямих рейсів на добу. Оптимальна ціна становить близько 100 євро в обидва боки на особу – ловіть спецпропозиції. Якщо ж купити квитки завчасно, ціна польоту в один бік в економ-класі становитиме 636 гривень (зараз, наприклад, є такі ціни на жовтень 2019 року).

Варіант скористатись послугами авіакомпанії «Pegasus» можливий, але не дуже раціональний: летіти доведеться з пересадками в Анкарі (одна з них уночі). Так само з пересадками можна летіти й багатьма іншими авіаперевізниками.

Ще одна важлива деталь: вона стосується транзитних пасажирів міжнародних рейсів «Turkish Airlines», які мають пересадку в Стамбулі тривалістю від шести до двадцяти чотирьох годин. Авіакомпанія пропонує на вибір або безкоштовну ночівлю, або ж дарує екскурсійний тур містом (послуга «TourIstanbul»). Детальна інформація на сайті та на стійці туркішів в аеропорту Ататюрка. На жаль, в іншому стамбульському аеропорті – імені Сабіхи Гекчен – ця послуга не діє.

Зайві кілограми – це боляче

Чимало пасажирів нашого рейсу МАУ приїхали до Борисполя вже з роздрукованими посадковими талонами, бо купили квитки, які передбачають по-перше, самостійну онлайн-реєстрацію, по-друге, наявність лише ручної поклажі розміром 55 на 40 на 20 см та вагою до 7 кілограмів (тут ідеться про економ-тариф). Квитки, само собою, здати не можна, це по-третє. Економія часу очевидна, не треба стояти в черзі на реєстрацію в аеропорту.

Але несподіванка очікує біля самого виходу на посадку: мила співробітниця МАУ підходить до кожного (кожного) пасажира і зважує поклажу, констатуючи в декого понаднормові кілограми. Що далі? Далі доводиться доплачувати – як за одиницю багажу. Добре те, що доплату здійснюють на місці. Погано, що вартість становить 66 євро (або трохи більше 2 тисяч гривень).

Погода у грудні

До поїздки цікаво було раз по раз зазирати на погодні ресурси і моніторити: що ж там на Босфорі зараз? Виходила приблизно десятиградусна різниця з рідним містом. Є веб-камери, тож можна навіть власний гардероб адаптувати до тамтешніх погодних примх. Ну, хай не примх – просто особливостей.

Ранковий Стамбул зустрів нас сонечком і 8 градусами, вдень стало ще тепліше. Другого дня нашого перебування надвечір почався дрібний теплий дощ, який нітрохи не зіпсував настрою. Думалося не раз: на який із наших місяців найбільше схожа погода стамбульського грудня? За власними спостереженнями – або на жовтень, або на березень. Або нам просто пощастило :).

Звісно, що в цю пору року буває й інакше, особливо щодо дощів, які тут узимку не рідкість. Навіть сніг часом у Стамбулі випадає – щаслива пора для дітлахів...

Готелі Стамбула взимку

З опаленням у Стамбулі повний плюралізм. Є сучасні будинки, де воно централізоване. Є, особливо в історичному центрі, чимало таких, де досі топлять вугіллям (від цього в повітрі буває чути ледве вловимий запах). Є також будинки без опалення. Ми цього разу оселились саме в такому. Дискомфорту це не викликало, тому що кімнати оснащені кондиціонерами і тепловентиляторами на додачу.

Найхолоднішим місцем виявилась ванна кімната – вентиляційне вікно з неї виходило просто на вулицю. Лайфхак: заносиш туди тепловентилятор, вмикаєш, і за кілька хвилин уже можна приймати душ.

Наявність цього вікна спричинила кумедний момент: тільки-но заселившись до свого номера, ми почули звук азану, тобто, заклик до молитви. Складалось враження, що він лине з ванної. Так воно, по суті, й було: звук долітав через вікно зі старенького мінарету, розташованого метрів за двадцять від нашого готелю...

Де оселитися: тут є широкий вибір готелів Стамбула, звертайте увагу на зручності у номері та відгуки.

Питання віри і традиції

Що змінилось у Стамбулі за 5 років, упродовж яких ми його не бачили? Звісно, це дуже суб'єктивне враження, без найменшої претензії на узагальнення. Однією з найбільш помітних відмінностей стало те, що за цей час значно побільшало жінок і дівчат, закутаних у хустки. І не лише старшого віку. І не лише з провінції. Це чимось нагадує моду – бо чимало дівчат одягають яскраві хустки, якось по-особливому їх вив'язуючи: так, ніби під нею підкладено щось типу нашого старовинного очіпка, який тримає форму. Та й одяг у багатьох цікавий: широко-балахонистий, він приховує лінію стану і фігури загалом, але деякі красуні вміють навіть його носити якось по-особливому вишукано.

Як на цьому фоні на вулицях Стамбула почуваються туристи, котрих тут неміряно? Цілком спокійно. Жодного косого погляду чи слова, які би засуджували твою інакшість. Звісно, якщо й ти сам поводишся адекватно.

Вхід до мечетей для всіх безкоштовний. У багатьох (наприклад, Sultanahmet Camii, вона ж Блакитна мечеть, вона ж Blue Mosque) є певні місця, призначені лише для тих, хто молиться. В декотрі туристів не пускають під час намазу, а в інший час тут можна перебувати безперешкодно.

До мечеті, звісно, не заходять взутими, але взимку цю традицію доповнює оригінальна деталь: оскільки підлога, хоч і вкрита килимами, залишається холодною – неподалік від мечетей продається м'яке спеціальне взуття без підошов, схоже на наші чешки, тільки з коротенькими халявками.

Що можна встигнути за вікенд

Перше. Об'їхати найголовніші туристичні об'єкти міста, скориставшись екскурсійним автобусом Big Bus Istanbul. Він має два маршрути: синій (Golden Horn Tour) і червоний (Istanbul City Tour), кінцева зупинка обох розташована на площі між Айя-Софією і Блакитною мечеттю.

Друге. Стамбул сам собою є музеєм, але все-таки нагадати хоча б про найголовніші із таких закладів, які розташовані близько один від одного. На вибір:

Археологічний музей
Музей палацу Топкапи
Музей мозаїк
Музей собору Святої Софії
Цистерна Базиліка (Єребатан)

Третє. Після забігу музеями та іншими пам'ятками перепочити в парку Гюльхане, гарному в будь-яку пору року. В грудні тут навіть цвітуть деякі квіти. Ну а галасливі і непосидючі папуги Крамера познайомлять вас із собою самі.

Четверте. Вдосталь намилуватись котами особливої, стамбульської породи. Такої масової манії величі не зустрінеш, мабуть, більше ніде в світі.

П'яте. Покататись екскурсійним паромом уздовж Босфору – квитки на Босфор-тур можна купити як біля причалу, так і в багатьох закладах обабіч вулиці Алемдар, якою з центру міста спускатиметесь до пристані.

Шосте. Скуштувати балик-екмек, який готують і продають із човнів, він пахне нереально смачно. Точна адреса не потрібна, до цього місця приходять «на нюх»...

Сьоме. Зігрітися салепом – традиційним гарячим напоєм, що нагадує наш кисіль. В його основі – порошок із кореня гірської орхідеї. Спробувати сіміт, смажену кукурудзу або каштани – це вулична їжа, яку продають на кожному кроці. А чай у «тюльпанових» склянках у Туреччині поза конкуренцією серед усіх напоїв.

Восьме. Сісти на паром (це один із видів громадського транспорту, який, зокрема, поєднує райони Еміноню і Кадикьой, 3 ліри за проїзд в один бік) і побувати на азійському березі – там є чудовий базарчик зі свіжою рибою, оливками, зеленню, а також чимало затишних кафе. Двадцять хвилин у дорозі – і ти вже в іншій частині світу.

Дев'яте. Погуляти Галатським мостом або пообідати в котромусь із ресторанчиків, відкритих на нижньому поверсі.

Десяте. Якщо є непоборне бажання пошопитись, варто вирушати в бік площі Таксім та вулиці Істікляль. Пам'яток на цьому європейському березі значно менше, ніж у районі Султанахмет, а от крамниць – скільки душа забажає. Плюс ретро-трамвайчик, плюс Тюнель...

Одинадцяте. Влаштувати собі «пахлава-тур» і вибрати ту (а її виробників у Туреччині багато), яка смакуватиме найбільше. В мене це «Koska», але ж на колір і смак товариш не всяк.

Час і гроші

Час – це теж, звісно, гроші, і він вичерпується. Пора думати про повернення, онлайн-чекін і про те, де б про всяк випадок роздрукувати посадкові талони . Так, можна пред'явити на смартфоні, але хай буде й паперовий, для певності. Найпростіший варіант – запитати на рецепції готелю. Зазвичай надрукувати два-три аркуші для співробітника не проблема, часом за це просять невелику плату. До речі, про гроші: 1 турецька ліра – це приблизно 5,5 гривень.

Цієї зими Україна і Туреччина, перебуваючи в одному часовому поясі, примудрилися півроку жити, сказати б, не в унісон. Смартфони відмовляються розуміти, що сталося, тупо глючать або плутають час і заплутують своїх власників. Не дайте ввести себе в оману, приїжджайте до аеропорту вчасно!