Перелік нематеріальної культурної спадщини України зростає
Як елементи були нещодавно внесені до Національного переліку культурної спадщини.
Культура традиційної гуцульської сирної пластики
Традиція виготовлення сирних іграшок, які колись почали ліпити пастухи гірських регіонів Івано-Франківщини, нині набула вагомого культурного значення. Гуцульська сирна пластика побутує в селах Косівського району - Прокурава, Космач, Шепіт, Брустури, Річка та Снідавка, а також в деяких поселеннях Верховинського району - Чорний потік, Криворівня, Красник. Подібне сирне мистецтво існує і в інших регіонах, зокрема в Карпатському, та навіть у деяких поселеннях Словаччини, Угорщини, Польщі і Румунії.
Гуцульська сирна пластика має свої елементи та особливості, пов'язані із культурою і традиціями гірських поселень України. За легендою, колись вівчарі випадково впустили сир у гарячу воду, коли готували вечерю. Сир став тягучим і з нього зліпили коника. Історично, іграшки виготовлялися лише з овечого молока, і практикували такий вид мистецтва лише чоловіки-пастухи. Пізніше, на початку 20 століття, «хобі» сирного ліплення почало ширитися по селам, серед жіночого населення.
Обрядове значення сирних виробів полягає в привертанні добробуту та щастя. Часто коників, овечок та інших сирних персонажів можна побачити у великодніх кошиках. У селі Брустури сирними калачиками традиційно вбирають весільне дерево. Кожна господиня має свої секрети успішного приготування, які передаються з покоління в покоління.
Весільний обряд «Читання корони»
Обряд побутує на території Волині, зокрема в багатьох селах Іваничівської, Павлівської, Оваднівської, Зимнівської, Устилузької та Володимирської громад.
Що собою уявляє «Читання корони»? Під час весільної церемонії дружба нареченого читає обрядовий текст, який називається «короною». Після кожного окремого куплету дружба звертається до музикантів із закликом грати, а наречена водночас кланяється присутнім. Тексти «корон» можуть носити жартівливий характер. Після читання дружба має побити тарілку «на щастя».
Традиційна народна гра «Ашик»
Правила гри були прийняті століття тому. Територіально «Ашик» відноситься до південної частини Одещини, зокрема сел Городнє, Виноградівка та Котловина. В «Ашик» або - «Рашик», «Асик», «Ашижик», «Рашичета» грають 5-ма кісточками, що виготовлені з надкопитних частин задніх кінцівок вівець. Кожна кістка має свою «ціну» та назву. Ця гра є своєрідною символікою для болгарів та гагаузів Буджацького степу, що оселилися тут близько 200 років тому, та принесли «Ашик» із собою.
«Рашичета» носить розважальний характер та була вигадана як організація дозвілля, для дорослих і дітей. Правила гри можуть змінюватися, залежно від віку та підготовки гравців. В її основі - розвиток дрібної моторики, а також природні рухи, які вдосконалюють розумові та фізичні навички.
Виконання ритуального чоловічого танцю «Сербен»
На території України традиція виконання ритуального чоловічого танцю «Сербен» притаманна жителям села Чортовець, Городенківського району Івано-Франківської області. Крім того, зустрічається в передмісті Праги і Парижу, в Польщі та Португалії, де проживають вихідці з Івано-Франківщини. Традиція має давню історію - колись виконання пов'язували з настанням весни. З приходом християнства «Сербен» став великоднім танцем. Нині обрядовість дотримується на Великдень або у Провідну неділю. За технікою «Сербен» має схожість з відомим «кривим танцем».
До виконання можуть бути залучені чоловіки будь якого віку. А починає танець традиційно старший церковний брат, який тримає у руках топірець - символ старшинства у «сербені». До нього взявшись за руки долучаються усі охочі, створюючи ніби магічне коло, яке має оберігати село від зла аж до наступного Великодня. Танець передбачає ритуальний обхід всіх храмів у селі, незалежно від конфесій, та може тривати кілька годин.
