Кам'янець-Подільський: квітка на камені

15555

Якби Кам'янця-Подільського не було, його неодмінно слід було б побудувати. Адже конкурентів у нашого сьогоднішнього героя немає, мабуть, не тільки в Україні, але й в усьому світі .

Сухопутний острів, що став рідним домом семи культурам. Дивне змішання етносів, що дозволяє відчути себе одночасно в Стародавній Русі, католицькій Європі, уніатській Польщі-Литві та на мусульманському Сході (ой-вей! І звичайно ж на благословенній землі Ізраїлевій!). Відчуття тепла і затишку огортає, як тільки нога мандрівника переступає межу міста. Чарівне старе місто ніби переносить на кілька століть у минуле. Безліч храмів самих різних форм і конфесій. Обривисті каньйони, запаморочливі мости, різноманітні стародавні будівлі і перлина тутешніх місць – стара фортеця.

Це та багато іншого – Кам'янець-Подільський. Квітка на камені.

За часів дідів-прадідів

Місце «звідки пішла земля кам'янецька», вапняковий острів на суші, оточений річкою Смотрич, давав притулок людям ще за часів неоліту.

А ось який саме час вважати датою народження самого міста історики досі не визначилися. Умовна дата заснування «плаває» від 2–3 до 14 століття.

Як би там не було, у другій половині 14-го століття Кам'янець отримує самоврядування згідно магдебурзького права, і в його стінах затишно розташовується найбільша вірменська громада на Русі.

Потім починається активна гризня за місто між Великим князівством Литовським і Річчю Посполитою, що завершилася переконливою перемогою останньої (з 1434 року Кам'янець – центр польського воєводства).

На кордоні культур

З кінця 17 століття настає ера турецького панування, що продовжувалась рівно 27 років. Поляки не змирилися із втратою Квітки на камені і весь цей час намагалися повернути місто собі. Це вдалось їм лише у 1699 році згідно Карловицького договору.

Наступний польський період в історії Кам'янця ознаменувався розквітом ремісничих цехів, установкою на мінареті (спасибі туркам) кафедрального костелу статуї Богородиці, гоніннями євреїв, візитом Петра І, серйозним розливом Смотрича, води якого пошкодили не тільки будинки, але й фортечні укріплення, і сімома спалахами чуми.

З 1812 року фортецю перетворюють у в'язницю, одним з перших постояльців якої стає легендарний Устим Кармелюк. У 19 столітті, після зведення Новопланівського мосту довжиною 136 м і висотою 38 м, місто почало активно розширюватися на інший берег Смотрича.

Двадцяте століття пам'ятне аж дводенним пануванням австро-угорців, заснуванням Державного Всеукраїнського університету, і гордим званням столиці Української Народної Республіки (протягом півроку).

Загалом, як бачите, чого тільки не творилося на благодатній подільській землі.

Привіт з минулого

Для нас вся ця історія цікава залишеними після себе пам'ятками архітектури. Так от, за їхньою різноманітністю і концентрацією на невеликому, по суті, просторі, з Квіткою на камені не зрівняється ніхто, навіть славетний центр Львів.

Дістатися до Кам'янця найпростіше поїздом. Зі столиці сюди прямують:

Подільський експрес, витрачає на дорогу сім годин.
Нічний 139-й, який відправляється о 21 годині. У Кам'янці ви о пів на шосту (на жаль, цей поїзд зараз ходить за хитрим графіком, пропускаючи то парні, то непарні дні).
І новинка – 117 «Буковина», який відправляється о 20 годині і прибуває в 3:24.

Шлях до Старого міста від ж/д вокзалу простий: по вулиці Привокзальній до Коріатовичів (можна під'їхати маршруткою, але пішки цікавіше, і займе дорога максимум 30–40 хвилин). Ця міська артерія і буде вашим дороговказом. На ній розташовується автовокзал, ринок, і саме вона відведе вас в Історію.

Тут починається найцікавіше.

Не оминіть:

Міську ратушу. Побудована в 30–40-х роках 14 століття. Зверніть увагу на годинник. Він працює з 1884 року.
Кафедральний собор Святих Апостолів Петра і Павла. Той самий, з мінаретом у дворі. Крім мінарету (між іншим, це єдиний у світі прецедент поєднання таких різних культових споруд), собор знаменитий органною музикою і надгробком найтоншої роботи передчасно загиблої Лаури.
Тринітарський костел, побудований у 1750–1765 роках у стилі бароко, і знаходиться якраз по дорозі у Фортецю.
Костел Святого Миколая. Це один з найстаріших храмів міста.
Пам'ятник семи культур – залізобетонний диск, який символізує собою жорна історії. У центрі – факел дружби. Навколо – сім каменів, кожен з яких означає народ, який залишив місце в історії. Дорога до цього пам'ятника нескладна, але потребує часу. Вам потрібно повністю обійти фортецю і опинитися на місці воїнів, що атакують укріплення в лоб. Заодно відчуєте себе древнім полководцем.
Новопланівський і Замковий (Турецький) мости. Повз них ви не пройдете при всьому бажанні.

Це всього лише кілька з багатьох десятків старовинних споруд Кам'янця-Подільського. А взагалі, тут можна годинами роздивлятися буквально кожну будівлю.

Не полінуйтеся також:

Спуститися з небес на землю, від моста до підніжжя Старої Фортеці, де вас зустріне дерев'яна Хрестовоздвиженська церква (побудована на місці храму, що існував у 17 столітті) і Ру ська брама (1527 рік).
Пройтися тонкими підвісними містками до водоспаду поблизу Новопланівського моста.
Прогулятися провулками Старого міста, навіть якщо вони відводять вас від прямого шляху до замку.
А також по можливості вибратися в Хотинську фортецю, що знаходиться в 20 км від Кам'янця-Подільського (або автостопом, або автобусом з автовокзалу).

Повірте, воно того варте!

Практичні питання

І наостанок пару слів про банальні побутові питаннях. Готелів у місті вистачає, але останнім часом вони якось надто цінують свої послуги. Тому я рекомендую знайти варіант із квартирою. Швидше за все, вона вам знадобиться на добу, максимум півтори і обійдеться неабияк дешевше готелів.

Оптимальний спосіб відвідати Кам'янець: приїхати в суботу рано вранці і виїхати в неділю пізно ввечері. Навіть на роботу в понеділок цілком можна встигнути.

Житло шукайте в районі півгодини, максимум 40 хвилин ходу від Новопланівського моста. Немає ніякого сенсу забиратися в нові райони і потім або бути прив'язаним до маршруток, або витрачати півночі на дорогу.

Харчових закладів у місті вистачає, але будьте готові – чим ближче до фортеці, тим швидше ростуть ціни. Правда, нам ніщо не заважає залишити рестораторів з носом і повечеряти завчасно купленою на базарі ковбасою.

Але де переночувати і що поїсти – абсолютно не ті питання. Головне, вистачило б часу побачити якомога більше куточків прекрасного подільського міста. Квітки, що розпустилася на камені.

Найцікавіші місця України. Підписуйся і дізнавайся

Якщо стаття сподобалась, розкажи друзям