Заповідна Україна: 5 національних парків, які варто створити
Більше 40 національних природних парків нараховується в Україні. Вони охоплюють більшість регіонів. Проте до їх мережі увійшли далеко не всі унікальні природні куточки нашої держави. IGotoWorld.com огляне найкращі перспективні національні природні парки України, які пропонувались або пропонуються для створення. Хочеться вірити, у найближчому майбутньому вони з’являться на мапі країни.
Дніпровсько-Тетерівський нацпарк
Проектований нацпарк охоплює великий лісовий масив у межиріччі Дніпра й Тетерева із масивом очеретяних планів у гирлі останнього і широкою акваторією Київського водосховища на Дніпрі. Десятками років ці ліси були зачиненими для більшості відвідувачів, так як тут знаходилась одна із мисливських резиденцій для верхівки компартії. У незалежній Україні йшла робота по створенню національного парку, але на заваді став Янукович, що зробив з угіддя власну мисливську резиденцію. Після його втечі та відкриття лісу для відвідувачів ідея національного парку отримала друге життя.
На березі Дніпровсько-Тетерівського проектованого парку. Фото: Андрій Плига.
Якщо парк «Дніпровсько-Тетерівський» все ж таки буде створено, він гарантовано стане одним із символів дикої природи Київщини і України в цілому! Тут можна споглядати усе розмаїття поліської природи – від непрохідних болотяних багн до просторих соснових лісів із шикарними піщаними пляжами на березі.
В нетрях майбутнього парку. Фото: Андрій Плига.
Це ледь не єдине місце в області, де не складає труднощів зустріти оленя, кабана або навіть лося. Бігають потайними стежками тут і вовки. Конкуренцію рибалкам складають орлани-білохвости – одні з найбільших птахів, чий розмах крил сягає більш ніж 2 метрів. А вийшовши десь напровесні раннім ранком з намету, можна почути курликання сірих журавлів, що мостять гнізда на болотах парку.
І все це знаходиться у 50 км від Києва!
Як дістатись: маршруткою з а/с Полісся до села Сухолуччя, далі йти пішки.
Де зупинятись: в наметах або на базі відпочинку на березі Київського моря.
Нобельський нацпарк
Північні частини Волинської і Рівненської областей недарма називають «українською Амазонією». Широка заболочена долина Прип’яті, численні озера, болота і ліси роблять місцевість важко прохідною, особливо під час весняних повеней.
На березі Нобеля. Джерело фото: tomkad.livejournal.com.
Для охорони унікальних водно-болотних угідь ще у 2002 році було створено регіональний природний парк «Прип’ять-Стохід», частина якого отримала статус національного у 2007 році. Рівненська частина регіонального парку досі не отримала статус національного, і зараз тривають роботи по створенню тут національного парку «Нобельський».
Джерело фото: 1ua.com.ua.
Усі чули про озера Світязь чи Біле, але мало хто знає про існування озера Нобель, хоча воно не менше за інші заслуговує на статус своєрідного озерного «символу» України чи Волині.
Нобель – озерна перлина проектованого парку. Воно простягається в заплаві Прип’яті, яка власне протікає крізь нього, і має площу біля 5 кв. км. Озеро підковоподібної форми, в центрі якої, на півострові, лежить однойменне село Нобель. Над ним височіє шпиль гарної дерев’яної церкви, яку видно далеко з протилежного берега.
Джерело фото: www.google.com.
На воді видніється декілька островів, місцями біліє латаття. Озеро надзвичайно мальовниче, особливо у сонячну погоду. На березі у різних місцях пришвартовані човни, які можна брати напрокат у місцевих. Мало хто знає, але у селі відбувається щорічний всеукраїнський фестиваль гумору «Лауреат Нобельської премії», символом якого є сом – бажана здобич місцевих рибалок!
Як дістатись: автобусами/електричками до райцентру Зарічне, звідти автобусом або таксі їхати до села Нобель.
Де зупинитись: на базі відпочинку або у наметовому кемпінгу.
Середньодніпровський нацпарк
Середня Наддніпрянщина – серце українських земель, оспіване у народному фольклорі. Якщо можна описати характерний український сільський пейзаж з ярами-долинами, біленими хатками і садами, то він виглядатиме, ніби змальований з місцевих краєвидів.
Наддніпрянські ландшафти – Канівський заповідник. Джерело фото: commons.wikimedia.org.
Багата природа краю потребувала охорони, тому неодноразово висувалися різноманітні пропозиції щодо створення національних парків. Останньою значущою ідеєю, над якою триває робота, була пропозиція створення парку «Середньодніпровський», який поєднав би багато природничих пам’яток Черкащини, що досі не охороняються.
Ірдинське болото за Мошногірським кряжем. Джерело фото: zamkovyi.dreamwidth.org.
До складу майбутнього парку має увійти Трахтемирівський півострів, смуга Дніпрових островів у верхів’ях Кременчуцького водосховища, а також поєднання Черкаського бору, Ірдинських боліт та Мошногірського кряжу, що стане одним із найбільших ядер парку. Про нього і піде мова. Виникла смуга боліт на місці колишнього русла Дніпра, і зараз є диким за мірками центральної України краєм. Серед лісу тягнеться смуга заболочених озер і каналів, поміж якими проходить одна з небагатьох діючих вузькоколійок.
По дорозі на торфорозробки можна зустріти покинути техніку. Джерело фото: vk.com/tkgryada.
Потяги по ній прямують на торфорозробки. Саме тут, посеред помережаних островами з кремезними дубами боліт, розгортались події роману В. Шкляра «Чорний ворон». Схили кряжу, що колись був високим правим берегом Дніпра, вкриті суцільними килимами черемші, занесеної до Червоної книги. А на піщаних ґрунтах колишнього лівого берега простягається Черкаський бір – найбільший сосновий ліс природного походження, що знаходиться у пристеповій зоні. Колись тут знаходився «корабельний гай» – саме звідси дерева постачали для флоту. Подекуди тут і досі збереглись лісові велетні.
Джерело фото: vk.com/tkgryada.
Як дістатись: до Трахтемирова – маршруткою Київ – Великий Букрин зі станції «Видубичі»; до островів на Кременчуцькому водосховищі – човнами з Канева або Черкас; до Ірдинських боліт із Мошногірським кряжем та Черкаським бором – автобусом Канів – Черкаси до с. Мошни.
Де зупинитись: у наметах.
Нижньодніпровський нацпарк
Дельти великих річок завжди є місцями, багатими на біорізноманіття. Річки несуть багато мулу, що відкладається при впадінні у море і утворює широкі зарослі плавнями мілини. Очеретяні, оточені вербовими лісами плавні є вкрай важкодоступними місцями, що і приваблює водно-болотних птахів та інших мешканців. Тому дельти великих річок підлягають особливій охороні у складі національних парків та біосферних заповідників. Позбавленою охоронного статусу довгий час лишалась дельта Дніпра, але завдяки зусиллям місцевої громади та київських природоохоронців створення парку «Нижньодніпровський» рушило з мертвої точки.
Джерело фото: pryroda.in.ua.
Дніпровська дельта не має такого розміру, як, наприклад, Дунайська, що пояснюється меншою щільністю порід, розчинених у воді. Втім, розгалужена мережа проток є місцем гніздування цілої низки рідкісних водоплавних птахів, що занесені до Червоної книги. Вони трапляються за рідкісними виключеннями лише у подібних приморських біотопах на півдні країни (косар, коровайка, малий баклан). Ці та інші види зникають у тому числі через незаконне полювання, і взяття дельти під охорону – один із шансів на їх порятунок.
Птахи косарі. Джерело фото: flickr.com.
Гарно провести час в дельті можуть не лише любителі спостерігати за птахами, а і рибалки, тому що дельта є місцем розмноження промислових та рідкісних видів риб, що знаходять притулок у численних річкових затоках. Любителі дайвінгу мають маленький шанс зустрітись віч-на-віч із осетром – двадцять років тому їх масово ловили мешканці сіл по берегам Дніпровського лиману, тому тепер їх лишилась обмаль. Можливо, посилення заповідного режиму зможе змінити ситуацію в інший бік.
Як дістатись: з Херсона – автобусами до сіл по берегам дельти, а звідти добиратись човнами; або моторним човном рушити безпосередньо із Херсона.
Де зупинитись: в наметах або на рибальських базах на березі.
Нацпарк «Дівички»
Ті, хто має зв’язок із військовою справою, асоціюють цю назву із полігоном на околицях однойменного села на Київщині. Але мало хто знає, що ще до початку війни з Росією екологи пропонували реорганізувати військовий полігон на національний природний парк «Дівички». Хоч війна відкладає це питання на другий план, не слід відмовлятися від перспективи у майбутньому створити чудовий національний парк із добре збереженою (завдяки закритому режиму території) дикою природою.
Панорама майбутнього нацпарку. Фото: Андрій Плига.
Питання створення парку на місці полігону виникло не на порожньому місці, оскільки місцевості властиве унікальне ландшафтне поєднання різних типів лісів, боліт і степів. Імовірно, це єдине у Київській області місце, де на берегах Канівського водосховища буяє справжнє степове різнотрав’я з пухнастими китицями ковили! Ділянки лучного степу чергуються з піщаними аренами, що нагадують справжнісіньку напівпустелю, за якою починається типовий північний ліс. Складається враження, що різні природні зони змішались тут воєдино.
Фото: Андрій Плига.
До берегової смуги примикають численні острови, що колись були вершинами пагорбів і лишились після затоплення Канівського водосховища. Острови не входять до складу полігону і користуються великою популярністю серед бажаючих провести літні вихідні на природі. З вершини піщаних дюн на деяких з-них відкриваються величні краєвиди.
Фото: Андрій Плига.
Як дістатись: у зв’язку з військовим статусом більшої частини території, безпечною для відвідин є берегова смуга, куди можна трапити човном зі Ржищева. Так само безпечними є острови, розташовані поруч.
