Українське минуле за кордоном: де шукати

8040

Часто у Львові можна побачити польського туриста, який приїхав подивитися спадщину Польщі в місті Лева, чи угорського на Закарпатті для якого мета – це пам’ятні місця минулого його батьківщини. Та чи часто бачать за кордоном туриста з України, який оглядає саме українські пам’ятки Польщі, Словаччини чи Росії?

Питання риторичне, а дарма. Останні кілька років інтернетом шириться карта українських земель станом на 1918 рік, з якою наші предки виступали на Паризькій мирній конференції після Першої світової війни. Пройшла майже сотня років, змінилися кордони і країни, але люди бережуть пам'ять. Ми вирішили поцікавитися, що по собі залишили наші брати, які опинилися по той бік кордону, адже ми так мало про них знаємо.

Джерело фото: uk.wikipedia.org.

Українська Словаччина

Почнемо наш екскурс зі Словаччини. В ній, на сході країни, проживає відносно велика українська община, а саме – в історичній землі Пряшівщина. Часто проїжджаючи селами словацького сходу, можна побачити продубльовані українською назви населених пунктів або ж православні й греко-католицькі храми, які служать місцевій українській общині. Що цікаво, українці Словаччини по сьогодні зберегли історичну назву – русини, хоча останнім часом її використовують не з найкращою політичною метою.

Що найцікавішого можна побачити на Пряшівщині:

Музей української культури в Свиднику. В ньому ви знайдете цікаві зразки мистецтва, етнографії та історії нашої общини у Словаччині. Поблизу нього розташований скансен, де зібрані найкращі зразки народного будівництва та побуту, а також – дерев’яні церкви з українських сіл Пряшівщини.

Джерело фото: magdawgorach.blogspot.com.

Стара Любовня – найзахідніше місце проживання українців, що знаходиться біля підніжжя Високих Татр. Що цікаво, в цьому місті у 1918 році відбувався перший з’їзд Руської Народної Ради, яка ухвалила звернення про бажання приєднатися разом із рештою Пряшівщини і Закарпаття до єдиної Української держави. Сьогодні в містечку діє скансен, де зібрано речі та представлено побут місцевих українців, а також тут знаходиться великий замок.

Джерело фото: andy-travelua.livejournal.com.

Музей Енді Воргола у селі Меджилабірці. Всесвітньо відомий художник, засновник поп-арту походив родом з українського села неподалік від сучасного українського кордону. Справжнє його ім’я – Андрій Воргола. В рідному селі спорудили музей в пам’ять про нього. До речі, в ньому виставляються його картини, що оцінюються мільйонами доларів.

Джерело фото: varosh.com.ua.

Містечко Бардіїв, історичний центр якого занесений до списку пам’яток ЮНЕСКО. Вперше місто згадується в Галицько-Волинському літописі. Ним володіли переважно люди руського (від Київська Русь) походження, зокрема князь Корятович і навіть волинські князі Острозькі. Але і окрім них в історії містечка велику роль відіграли українці – серед них було багато зодчих, які створювали саме місто і його пам’ятки. В ратуші знаходиться музей, де окремою експозицією представлені українські ікони 16 століття.

Джерело фото: bardejov.sk.

Дерев’яні церкви Словаччини. Деякі з них також стали пам’ятками ЮНЕСКО, зокрема церкви в традиційному лемківському стилі в селах Руська Бистра, Бодружаль та Ладомирова.

Джерело фото: wikimedia.org.

Обов’язково зазирніть у місто Пряшів – центр української общини Словаччини. Тут діє українська школа, раніше навіть функціонував український театр. Окрім історії, Пряшів цікавий сам собою – це невелике місто з чудовим історичним центром.

Джерело фото: presov.sk.

Українці в Польщі

Історія українців на території сучасної Польщі дуже непроста. Відносини з Польщею – це окрема тема для дискусії. В історичному аспекті українці проживали на Лемківщині (смуга території на сході країни вздовж словацький кордон), Холмщині та Підляшші. Після сумнозвісної операції «Вісла» навряд чи вдасться знайти якісь вагомі докази того, що тут жили українці – їх примусово виселили у 1947 році на захід і північ Польщі. Однак вони залишили за собою багатий спадок.

Що варто відвідати?

Місто Перемишль. Всього 7 кілометрів від кордону – і ви потрапляєте в історичне місто часів Київської Русі. За літописними даними воно згадується під 981 роком, коли Володимир Великий приєднав до своєї держави Галичину. Але не тільки у сиву давнину місто було українським – Перемишль входив до складу УРСР в 1939–1941 та 1944–1946 роках, а потім територія була віддана полякам. Це був один з центрів української культури як середньовіччя, так і 20 століття. По сьогодні в місті зберігся Український народний дім, а також багато православних і греко-католицьких церков.

Джерело фото: castle-way.com.ua.

Місто Холм – давня столиця Галицько-Волинського князівства. Більше того, в ньому знаходиться собор Пресвятої Богородиці, який збудував Данило Галицький. До речі, в цьому ж соборі він і був похований. У Холмі також народився перший президент України, голова Центральної Ради УНР Михайло Грушевський. Після Другої світової війни Микита Хрущов відстоював включення Холмщини до складу УРСР як окремої Холмської області, однак Сталін вирішив інакше. Про життя української громади міста сьогодні нагадує українське кладовище.

Джерело фото: chelm.naszemiasto.pl.

Вежа в Сповп’є – унікальна пам’ятка оборонного зодчества часів Русі. Її збудували для оборони Холма за наказом Данила Галицького. Подібна також знаходилася неподалік, у селі Белавін, але була зруйнована в часи Другої світової. Схожою пам’яткою в Україні є тільки Золоті Ворота в Києві.

Джерело фото: commons.wikimedia.org, автор – Alina Zienowicz.

Дерев’яні церкви лемківського та бойківського стилю в Підкарпатському воєводстві. Деякі з них навіть увійшли до пам’яток Світової спадщини ЮНЕСКО, зокрема в селах Радруж, Овчари, Квятонь і Хотинці. Ці церкви дійсно є унікальними і добре збереженими.

Джерело фото: commons.wikimedia.org, автор – Ed89.

Це далеко не весь список цікавих місць у Польщі, які прямо стосуються української історії. Але вони дуже гарно ілюструють непрості перипетії українського люду на території сусідньої держави.

Білоруські українці і українські білоруси

Точне розмежування території між Білорусією та Україною в минулому було складним питанням. Достеменно відомо, що на кінець 19 століття за переписом населення більшість людності півдня сучасної Брестської області складали українці, зокрема в самому Брестському та Пінському повітах. Хоча Білорусь за часи радянської влади дуже сильно русифікувалася, але навіть сьогодні можна почути від людей українську мову в поліському діалекті. Якщо не вірите, то зверніть увагу на прізвища на місцевих цвинтарях і переконаєтеся в цьому.

Що цікавого?

Місто Кам’янець, яке в минулому звали Кам’янець-Литовський на противагу своєму тезці із Поділля. Місто було північним форпостом Галицько-Волинського князівства, і з тих часів по сьогодні залишилася велика оборонна вежа. Збудував її племінник Данила Галицького Володимир-Іван Василькович. Про цей факт навіть зафіксовано в літописі. Вежа чудово збереглася, в ній сьогодні розташований музей. Цікаво, що в минулому її називали Білою вежею, і саме вона дала назву славнозвісній Біловезькій Пущі, що є пам’яткою ЮНЕСКО.

Джерело фото: belyj.livejournal.com.

Біловезька Пуща – окрім того, що це незвичайної краси природний об’єкт, це ще й пам’ятне місце для України. Саме тут 7–8 грудня були підписані Біловезькі угоди, за якими СРСР припинив своє існування і Україна нарешті стала незалежною.

Джерело фото: yaplakal.com.

Брест – центр Берестейщини. В минулому місто входило в склад Галицько-Волинського князівства, було одним з його центрів. В ньому була підписана Берестейська унія, яка заклала початок греко-католицького обряду. В цьому місті також був підписаний Брест-Литовський мир, після якого в Україні у 1918 році запанував відносний спокій і встановилася влада гетьмана. В місті ще в 90-х роках 20 століття діяла українська Просвіта, видавалася українська періодика.

Джерело фото: ntk-intourist.kz.

Пінськ – колишній центр Турово-Пінського князівства, яке перебувало у сфері впливу то Києва, то Галича. На сьогодні – це одне з найбільших поліських міст. Вважається, що воно є другим містом Білорусі після Гродно за ступенем збереженості історичних пам'яток. В його музеях можна знайти багато унікальних експозицій, присвячених життю поліщуків – етнічної групи українців, що проживає на Поліссі.

Джерело фото: ats.abris-a.com.

Культура та природа Полісся, як і Берестейщини в цілому, дійсно заслуговують на увагу. Відвідайте ці місця, вони того варті.

Українська Росія

Як би того не заперечувала сьогодні Росія і які б політичні обставини не складалися навколо відносин двох країн, але факт залишається фактом – на території Росії є дуже багато пам’яток української культури та історії. От тільки розгледіти їх під міцним шаром пропаганди і викривлення минулого буває вкрай складно.

Якщо ж ви все-таки наважилися їхати в Росію, то зверніть увагу на такі місця:

Стародуб, як і довколишня земля Стародубщина, найпівнічніше місце розселення українців. Це було полкове місто за часів Козацької держави, активно підтримувало Богдана Хмельницького, потім Івана Мазепу. Звідси вийшло багато відомих українців, зокрема батько Лесі Українки, відомий дослідник та мандрівник Микола Миклухо-Маклай, який походив з давнього стародубського козацького роду. Вчені вважають, що саме в Стародубі був написаний один з найбільших літописів козацьких часів – «Літопис Самовидця» і книжка «Історія Русів». Від української території Стародубщина була відділена в 1920 році більшовицькою владою. По сьогодні в місті збереглася давня козацька церква Різдва Христового, що в народі і тепер називається «Козацьким собором». На жаль, про українське минуле вам можуть нагадати хіба поодинокі розмови літніх людей у віддалених селах краю, які все ще користуються в побуті українською, як і їх предки. В деяких селах збереглися навіть старі дерев'яні козацькі церкви, як от, наприклад, у Новому Ропську.

Джерело фото: arch-heritage.complexdoc.ru.

Острогозьк – столиця Східної Слобожанщини, ровесник Харкова. Це був найсхідніший козацький полк. Жителі міста по сьогодні пам’ятають ті часи, і в центрі Острогозька навіть стоїть «камінь Мазепи», на честь його зустрічі тут з Петром І. Причому центральна площа тут називається на український манер – майданом. В місті збереглося декілька історичних будівель та стара Преображенська церква.

Джерело фото: muph.livejournal.com.

Кубань – місце переселення козаків після зруйнування Запорізької Січі Катериною ІІ. Це край, де українську мову можна вільно почути по сьогодні. Місцеві її просто називають «балачкою», і вона навіть вивчається в школі. У 1918 році тут було проголошено Кубанську Народну Республіку, яка постановила на федеративних правах об’єднатися з УНР. Ця земля теж зазнала голодомору, про що не завжди згадується, і від нього постраждало в основному українське населення краю. В Краснодарі знаходиться літературний музей Якова Кухаренка – козацького отамана та письменника. В містечку Тамань розташувалася відтворена козацька садиба Отамань, де можно побачити побут кубанських козаків. Подібний заклад-музей знаходиться в Єйську.

Джерело фото: su.advisor.travel.

В Росії ще багато важливих для історії України місць. Великі общини українців живуть на Далекому Сході та Сахаліні (так званий Зелений Клин), у Сибіру (Сірий Клин), у великих містах – Петербурзі, Москві, Ростові-на-Дону та інших. Авжеж, зараз ситуація для відвідування цих місць не найсприятливіша, але, можливо, в майбутньому все зміниться.

Українські пам’ятки Румунії та Молдови

Не тільки Трансільванією і графом Дракулою може бути цікава Румунія і разом з нею Молдова, для українського туриста. Українці в цих державах проживають одразу в декількох місцях, подеколи віддалені одне від одного на значну відстань. Але прикордонні контакти залишили значний відбиток на культурах місцевих жителів.

Гирло Дунаю. Всесвітньо відома опера «Запорожець за Дунаєм» якраз розповідає про те, як засновувалася Задунайська Січ. Вона проіснувала ще сотню років після падіння Запорізької. Турецький султан дав козакам для їх потреб кілька островів у гирлі Дунаю, зокрема на острові Святого Георгія. Від неї, на жаль, нічого не залишилося, але козацьке коріння там мають багато місцевих жителів. До речі, дельта Дунаю в Румунії є об’єктом спадщини ЮНЕСКО.

Джерело фото: 1almost.wordpress.com.

Придністров’я. Не всі знають, що до 1940 року територія Придністров’я належала Україні. Навіть зараз українці становлять там значну общину, одну з найбільших у краї. Що цікаво, в Бендерах Пилипом Орликом була підписана перша в українській та європейській історії Конституція. Сталося це 1710 року. На честь 300-річчя підписання документа в місті встановлено пам’ятник. Біля стін місцевої фортеці знаходиться пам’ятник засновнику сучасної української літератури Івану Котляревському, який брав участь в облозі цієї твердині.

Джерело фото: radiosvoboda.org.

Південна Буковина. Хоч зараз це майже повністю регіон, населений румунами, в минулому все було не так однозначно. Тісні зв’язки з Україною мало місто Сучава, столиця краю. Зокрема звідси родом Петро Могила, видатний український діяч, засновник Києво-Могилянської академії. Його батько, Симон Могила, будучи господарем Молдови, побудував монастир Сучевицю, який зараз є пам’яткою ЮНЕСКО. Найстарішу церкву міста заклав подільський князь Юрій Корятович, який також був місцевим володарем. Вона, до речі, теж входить до списоку пам’яток ЮНЕСКО. Історичні відомості свідчать, що в давнину русини мали значний вплив у краї. В новіші часи з цієї землі вийшла Ольга Кобилянська, яка народилася в містечку Гура-Гумора, де їй сьогодні стоїть пам’ятник. Також в Південній Буковині по сьогодні залишилося багато українських сіл, в основному в гірській частині області – околиці Радеуца (укр. Радівці) та Кимполунга (укр. Довге Поле).

Джерело фото: festivaluri-romanesti.ro.

Мараморощина. Українські села в Румунії можна відвідати в області Марамуреш, яка межує із Закарпаттям. Одним з найбільших населених пунктів є місто Сигіт (рум. Сігету-Мармаціей) на кордоні із закарпатським Солотвином, де сьогодні діє український ліцей. Всього біля кордону розташовано близько 13 повністю українських сіл на лівому березі Тиси та річок Рускова та Вишеу. Обов’язково відвідайте вузькоколійну залізницю, яка починається в українському селі Вишово-Вижнє (рум. Вішеу-де-Сус). Вона унікальна тим, що проходить у вузькій скелястій ущелині і на ній по сьогодні працює паровоз. До речі, на території Мараморощини знаходиться ще один об’єкт ЮНЕСКО – дерев’яні церкви в характерному готичному стилі. Такі ж церкви можна зустріти на Закарпатті. В давнину такий стиль був притаманний цілому регіону, однак тільки в Румунії ці сакральні споруди стали об’єктом світової спадщини, а в нас – ні.

Джерело фото: golopper.com.

Угорщина і Україна

Сьогодні в Україні проживає значна община угорців, а в минулому на території сучасної Угорщини було багато наших поселень. Зокрема ще в 19 столітті налічувалося близько 50 українських сіл, які з часом мадяризувалися. Український слід в Угорщині доволі незначний, однак дещо таки заслуговує на увагу:

Марія-Повч. Це невелике містечко за 100 км від Ужгорода та 70 км від Берегова, де знаходиться одне з найбільш шанованих закарпатцями святих місць – греко-католицький монастир, в якому зберігається ікона Маріяповчанської Божої Матері, яку вважають покровителькою Закарпаття. В минулому – це закарпатське село, однак з часом стало угорським. Монастир зберіг пам’ять про минуле і є центром паломництва для всієї округи.

Джерело фото: hatartalanul.szentimre-nyh.hu.