Магічна Волинь: подорож до Луцька, Володимира-Волинського і на Шацькі озера
Коли мене запитали, чого ти чекаєш від поїздки на Волинь, нічого путнього я сказати не змогла. І не дивно. Ну не могла ж я вгадати, що попереду – чаювання з місцевими контрабандистами і поїздка в село, про яке тільки що зняли кіно. Прогулянка монастирем, який більше схожий на палацовий комплекс у Франції. І знайомство з містом, де люди запросто живуть прямо в замку. Усе це – українська Волинь...
Цей контрастний Луцьк
Луцьк зустрів мене на світанку. Купол іменитого собору величаво здіймався над дивними фасадами, білизняними мотузками, простирадлами, які колихав вітерець , блискучими дахами. Гаражі, «запорожці», старі поштові скриньки, луцькі котики-чепуруни, асфальт у тріщинах і чорнобривці... Історичний центр старого міста такий різношерстий. Грандіозні святині, суворі кріпосні стіни і звичайне життя йдуть пліч-о-пліч.
Будинок, який знаходиться біля замку Любарта. Пам'ятка архітектури національного значення виявився... житловим. Це найстаріша будівля міста (16 століття). У ньому живуть кілька сімей. Цікаво, як воно, жити біля фортеці?
Раніше, коли я розглядала знімки Луцького замку з висоти, він здавався мені просто величезним. Але насправді територія не так вже й велика. Хоча і цього вистачає для проведення різних свят. Наприклад, так готувалися до фестивалю «Пива і М'яса».
Хочете послухати легенди і різні історії? 50 грн – і екскурсовод поведе в історичну подорож. Стомлюють довгі розповіді? 10 грн – і можна просто гуляти по території замку. «Все включено» – відвідування Музею книги, Музею дзвонів, виставок, що проходять у замку. Наприклад, ось такої.
Якщо вирішите піднятися до вежі Чарторийських, будьте обачні. Дерев'яні сходи хитаються і не вселяють довіри. Погуляти по стіні поки можливості немає: мабуть, ремонт.
Найбільший «смак» – забратися на замкову вежу. Яка ж краса! Висота – 28 метрів. Подолати доведеться 112 сходинок. Тому якщо страждаєте від клаустрофобії, побоюєтеся вузьких гвинтових сходів або боїтеся скинути зайву вагу, краще залишайтеся внизу. Вид на історичний центр Луцька з висоти. Звичайно, тут всі визначні пам'ятки Волині не видно, але панорама дійсно прекрасна.
Місту ще належить перетворитися. Тут є, що реконструювати.
На верху вежі є невеликий дерев'яний будиночок і столик. Тут влаштовують романтичні побачення: вечеря при свічках і з музикантами.
Найвища точка старого Луцька – костел Петра і Павла: 42 метри. Він іде не тільки вгору, але і вниз: кілька підземних ярусів, останній майже не досліджений.
Місце, просто обов'язкове для відвідування, – будинок архітектора Голованя. Тут стільки всього! Химерні містичні скульптури можна розглядати годинами: їх близько п'яти сотень. У дворику повний «Армагеддон». Розкидані матеріали для майбутніх творів. Архітектор збирає зелені пляшки, які використовує у своїх роботах: щоб сонце «грало» в склі.
Музей волинської ікони – місце зі своєю атмосферою. Тут зберігаються реліквії. Багато з них потрапили до музею в останній момент, коли ікони намагалися переправити за кордон.
Найцінніша – Холмська, датується 11 століттям. Вона визнана чудотворною ще у 18 столітті. Ікона знаходиться в окремому залі, який служить також каплицею: тут відбуваються богослужіння. Цікаво, що раніше існувала традиція залишати іконі підношення. І свої подарунки прочани кріпили до неї... цвяхами. Довгі роки ікона перебувала у розібраному вигляді: окремі частини зберігалися в чотирьох сім'ях. У музеї вона вже більше 15 років.
Ще в Луцьку є аптека-музей, знаменита своїми глибокими підвалами. І старовинна синагога, де оселився спортклуб «Динамо». Але не буду вдаватися в усі архітектурні подробиці. Дізнатися більше про те, що подивитися в місті, можна з нашої статті.
Де зупинитися: в Луцьку є кілька хостелів, ціна стартує від 100 грн. І непоганий вибір готелів, подивитися можна тут.
Як дістатися: я їхала з Києва поїздом, у Луцьку – о 5:11.
Рай на Волині: Зимненський монастир
Благодать. Навіть тим, хто обходить стороною релігійні споруди, Зимненський жіночий монастир припав би до душі. Це місце можна сміливо включити до десятки кращих пам'яток волинського регіону.
Ніби опинився в блискучому Версалі з його парками, фонтанами, трояндами та статуями. Тиша. Ніхто тебе не турбує. Не чіпляється з приводу одягу або дотримання різних ритуалів. Тільки ти і спокій. Один на один.
Здається, що це осіння алея прекрасного палацу.
Прочинивши двері, переступаєш поріг казки...
...перед тобою запашний сад з райськими яблучками і вид на зеленіючі простори.
«Там лілії цвітуть...», згадалося при погляді на цей ставок. Але ні, це латаття. Його так багато, що влітку воно вистилає водойму жовтим килимом.
Біля ставка облаштований окремий столик і лавки. Так затишно, що провести можна хоч весь день!
При бажанні в монастирі можна випити води і взяти із собою в дорогу.
Як дістатися: монастир розташований в декількох кілометрах від Володимира-Волинського, добиратися зручніше своїм транспортом.
Де зупинитися: при монастирі діє паломницький комплекс з готелем.
А озера тут тихі
Шацькі озера – як раз те, заради чого варто їхати на Волинь, навіть якщо живеш на іншому кінці України. Осінь тут особлива. Вода – тиха і прозора. Тільки качки покрикують часом. Тільки дерев'яні човни в очеретах стоять. Та риба хлюпається у воді. Є у них своя, особлива магія.
Озера розкидані на значній відстані один від одного – пішки від одного до іншого не дійдеш. Їх дуже багато: близько двох сотень. Навіть місцеві не скрізь побували. Так, корінна мешканка розповіла, що нещодавно з чоловіком відкрили для себе озеро з червоною водою, про яке ніколи не чули!
Так виглядає озеро Світязь – одне з найглибших в Україні. Воно величезне. На його березі знаходяться кілька сіл. Кажуть, у цьому році Світязь обмілів, як і інші озера – трохи висох через спеку. Мурчик з цим згоден.
Озеро в селі Згорани, мабуть, знаходиться найближче. Не так давно невелике село стало відомими. Волинський письменник Володимир Лис написав книгу «Століття Якова», події якої розгортаються в його рідному селі. За мотивами книги студія «1+1» зняла 4-серійну драму, прем'єра відбулася на початку жовтня. Як виглядають зараз Згорани? Село зі ржавою вивіскою, закинутою зупинкою і «розливайкою» біля неї. Берег тихого озера потроху обростає новомодними котеджами. Але біля озера тихо. І дуже добре.
Біля нього є все для відпочинку: сосни-велетні, роздягальні на пляжі, місця для посиденьок. Знаходиться воно біля траси.
Навколо озера в очеретах ховаються дерев'яні човни.
От не чекала конячка зустріти в таку погоду гостей.
У траві ховаються їстівні гриби, їх легко проґавити. Ну а красені-мухомори люблять привертати до себе увагу.
Де зупинитися: якщо їхати на Волинь, то жити тільки біля озер. Я зупинялася на базі, розташованій на березі Світязя. Тут можете подивитися варіанти.
Як дістатися до озер: з різних міст Волині – Луцька, Володимира-Волинського, Ковеля, Любомля – в бік озер курсують автобуси. Влітку приватні перевізники організовують додаткові рейси. Озера є в Шацьку, селах Світязь, Згорани, Затишшя, Залісся та інших. Якщо хочете подивитися декілька озер і забратися у важкодоступні куточки, то зручніше користуватися власним транспортом.
В гостях у Лесі
Найбільш відома письменниця краю – Леся Українка. Уродженка Волині не могла не писати про цю красу. Там, де раніше жила її родина, тепер знаходиться музей. Дуже красиве доглянуте місце з шикарним інтер'єром. Але практично все «реконструкція» – більшість деталей було втрачено.
Лесина кімната і просто містичний кіт, схожий на булгаковського Бегемота. Він то заглядав у «Лесине» дзеркало, то норовив забратися на музейне ліжко. Загалом, хвилював відвідувачів своїм видом. Ми з ним роззнайомилися. Виявилася неймовірно ласкава кішка, яку хтось викинув або забув. Два місяці гостює в музеї. Голодна була, просто караул! Хліб їла, аж тряслася. Якщо зайдете до музею, почастуєте смакотою.
Місто церков і контрабандистів: Володимир-Волинський
Дуже древнє, невелике і компактне містечко. Славиться своїми церквами і пам'ятниками давньоруським князем. Чесно: якщо вас не захоплює ні історія, ні храми, то робити в місті нічого взагалі.
Для прогулянки години дві просто «з головою». В історичному центрі все розташовано дуже близько. Від залізничного вокзалу до міського парку – хвилин 15. А там, майже по сусідству, два храми і автостанція. Ще 5 хвилин – і ви на головній площі міста, біля католицького собору. Поруч невеликий скверик, в якому росте дуб-велетень: за легендою, під ним похований польський воїн. Ще трохи віддалік дві церкви. Власне, все. Далі особливо і гуляти ніде.
Центр міста просто «кричить», що йому потрібен ремонт. Головна площа вся в ямах, будівлі виглядають досить обшарпано. Є супермаркети «Вопак» і приємна кондитерська, де продається все: від тістечок до заморожених пельменів. Вибір кав'ярень невеликий. Місцеві хлопці, з якими я розговорилася, нарікають на відсутність розваг: всього один нормальний ресторан і дві дискотеки.
Парк «Слов'янський» – дуже приємне місце для прогулянок. Гостей зустрічають князі Володимир Великий і Ярослав Мудрий зі своїм сином Всеволодом. Є гойдалки, лавочки, клумби. А біля джерела води завжди людно.
Відразу за парком – ось такий міст.
А далі вже зеленіють луки і пасуться корівки.
Від парку варто піднятися до собору. Тоді зустрінеться чарівна місцина, що потопаюче у квітах.
Від погляду на Успенський собор проймає трепет. Це єдиний пам'ятник Волині, що дійшов до нас з часів Давньоруської держави. Його зводили ще в 12 столітті.
Відразу привертає увагу сквер, присвячений давньоруським князям. Тут же знаходиться і місцева єпархія, і невелике підсобне господарство з підв'язаними помідорами, і дитячі гойдалки.
Нещодавно в місті з'явилася ще одна церква Київського патріархату УПЦ.
«Ворота» в Європу: як живеться під польським кордоном
Всього за 15 км від Володимира-Волинського знаходиться Устилуг. Це пункт пропуску до сусідньої Польщі. Ну і хто таким не скористається? Пара місцевих хлопців, з якими нам трапилося почаювати в кафешці, чесно зізналися: роботи у них немає. Великих підприємств у регіоні мало, зарплати – зовсім невеликі. Так що за 2 тисячі гривень «від дзвінка до дзвінка» вони викладатися не готові. Тому і промишляють чим можуть. В основному контрабандою. Потихеньку возять товар з Польщі в Україну і навпаки. Таким промислом займаються не тільки вони. Багато хто везе до Польщі українські цигарки, виручаючи на блоці 300–400 грн. Пару разів з'їздив – і надбавка до скромної пенсії чи зарплати в кишені.
Де зупинитися: я ночувала у Володимирі-Волинському в орендованій квартирі. Коштувало таке добро 200 грн. Нікому не пораджу: ретромузей з обдертими стінами і скрипучою підлогою. Якщо вже і зупинятися, то за містом біля озер. Подивитися варіанти житла в регіоні можете за цим посиланням.
Як дістатися: у місті є залізнична станція, куди доїхати можна з Києва чи Львова. Якщо ви з речами, які потрібно залишити, не біда. Хоча камери схову на залізничному вокзалі не виявилося, за 10 хвилинах ходу є автостанція з автоматичними камерами. Ціна користування – 3 грн за 1 годину. Автовокзал працює до 22:00.
Це корисно!
Порада: якщо вирушите в бік Устилуга, пильнуйте зв'язок на своєму мобільному – польський кордон під боком. Можна опинитися в роумінгу. Так, під час відпочинку на лісовому озері «Київстар» привітав мене з приїздом до Польщі. І тарифом 30 грн за 15 хвилин.
Такою неоднозначною і по-своєму магічною мені здалася Волинь. А які у вас враження від подорожей до цього краю? Які цікаві місця Волині ви відвідували?
