Шкільні музеї Колочави – три епохи за один день
Унікальне село Колочава, що на Закарпатті, може похвалитися не тільки чудовими краєвидами і захоплюючою природою, а ще й тим, що сюди можна їхати у будь-який сезон, і тут завжди буде цікаво. Колочаву називають селом 10 музеїв і 20 пам’ятників. Експонати тут дуже цікаві і дійсно унікальні. А пам'ятники – доглянуті і незвичайні. Крім традиційних монументів, тут є єдині на всю Україну пам’ятники заробітчанам і вчительці.
Пам’ятник педагогу тут не випадково: у Колочаві вам можуть розказати і показати всі етапи розвитку шкільної освіти: від церковно-приходської школи – до радянської. І все це не тільки в експонатах, а наживо – тут є три незвичні музеї-школи, де досі можуть проводити уроки. Але учні й вчителі – «з минулого». Експонати музею нагадують, що колись діти користувалися чорнильницями, вчилися рахувати на рахівницях, слухали патефон і грілися біля старої печі.
Фото А. Семенюк.
Для Закарпаття історія шкіл спільна: більшість з них саме ось такими етапами і розвивалися. Спочатку церковні, потім державні угорські, потім – чеські та радянські. Музеї в Колочаві детально демонструють ці етапи. Причому в незвичайній формі – театралізованими дійствами.
Церковно-приходська школа
Найдавніша школа-музей – церковна. У ті часи для невеликої кількості школярів були два варіанти облаштування школи – літній та зимовий. У спекотну погоду з дітьми займалися на вулиці. Уроки проходили в саду, де були поставлені лавочки і довгі столи. Коли холодно, займалися в хаті.
Фото А. Семенюк.
Зазвичай церковний прихід знімав кімнату у когось з місцевих. У Колочаві є хата самотньої бабусі, яка колись служила місцевим дітлахам за школу. Для батьків це було зручно: господиня могла приготувати дітям обід. Мами часто передавали школярами продукти, особливо ті, хто жив далеко від школи.
Фото А. Семенюк.
Чеська школа
Друга школа – чеська – відображає умови навчання дітей у 20–30-х роках 20 століття. Чеська школа в Колочаві діяла 7 років – з 1931 до 1938 року. Біля входу до класу – герб Чехословаччини, біля дошки – бюст президента Томаша Масарика.
Фото А. Семенюк.
На шкільних полицях – книжки з творами чеських письменників, на столі – справжні класні журнали з оцінками колочавських школярів. Учні спілкуються чеською мовою, співають чеські народні пісні і вивчають історію Чехословаччини. Місцеві жителі кажуть, що саме чеський період у Колочаві відзначився розвитком культурного й освітнього рівня села.
Фото А. Семенюк.
Школа часів СРСР
Третя і найбільша школа-музей у Колочаві – радянська, яка відображає атмосферу навчання у 60–70-х роках. Сама будівля відкрилася в далекому 1899 році як Угорська королівська державна школа – перша державна школа в Колочаві. З 1944 до 1978 року в цьому будинку була радянська школа. Напівзруйновану будівлю відреставрували і відкрили як музей у 2006 році.
Фото А. Семенюк.
Тут можна побачити все те, що ми ще добре пам’ятаємо із свого дитинства: жовтенят і піонерів, червоні галстуки, постаменти Ілліча і навіть почути від когось «Хлопченя з розумними очима, із чолом високим та ясним…». Усі предмети шкільного побуту збереглися з часів СРСР і зараз виглядають не гірше новеньких. На партах – чорнильниці, в класі багато техніки для показу кіно. І майже вся – діюча.
Фото А. Семенюк.
Школярі з ранку при параді: білі сорочки, червоні пілотки і галстуки. Можуть зустріти туристів із піснею: у шкільному дворі вишиковується невелика колона, попереду прапороносець, за ним – сурмач, барабанщик і рядові піонери. Діти бадьоро співають пісню і крокують у свій клас. Там їх зустрічає вчителька. Традиційне «Будь готовий!», «Завжди готовий!» – і починається урок «з минулого».
Фото А. Семенюк.
Крім двох класів, у музеї облаштований кабінет директора та учительська.
У дворі музею є цікавий пам'ятник «Вчительці з Вкраїни». Його присвятили всім вчителям, які після війни приїхали до Колочави відроджувати сільську освіту.
Фото А. Семенюк.
Як доїхати: Закарпатська область, Міжгірський район, село Колочава, музей «Старе село» (екскурсію по школах-музеях потрібно замовляти заздалегідь).
