Музей «Колочавський бокораш», Колочава

Музей «Колочавський бокораш» – один із наймолодших за часом створення в Колочаві на Закарпатті, яку недаремно називають «селом десяти музеїв». В ньому можна дізнатися багато цікавих деталей про традиційну професію верховинців, які сплавляли спиляну деревину річками. Мінливе життя змушує рухатися вперед, і вже зараз бокорашів у цьому краї немає. Зате є музей «Колочавський бокораш», у якому дбайливо бережуть історію легендарного ремесла і діляться розповідями про нього. Важливо, що працюють у музеї нащадки колишніх бокорашів, які знають переваги і тонкощі професії, як ніхто. Тож навіть на найнезвичніші запитання туристів вони зможуть дати компетентні відповіді.

Історія

У минулі часи сплавляння лісу водними артеріями було дуже поширеним заняттям для мешканців Українських Карпат. До речі, деревину з далеких гірських куточків сплавляли аж до п’ятдесятих років 20 століття.
Найчастіше для сплаву використовували швидкі та повноводі гірські річки, наприклад, Прут, Білий і Чорний Черемош, Теребля, Ріка та інші.
Річка Теребля, в долині якої розташоване село Колочава, тече на значній висоті над рівнем моря, тому вона була дуже зручною транспортною артерією для місцевих бокорашів.
1951 року на Тереблі почали споруджувати дамбу для Теребле-Ріцької гідроелектростанції. Саме тоді бокораші залишилися без роботи.
Альтернативою стали вузькоколійки (до речі, в селі діє тематичний музей, присвячений цій сторінці історії краю, – «Колочавська вузькоколійка»).

Експозиція

У музеї «Колочавський бокораш»:

експонують справжню лісорубську колибу;
знайомлять з автентичними знаряддями праці лісорубів та бокорашів;
показують відтворені ризи для спуску деревини з гір;
пропонують для перегляду унікальний документальний фільм про роботу плотогонів;
дають можливість сфотографуватися на величезному бокорі.

Важливо знати

Навесні та восени річка Колочавка затоплює ставок, на якому розташований музейний бокор. Якщо є можливість, краще запланувати відвідини музею «Колочавський бокораш» саме на цей період. Вражень буде більше, та й фото вийдуть колоритніші.

Цікаві факти

Під час екскурсії музейний гід відповість на такі запитання:

Чому бокор має таку назву?
Чим скріплювали стовбури дерев, щоб зробити пліт?
Скільки осіб одночасно кермує плотом?
Як далеко пролягали маршрути бокорашів?
З якою швидкістю рухається пліт?
Чи часто бокораші причалювали до берега, де вони їли, спали, грілися?

На відвідання музею «Колочавський бокораш» треба запланувати що найменше одну годину.

Як доїхати

Доїхати до музею «Колочавський бокораш» можна на авто або громадським транспортом.

Поїздом

Поїздом Ужгородського напрямку доїхати до залізничної станції Воловець, а звідти – автобусом до Колочави.

Автобусом

Автобусом «Львів – Хуст», «Львів – Тячів», «Київ – Хуст» до селища Міжгір'я, далі до села Колочава.

На авто

Необхідно їхати трасою М06 до села Нижні Ворота, в якому повернути у бік Воловця і прямувати далі, в сторону Міжгір’я. В Міжгір’ї є вказівник напрямку руху на Колочаву.

Музей розташовано на вулиці Дружби, 26. Це за 1 кілометр від центру Колочави, в напрямку присілку Брадолець. «Колочавський бокораш» працює на території великого музею «Старе село».

Вартість квитка: входить у вартість вхідного квитка до музею «Старе село» (дорослий – 70 гривень, пільговий – 50 гривень, дитячий – 35 гривень).

Графік роботи: 08:00 – 18:00 щодня, без перерви (за домовленістю). Номери телефонів: +38 (067) 238-09-85, +38 (067) 215-09-85.

Графік роботи і вартість квитків можуть змінюватися.