Водяний млин, Сатанів
У селищі Сатанів на Хмельниччині є оригінальна історична пам’ятка – водяний млин. І хоч у цьому нині невеликому населеному пункті Поділля є й інші, більш відомі і значущі туристичні об’єкти, водяний млин приваблює до себе нових і нових мандрівників. Розташований у мальовничому місці на березі Збруча, нині він, як і півтора століття тому, продовжує працювати. Приїжджають сюди не лише для того, щоб подивитися на чинний технічний музей. Місцеві жителі з усього Городоцького району з’їжджаються до млина, аби змолоти зерно на борошно, не надто замислюючись над тим, що споруда є пам'яткою архітектури місцевого значення.
Історія
- Сатанівський водяний млин було споруджено в середині 19 століття.
- Устаткування, яке й нині справно виконує свою роботу, виготовлено 1928 року у Нижньому Новгороді, на заводі акціонерного товариства «Мельстрой». До багатьох агрегатів пригвинчені таблички з відповідним написом.
- 1933 року тут з’явилася гідроелектростанція з генератором британського виробництва. Встановили її радянські прикордонники для того, щоб подавала струм до комендатури, розташованої біля колишньої міської брами, у приміщенні старої царської митниці. Електрострум від місцевої ГЕС використовували і для освітлення прикордонної смуги.
- У повоєнні роки генератор працював лише для цивільних потреб. Але, як розповідають місцеві мешканці, на кожне обійстя дозволялося вмикати лише одну електролампочку.
- У шістдесятих роках 20 століття на підприємстві встановили радянське обладнання.
Крім виробництва борошна, на сатанівському млині шеретують крупи, мелють корми для худоби тощо.
Цікаві факти
- Під час екскурсії спорудою млина можна побачити самобутній експонат: дореволюційну свинцеву пломбу з написом «Мельница под г. Сатановъ». Такими раніше опломбовували мішки з борошном.
- Млин у селі Сатанів виконує не лише традиційну функцію – молоти збіжжя. При потребі він перетворюється на невеличку електростанцію: запасний генератор постачає електроенергію до селища та сусідніх фермерських господарств.
- Донедавна водяний млин у Сатанові мав ще й галицького візаві-конкурента, розташований він був за якусь сотню метрів у селі Калагарівка, на іншому рукаві Збруча. Але кілька років тому «австрійський» сусід зупинився. Обладнання розібрали на металобрухт, а на місці колишнього калагарівського млина залишилася сама лиш кам’яна коробка.
- Від старої електростанції в Сатанові донині зберігся щит управління з величезними довоєнними приладами. Ця щитова – рідкісний музейний експонат, таких в Україні залишилося зовсім небагато.
Варто знати
- За добу млин здатен перемолоти до 2,5 тонни зерна.
- Якщо працівники водяного млина в Сатанові дозволять прогулятися територією їхніх володінь, ходіть дуже обережно, тут всюди мереживо ремінних передач і постійно крутяться величезні колеса. Спостерігати за роботою агрегатів бажано з безпечної відстані.
- Від «подільського» млина у бік «галицького» можна дійти гарно протоптаною стежкою. Додатковим дороговказом стане шум води. Це гуркотить чималий штучний водоспад, зриваючись зі складеної з вапнякових брил дамби. Можна зробити гарні фото.
Як доїхати
Доїхати до водяного млина в селищі Сатанів можна на авто або громадським транспортом.
Автобусом
Автобуси прямого сполучення до Сатанова курсують із Хмельницького, Кам’янця-Подільського, Івано-Франківська, Рівного, Вінниці, Тернополя, Києва та інших міст.
На авто
На авто з Хмельницького можна прямувати двома маршрутами:
- До Ярмолинців (дорога Н03), далі через Городок до Сатанова (дорога Р50). Відстань від обласного центру – 75 кілометрів.
- До Війтівців (Е50), далі Р48 до Сатанова (відстань 79 кілометрів).
Із Кам’янця-Подільського рухатися на північ, через Чемерівці, автодорогами Р24 і Р48. Відстань до Сатанова – 78 кілометрів.
Водяний млин розташований на річці Збруч, неподалік від пам'ятки архітектури «Міська брама».
