Гора Щекавиця, Київ

Щекавиця, Олегова гора, Олегівка, Скавика –  усе це назви однієї з найдревніших місцевостей Києва, що розташована одразу за Подолом та огинає його з південного боку. На сотні і тисячі років старіша за Київ, Щекавиця у найвищих місцях сягає 172,2 метра над рівнем Дніпра. Гора вражає своїми легендами та знахідками. Не зважаючи на тяглість історії, тут ніколи не проводили повномасштабних археологічних досліджень. Саме тому Щекавиця не залишається поза увагою дослідників, істориків і численних допитливих туристів, адже до сьогодні є «terra incognita» та, безумовно, вартою чималої уваги.

Історія місцевості 

Часткові археологічні дослідження, проведені на Щекавиці відомим українським істориком та археологом Михайлом Брайчевським, вказують на те, що тут існували людські поселення, які датуються 7 століттям нашої ери. Проте, на думку вченого, місцевість була заселена набагато раніше, тут вирувало життя вже на рубежі нашої ери. Перша письмова згадка про гору з’являється у всім відомій «Повісті минулих літ» Нестора Літописця. На сторінках літопису Щекавицю автор називає місцем поховання першого з Рюриковичів, «віщого» князя Олега, 912 року.

Саме пошуки могили Олега і поклали початок численним дослідженням. Незважаючи на те, що місце останнього спочинку князя до сьогодні так нікому і не вдалося натрапити, під час пошуків виявили чимало цікавого. Зокрема, старовинний цвинтар 10–13 століть, мури Церкви святого Івана,  побудованої близько 1112 року, склеп із більш ніж 400 кістяками часів спустошливих набігів Менглі-Гірея (середина 13 століття). До речі, саме завдяки Олеговій могилі Щекавиця отримала свою другу назву – Олегова гора або Олегівка. Також тут простягається вулиця Олегівська, яка колись була стежкою. Нею до 1955 року водили всіх охочих подивитися на «справжню» могилу віщого князя.

Життя тут завмерло лише під час монголо-татарської навали. Проте ненадовго. Вже за литовського і козацького періоду Щекавиця була стратегічним об'єктом та одним із центрів господарського життя Києва. Так продовжувалося і за часів радянської влади. Протягом 20 століття гора декілька разів змінювала своє призначення. Спочатку це місце вирішили перетворити на парк культури і відпочинку, згодом, у роки так званої «холодної війни», Щекавиця стала стратегічним оборонним об'єктом. Тут, на місті старовинної церкви Всіх Святих, зведеної 1782 року відомим архітектором Іваном Григоровичем-Барським, збудували радіостанцію. За прогулянку поблизу гори легко можна було потрапити до слідчого ізолятора або ж стати «неблагонадійним громадянином». Із 1970-тих років і до сьогодні на історичній місцевості триває хаотична забудова різноманітними житловими будинками, а з 1990-тих – релігійних центрів (Мечеть Ар-Рахма, Центр Адвентистів Сьомого дня, та інші), які, до речі, досить органічно вписуються у місцевий ландшафт, на відміну від хайтекових котеджів та офісів. 

Цікавий факт

Як би моторошно і жахливо це не звучало, але Олегова гора насправді є одним із найбільших цвинтарів Києва. Тут упродовж довгих століть ховали містян, і саме Щекавиця стала місцем спочинку відомих київських родин. До прикладу, саме тут поховано дослідника Києва, історика Володимира Іконникова, архітектора Андрія Меленського, композитора Артемія Веделя тощо.

Як доїхати

Для того, щоб знайти Щекавицю, доведеться поблукати вуличками Києва. Найближчою до гори є станція метро «Тараса Шевченка». Звідти  потрібно пройти до вулиці Оленівської, а далі до перетину Кирилівської та Нижньоюрківської. Саме тут і починається ця таємнича і захоплива місцевість.