Синагога Бродського, Київ

Справжньою окрасою вулиці Шота Руставелі у середмісті Києва є будівля хоральної синагоги, більш відома як синагога Бродського. Названа вона на честь знаного українського підприємця єврейського походження, який був цукропромисловим магнатом, а також меценатом і філантропом. Утім, в ті часи – а спорудили синагогу наприкінці 19 століття – відкрити молитовний дім було складно навіть для такої людини, як він. Синагогу Бродського не завжди використовували за призначенням, але вона й донині не втратила ні свого шарму, ні історичної цінності.

Історія синагоги

У часи, коли Лазар Бродський запалився ідеєю збудувати в Києві молитовний дім, діяли правила, згідно з якими дозвіл на облаштування синагоги давав особисто міністр внутрішніх справ Російської імперії. Будувати спеціальні приміщення для синагог забороняли – можна було лише пристосовувати для молитовних потреб інші житлові чи господарські споруди.

Бродський разом із київським равином вдалися до хитрощів: вони надіслали листа до сенату, приклавши до нього креслення бокового фасаду майбутньої святині, яким його було б видно з вулиці Рогнідинської. Збоку креслення справді нагадувало проект звичайнісінького житлового будинку, і ніщо інше. Сенат дав дозвіл. Хоральну синагогу збудували. Відкрили її в день 50-ліття Лазаря Бродського, 1898 року.

Свою пряму функцію синагога виконувала майже три десятиліття. 1926 року приміщення націоналізувала радянська влада. В різні часи тут розміщувалися військово-санітарний гурток, клуб кустарів, школа крою і шиття. В роки німецької окупації була навіть стайня для армійських коней.  

1955 року приміщення передали в користування Київському театрові ляльок, який діяв тут до 1997 року. Врешті-решт, споруду повернули єврейській громаді.

Синагога зовні і всередині

Для синагог не передбачено жорстких архітектурних канонів. Це може бути скромна кімната в будинку або розкішний палац у будь-якому стилі. Головна вимога, щоб приміщення мало вікна – аби людина, яка молиться, могла бачити небо.

Синагога Бродського виконана в мавританському стилі. Будівлю кілька разів реконструювали, добудували фасад і переробили верхній поверх.

У холі синагоги є невеликий музей. Тут можна побачити:

• ханукію  (ритуальний канделябр) роботи відомого скульптора Мейслера;
• фрагмент сувою Тори 2–4 століття;
• копію ключа з відкриття синагоги в 1898 році;
• старовинні книги;
• свічники;
• культові предмети.  

Правила відвідування синагоги

Не прийнято заходити синагогу в шортах, спортивному костюмі або в робочому одязі. Волосся заміжньої жінки повинно бути покрите (хусткою чи іншим головним убором). За законами єврейської скромності, руки жінки до ліктя варто прикрити рукавами, а ноги нижче колін – спідницею, тому синагогу не бажано відвідувати у відкритому вбранні, а також у штанях. Чоловікам перебувати всередині можна тільки з покритою головою.

Утім,  ніхто спеціально не контролює, чи відповідає зовнішній вигляд відвідувачів етикету.

Як доїхати

Дістатися до синагоги Бродського можна на метро: їхати необхідно до станції «Площа Льва Толстого» (синя гілка) або «Палац спорту» (зелена гілка).