Бердянський маяк
Бердянський маяк – одне з місць, які варто побачити, перебуваючи в курортному місті Запорізької області. Його точна назва – Нижній Бердянський маяк, оскільки маяків неподалік від берега два. Обидва належать до числа найстаріших у нашій країні, і обидва працюють. Нижній Бердянський маяк розташований у гарному місці: довкола нього дуже зелено, а повітря є своєрідним коктейлем із йоду, степових трав і морського бризу. Літніми вечорами на краю коси за хорошої погоди можна спостерігати, як нереально гарно тут заходить сонце.
Історія
- 22 квітня 1838 року – дата початку будівництва Нижнього Бердянського маяка.
- 1889 року на маяку встановили паровий гудок, який подавав сигнали за умов поганої видимості (під час туманів і снігу).
- 15 лютого 1911 року до маяка проклали телефонну лінію.
- Під час Другої світової війни споруду майже повністю знищили: окупнати під час відступу підірвали купол вежі.
- Післявоєнна реконструкція маяка закінчилася 1957 року.
- Зовнішній вигляд маяка практично не змінився, зміни відбулися лише у навігаційних приладах.
- Нині на висоті 70 метрів є радіомаяк, який вмикають за необхідності (за звичних обставин працює рухома установка з обладнанням електричного маяка).
- 2006 року на маяку встановили новітню оптичну апаратуру фірми «Світлотехніка». Тепер він автономний: сам умикається перед заходом сонця і вимикається вранці. Раніше це робили вручну, орієнтуючись на таблиці сходу та заходу сонця щодня.
Призначення Верхнього і Нижнього Бердянських маяків
Нижній Бердянський маяк, збудований 1838 року, вказував шлях у Бердянську затоку. Судна, які огинали косу та входили в затоку, були змушені рухатись до порту без орієнтирів. Для того, щоб кораблі могли переміщатися у самій затоці, прямуючи в місцевий порт, 1877 року звели ще один маяк – Верхній.
Бердянський маяк у цифрах і фактах
- Висота маяка – 23 метри.
- Конструкція – восьмигранна кам'яна вежа білого кольору з помаранчевою смугою посередині.
- До 1883 року джерелом світла маяка були гасові лампи, після цього почали використовувати електричні.
- Енергоспоживання маяка завдяки новій апаратурі значно скоротилося. Через використанню блоку безперебійного живлення з резервними акумуляторами, споживання від мережі складає 40 Вт.
- Якщо ресурс старої лампи, якою був обладнаний маяк раніше, складав близько 3 тисяч годин, то нині запас світлодіодів на новій апаратурі становить не менше 100 тисяч годин.
Варто знати
- Маяк – одна з найстаріших споруд Бердянська.
- Нижній Бердянський маяк опікується безпекою мореплавства на напрямках «Маріуполь – Бердянськ» та «Бердянськ – Керч». Раніше гідрографічне управління, якому підпорядковується об’єкт інфраструктури, було в Керчі, а тепер, після анексії Криму, – у Миколаєві.
- Територія, де стоїть маяк, вважається режимним об’єктом, тож вільного доступу туди немає.
- Вирушаючи на прогулянку, захопіть спеціальний спрей або крем: навколо буває багато комарів.
Стежка на маяк у Бердянську, що веде від моря.
Цікаві факти
В Азовському морі дуже легко сісти на мілину, особливо вантажним суднам, а Бердянська коса через своєрідну форму є найнебезпечнішою на всьому Приазов’ї. Вона має вигляд трикутника: звужується на півдні до середини, а потім знову розширюється на південний захід. Тож без сигналів маяка тут обійтися неможливо.
- Про ефективність роботи маяка свідчить факт, описаний у літературі: за п’ять років роботи Нижній Бердянський маяк зафіксував 257 бур на Азовському морі.
- Нижній Бердянський маяк – другий в Україні після Одеського, де з’явилося електричне постачання.
- Світло маяка видно на відстані до п’ятнадцяти морських миль. В море йдуть сигнали з вежі: чотири з половиною секунди – яскраве світло, далі трисекундна пауза.
Як доїхати
Доїхати до Нижнього Бердянського маяка можна на авто або громадським транспортом.
На авто
Необхідно рухатися трасою М14 з боку Мелітополя або Маріуполя до Бердянська. З центральної частини Бердянська вулицею Макарова прямувати на південь, у бік коси.
Поїздом і маршруткою
Поїздом до Бердянська можна дістатися з Дніпра, Харкова, Івано-Франківська, Києва, Сум.
Від залізничного вокзалу треба їхати міським автобусом (маршрутним таксі) №15 до зупинки «Дальня коса» (кінцева), далі пішки близько півкілометра.
