Замкова гора, Любеч

На території сучасної України є міста, які були засновані ще на самому початку першого тисячоліття. Один з них - Любеч . Однією з причин такого довгого життя населеного пункту є його розташування. З одного боку Любеч стоїть на березі Дніпра, а з іншого - є деякою кордоном спочатку слов`ян і половців, а тепер - України та Білорусії.

Перша згадка поселення відноситься до 882 року. Через більш 200 років саме в Любечі зібралися слов`янські князі, щоб покласти край братньому розбору і об`єднати сили проти спільного ворога - половців. За однією з версій, зібрання проходило у володіннях Володимира Мономаха, також присутнього на з`їзді. Найзручнішим місцем для зустрічі впливових осіб став добре укріплений замок на високій горі.

Середина 12 століття принесла феодальний устрій і безліч воєн. Під час чергового набігу замок на горі спалили, попередньо вивізши з нього всі цінні речі. Хоч замок не був відновлений, місцеві жителі продовжують називати гору Замковій. Біля підніжжя гори і на самому її верху розташовані два пам`ятника. Один встановлений в 1982 році в пам`ять про дату заснування міста. А другий нагадує про зустріч князів у 1097 році. Він виконаний у вигляді літописця, який сидить на постаменті, прикрашеному особами князів.

В кінці 50-х років минулого сторіччя археологічна група виробила розкопки на Замковій горі. Виявилося, що люди жили в цій місцевості на зорі залізного віку. Любецький замок Володимир Мономах побудував в 11 столітті на місці більш старого укріплення. Дослідження місцевості і отримані матеріалу дозволили встановити зовнішній вигляд замку. Створений за ескізами макет замку зберігається в історичному музеї в Чернігові , кожен відвідувач може його оглянути.

Колишній вигляд замку

Замок призначався не тільки для безпечного проживання, а й тривалої оборони. Запасів харчування жителям замку могло вистачити на облогу довжиною в рік. Про оборонної здатності замку свідчать масивні стіни з дуба, що оточували замок і все місто з усіх боків. З внутрішньої сторони паркану перебували спеціальні котли з розкладеним під ними хмизом, призначені для нагріву води і смоли. Таке «вариво» допомагало відкинути ворога від стін замку.

Вершина Замкової гори являє собою майданчик розмірами 35 на 100 метрів, тому всі будівлі розташовувалися близько один до одного. Замок оточували дерев`яні 2-х метрові вали, наповнені глиною. На них височіли стіни і башти. З внутрішньої сторони розташовувалися житлові та господарські приміщення, дахи яких служили майданчиком для ведення бою. З південного боку широким півмісяцем розташовувався вал, а всередині нього був торгово-ремісничий посад. Вал і рів частково вціліли до наших днів.

Щоб опинитися в замку, слід було подолати підйомний міст, підземний тунель, пройти крутий дорогою і ворота з трьома заслонами. І пройшовши варти, потрібно по спеціальному ходу піднятися на стіну замку. Якщо ж ворог долав усі перешкоди, захисники замку могли сховатися в окремій вежі-донжон. За прямокутної вежею стояв триповерховий князівський палац, критий трьома теремами. Близько терема знаходилися церква і цвинтар. Від палацу і церкви до воріт вели підземні ходи, такі ж розходилися в різні боки від гори і служили шляхами відступу.

Сьогодні сюди приїжджають зануритися в історію тих часів і оглянути Замкову гору, а також пам`ятники і залишки земляного валу.