Скитська печера, Звенячин
Унікальний об’єкт спелеотуризму в Чернівецькій області – Скитська печера у Звенячині. Свою назву отримала від гіпсового родовища, де розташувалася. У давні часи цю місцевість називали «Гострі Говді», що від австрійського слова означає «говд» – пагорби, скелі.
Історія печери
Перші дослідження печери розпочалися у 1972 році. Вхідна частина на той час вже була відома місцевим жителям. Того року учні з Кострижівки П. Площанський та В. Прокопець розчистили замулений перехід до наступної третьої тріщини, де, як виявилося, були ще дві.
Після того у різні роки печеру відвідували спелеологи. В. Коржик назвав печеру Скитською, після чого її було зареєстровано з такою назвою як пам’ятку місцевого значення.
Після 1986 року спелеологічно-туристський клуб «Каскад» почистив від глини замулений лаз між другою та третьою тріщинами і розпочав проводити розкопки та дослідження. 8 березня 1990 року спелеологами було пробито хід у нову вузьку тріщину, яку пізніше назвали «Спіраль».
Більше 3 років тривали розкопки. 26 березня 1990 року знову пробили хід до нових районів печери.
Повторне проведення топозйомки всієї печери було проведено у 2007 році спелеоклубом «Троглодіт», яка дозволила нанести на карту досліджені лабіринти. Для збереження цілісності печери в одній з тріщин встановили решітку та закрили її на замок. У лабіринтах на цікавих об’єктах розміщено інформацію-опис та встановлені знаки-номери, до яких прив’язана карта.
Зали і ходи Скитської печери
За своєю структурою печера відноситься до лабіринтового типу печер. Довжина її ходів перевищує 3,5 кілометри, вони здебільшого нагадують тріщини. Їх висота коливається від 3 до 5 метрів, а ширина – всього 1–2 метри.
Серед спелеотуристів різноманітні ходи печери вже отримали оригінальні назви: тут є закручений лаз «Спіраль», найважче місце іменується «Духовка», популярні ходи «Кончіта», «Горло» та безліч інших.
Головна визначна пам’ятка Скитської печери – гіпсові кристали, різноманітні за формою та відтінками. Це досить рідкісне явище для печер Буковини. Найгарнішим прийнято вважати Кристальний зал.
1989 року, коли печерні лабіринти ще не відкрили, за 20 метрів біля входу були помічені зимуючі кажани. Як виявилося, вони були постійними мешканцями Скитської печери. Тваринки облюбували безліч кристалів, тому туристу потрібно бути досить обережним, аби не зачепити їх.
Варто відзначити, що Скитська печера мало популярна серед туристів, завдяки чому тут збереглася природна первозданність. Коло відвідувачів досить обмежений, ведеться поіменний облік туристів.
Як доїхати
Скитська печера розташована у відпрацьованому гіпсовому кар’єрі, у Заставнівському районі Чернівецької області, між селищем Кострижівка і селом Звенячин, в уступі Хрещатинсько-Звенячинської стінки. Доїхати сюди можна регулярними автобусними рейсами, які прокладені від обласного та сусідніх районних центрів, або ж на особистому транспорті.
