Паровоз «Зозуля», Боярка

Паровоз «Зозуля» вважають символом міста Боярки. Чорно-червоний локомотив із білими лініями отримав вічний спочинок поряд із пероном місцевої залізничної станції. Встановлено його на постамент 1989 року. Боярський паровоз «Зозуля» К-15776 – унікальний, він є єдиним в Україні представником цієї серії. Невеликий за габаритами (його довжина 6,950 мм) , паровозик-підліток нагадує про допомогу, яку надали мешканці Боярки Києву і киянам. Було це важкої зими 1921–1922 років, коли столиця замерзала від холоду, переживаючи кризу з паливом. В Боярці збудували вузькоколійну дорогу, щоб довозити з прилеглих лісів дрова. Паровоз «Зозуля» разом із такими ж, як він, врятував багато життів. Події тих років лягли в основу роману  «Як гартувалася сталь» письменника Миколи Островського.

Історія «Зозуль»

«Зозулями» називали невеликі поїзди місцевого сполучення з одним чи кількома вагонами. Вели такі міні-потяги малопотужні паровози зі слабким гудком, який більше нагадував зозулине «ку-ку», а не голос залізного велета.

Паровози серії 157 випускали в 1930-тих роках у Радянському Союзі.  Їх проектували на Коломенському паровозобудівному заводі. До нашого часу вціліли всього 4 з них: три в Росії, один в Україні.

Результати досліджень та подальша багаторічна експлуатація засвідчили, що за теплотехнічними і динамічними характеристиками паровози серії 157 виявилися чи не найвдалішими в світі зразками машин свого класу.    

Як дістатися

Паровоз «Зозуля» стоїть біля перону залізничної станції «Боярка».