Невідома Україна. Соляний шлях

Дата подорожі: 30 вересня – 4 жовтня 2019
СПЕЦПРОЕКТ IGOTOWORLD
Про Соляний шлях
Без солі не існує жодної кухні світу. Так було в усі часи. Солоні страви не просто так здаються смачнішими – наш організм потребує солі. У давнину сіль мала ще важливішу роль – її використовували як консервант для продовження терміну зберігання продуктів. Навіть були часи, коли «біле золото» слугувало грошовою одиницею – топкою солі розплачувалися за товари.

Ми вирушили у подорож на Галичину – осередок соледобування часів княжої доби. Недарма назва регіону походить від грецького слова 'αλάς (галас) – «сіль». У центрі Галицького князівства – Галичі – ми вже побували й підготували матеріал у рамках спецпроекту про унікальні села. Цього разу черга дійшла до Дрогобиччини – самого серця солеваріння, звідки починався Соляний шлях до середньовічної Європи.

Маршрут, яким сіль доставляли на продаж, називали Соляним шляхом. Певна річ, торгували не лише сіллю, але вона була чи не найголовнішим крамом. Галицьку сіль возили до сучасних Волині, Подніпров'я, Поділля, до Угорщини, Польщі та Литви. Що більша відстань транспортування – то вища ціна. До речі, шляхи могли зватись соляними, бо з валок «біле золото» потроху просипалося у дорозі, лишаючи по собі сліди.

Проект створено за сприяння Туристично-інформаційного центру м. Дрогобича, Бориславської міської ради та Державного історико-культурного заповідника «Нагуєвичі»
1 частина

Дрогобич.
У ньому вся сіль

Давній океан Тетіс лишив на згадку про себе невичерпні поклади солоної ропи саме на дрогобицьких територіях. На гербі міста 9 топок солі. Це найбільша кількість серед міст, що обрали аналогічний герб. Для порівняння, Стебник має 5 топок, Стара Сіль – 3. За часів Австро-Угорщини видобуток солі у Дрогобичі за добу міг сягати 8 тонн. Саме дрогобицької солі найбільше проходило соляним шляхом. Тому сучасне гасло «у Дрогобичі вся сіль» має цілком зрозуміле історичне підґрунтя.
Дрогобицька сіль
Як добувають сіль на Дрогобиччині
Технологію видобутку дрогобицької солі можна залучити до історичного нематеріального спадку. Ще у 10 столітті дорогоцінну ропу набирали у дерев'яні козубки і просто лишали на сонці. Зі збільшенням потреб у солі, коли налагоджувалися торгові шляхи, такий метод випарювання став занадто повільним. Ємності з ропою почали нагрівати на вогні. Ця технологія на діючій Дрогобицькій солеварні зберігається й донині.

Далі, обпалюючи грудки солі на полум'ї, формували так звані «топки» – конусоподібні порції. Їх можна й сьогодні купити у Дрогобичі.
Дрогобицька солеварня.
Справа життя пані Оксани
Солевиварювальний завод на Дрогобиччині є найстарішим підприємством України, яке працює безперервно. Добувати та виварювати ропу тут почали ще 1250 року. Сьогодні це непримітне, занепале господарство у самому центрі Дрогобича. Але його роль у розвитку і становленні міста значна. Оксана Бунда – технолог підприємства та, за сумісництвом, професійний гід, усе своє життя пропрацювала на історичному заводі. Із захопленням пані Оксана розповідає про старовинні технології та мріє зустрічати гостей вже у Музеї солі при діючому підприємстві.

Дрогобицька солеварня

«Сіль землі»
Зі старого колодязю, глибиною 50 метрів, уже не за допомогою коней чи робітників, а насосною установкою, розсіл, концентрацією 300–310 грамів на літр, викачується на поверхню. А далі та сама робота, що й тисячу років тому. Ропа відстоюється у спеціальному приміщенні, потім випарюється на печах, топлених дровами.

У кімнаті з соляними чанами незвичайне повітря. «Сіль землі» має дуже приємний аромат та дає добрий інгаляційний ефект. Солевари не скаржаться на захворювання дихальної системи.
Дрогобицька сіль та сучасна кулінарія
У кожному місті для туриста знайдеться своя родзинка. У Дрогобичі це сіль. Таку смачну та корисну приправу можна придбати як сувенір, або ж куштувати на місці. Незвичними смаколиками пропонують поласувати у дрогобицьких кафетеріях. Наприклад, каву з сіллю, замість цукру, подають у кав'ярнях міста. Але це ще не все. Дрогобицький фірмовий торт із солоною карамеллю можна спробувати разом із нестандартною кавою. Буде солоно, але смачно!
Найцікавіші пам'ятки Дрогобича

Трохи менше аніж солі у Дрогобичі старих пам'яток. Багатовікові храми, розкішні маєтки та особливий шарм дрогобицьких вуличок. В архітектурі старої частини міста дуже тонко відчувається його історія – період Австро-Угорської імперії, роки перебування Західних земель у складі Польщі. Це майже як місто Лева, але по-своєму особливе.


Практична інформація
Як доїхати до Дрогобича:

  1. Поїздом. Адреса залізничного вокзалу – площа Злуки, 1. Зі Львова можна доїхати також електричкою «Львів – Трускавець», час у дорозі – 2 години.
  2. Автобусом. У місті є дві автостанції: Автостанція №2 (біля входу до залізничного вокзалу, контактні телефони: +38 (032) 3-39-30; каса 098-868-27-40) є основною. Деякі автобуси зупиняються на автостанції №1 (вулиця Пилипа Орлика, тел.: +38 (0324) 45-15-70).
  3. Автомобілем. Зі Львова до Дрогобича можна їхати трасою Київ – Чоп (повернути у Рудниках, а далі через Меденичі. Також можна обрати менш навантажену дорогу – селами, через Комарно. Залежно від шляху та трафіку, їхати 1,5–2 години. Обидві дороги у хорошому стані.

Транспорт у місті. Із залізничного вокзалу до ратуші Дрогобича можна доїхати на маршрутках 2, 4, 11, 12 (у дорозі 15–20 хвилин). У місті є прокат велосипедів: 098-966-56-84. Дрогобич – місто компактне. Основні пам'ятки розташовані в центрі, тож цілком можна пересуватися пішки.

Де зупинитися. У Дрогобичі є кілька готелів, апартаменти та щось на кшталт хостелу. За інформацією зверніться у туристичний центр. У сусідньому Трускавці є дуже великий вибір помешкань – звідти їхати близько 15 хвилин.

Ціни: орієнтовна вартість вхідних квитків до різних пам'яток – 10–30 грн, залежно від віку та самої пам'ятки. Вартість екскурсій – від 50 до 150 грн.

Туристичний центр Дрогобича: розташований у ратуші – на площі Ринок,1. Контактний телефон: +380 (97) 786 60 09.

Готель «Візит» – оптимальний варіант, де зупинитися в околицях Дрогобича

2 частина

Борислав.
«Біле золото» – «чорне золото»

Варто зазирнути за околиці соляного Дрогобича, як перед нами постає Борислав – місто нафти, озокериту і газу. Та спочатку треба зазначити, що до початку «нафтової лихоманки», ще за «польських часів», у Бориславі (колишньому селі Баня Котівська) також виварювали із солянки кухонну сіль. Її відправляли до Угорщини, Литви та Румунії. Період розквіту соляної промисловості тривав з 16 до 18 століття. Після занепаду соляної справи у Бориславі настала нафтова епоха, яка змінила його історію назавжди.
Борислав початку 20 століття
Місто нафти і газу

Борислав – єдине у світі місто, розташоване на нафтово-озокеритових та газових родовищах. Чорна рідина ще задовго до 19 століття докучала місцевим мешканцям. Проступаючи на поверхню, нафта вкривала вулиці міста, подекуди утворюючи калюжі. Частіше нею змащували колеса візків та просочували дахи. Так тривало доти, доки львівський аптекар Ян Зег 1853 року у пошуках способу промислової переробки нафти не винайшов бензин, гас та мастило. До Борислава потягнулися підприємці та шукачі роботи. Місто зростало на очах.

Олег Микулич, науковий працівник Музею нафтової і газової промисловості
На вході до Музею нафтової і газової промисловості України нас зустрічає пан Олег, науковий працівник та засновник закладу. У його очах легко прочитати захоплення улюбленою справою – від того наша екскурсія стає ще цікавішою. Ми ніколи не були у такому маленькому, але водночас змістовному музеї. Діючі макети нафтових свердловин, фотохроніки нафтового Борислава, оригінальні каністри з моторним мастилом початку 20 століття, зразки озокериту та нафти, слова подяки у книзі відгуків від арабських шейхів… усе це оформлене розповіддю пана Олега про, без перебільшення, славетне минуле Борислава.

Як добували нафту

Бориславські простори вкривали копанки, яких станом на 1873 рік уже було близько 12 тисяч. Пізніше почали застосовувати канадський спосіб глибинного буріння, який значно прискорив процес видобутку. На фото і пейзажах Борислава початку 20 століття місто потопає у нафтових вежах. Пік «нафтового буму» прийшовся на період Австро-Угорської імперії. «У той час місто прозвали "Галицькою Каліфорнією". У 1909 році видобуток бориславської нафти складав 5 відсотків (2 млн. тонн) від світової», – зазначає Олег Микулич, доктор історії та засновник Музею нафти у Бориславі. До речі, радимо завітати на екскурсію до пана Олега – так як він, ніхто не розповість про історію бориславської нафти (телефонуйте щодо відвідин музею: 0931400986).

Сьогодні нафтові вежі залишилися лишень на світлинах. Ще в середині 20 століття їх замінили верстати-гойдалки. Так звані «журавлі» хитаються і дотепер, навіть у міському парку та на приватних городах. Усього у Бориславі працює біля 400 верстатів «Укрнафти».

Цікаві факти про Борислав

Галицький Лас-Вегас
На початку 20 століття відпочивальники розташованого поряд курортного Трускавця полюбляли виїздити на спеціальному автобусі-кабріолеті на нічні екскурсії до «галицького Лас-Вегасу» – безліч бориславських свердловин, нафто- та газопереробних заводів освітлювали все навкруги.
Мінеральні джерела
Промислове місто розташоване між популярними бальнеологічними курортами – Трускавцем та Східницею. У самому Бориславі близько 20 мінеральних джерел, у тому числі і лікувальні води типу «Нафтуся».
Нафта скрізь
Старі шахти-копанки, яких у 19 столітті було близько 12 тисяч, час від часу утворюють провалля, заповнені водою з нафтою, кількість та місця яких неможливо передбачити. Ніколи точно не знаєш, де нафта вийде на поверхню – у сусіда на городі чи у міському парку. Щойно це трапляється, за необхідності, на цьому місці працівники НГВУ «Бориславнафтогаз» проводять ліквідаційні роботи.
Найцікавіші пам'ятки Борислава


Практична інформація
Як доїхати до Борислава: місто розташоване за 20 хвилин автівкою від Дрогобича. Автовокзал Борислава можна знайти за адресою: вулиця Ірини Сеник, 7. Звідти щодня відправляються міжміські та приміські маршрути, у тому числі до Дрогобича та Львова.

Ціни: вхідні квитки коштують від 9 до 30 грн, залежно від віку та самого музею. Орієнтовна вартість екскурсій – від 50 до 150 грн.

Де зупинитися: за 10 хвилин їзди від Борислава розташований Трускавець. Більшість відвідувачів залишаються в одному з готелів курортного міста.

3 частина

Стебник – історія солі

Невеличке місто Стебник – частина Дрогобицько-Бориславського промислового району, де є одне з найбільших в Україні родовищ калійної солі. З 12 століття добували тут і харчову сіль, виварюючи ропу соляних озер. Стебницька сіль ішла на продаж на Поділля, Волинь та на Київщину. Наддніпрянські чумаки часто навідувалися за «білим золотом» саме до Стебника. В середині 19 століття була зведена солеварня «Саліна». Видобуток харчової солі зі стебницьких надр продовжувався до середини 20 століття.

1843 року на місцях пробурених свердловин були закладені видобувний та вентиляційний шахтні стволи – «Кюбек» та «Ляриш». Роки виснажування підземних соляних запасів призводили до формування так званих «луговень» – пустот, що й нині приховані під старим Стебником.

Із 1950-тих років подальша соляна історія промислового містечка вже була пов'язана з калійним родовищем.
Стебник
Гірничорятувальний взвод
За ініціативи співробітників Гірничорятувальної служби Стебника була створена музейна зала, присвячена нелегкій рятувальницькій праці. Розташований музей у приміщенні взводу. Тут можна побачити першу каску гірничого рятувальника, старе та сучасне обладнання, цікавий апарат шахтного зв'язку та інші експонати. Є у стебницькій гірничорятувальній частині і своя лабораторія, де за зразками солі вивчають «поведінку» шахтних пустот.
Про непросту роботу рятувальника нам розповів пан Любомир, інженер з профілактичних робіт, а також подарував власноруч добуту сіль. Каже, тільки таку вдома і споживає.
Сталкерські місця у Стебнику

Саме містечко Стебник невеличке й, певно, найбільш привабливе для сталкерів, адже тут є чимало покинутих будівель. Дякуємо хлопцям гірничорятувальної частини та місцевим активістам, які показали нам історичні місця:

  • «Саліна». Колишня солеварня Стебника, збудована за Австро-Угорських часів. Ззовні архітектура споруди швидше нагадує палац. У якомусь значенні це так, адже будова мала годинникову вежу та навіть банкетну залу. Зараз «Саліна» приваблює поціновувачів індустріального туризму як об'єкт історичної промисловості.
  • Старий ствол покинутої шахти «Кюбек», встановлений 1856 року. Між іншим, він й досі у робочому стані.
Як доїхати до Стебника
З поруч розташованих Дрогобича (орієнтовно кожні 20 хвилин), Борислава та Трускавця у Стебник курсують автобуси, тож проблем дістатися до міста не буде. Це приблизно 15–20 хвилин у дорозі. Якщо ж вас цікавлять об'єкти індустріального туризму, а не сам центр міста, то варто їхати автомобілем.
4 частина

Нагуєвичі – соляна жупа Дрогобицького староства

У 16–18 століттях видобуток солі у Дрогобицькому старостві, куди, окрім Дрогобича, входило кілька прилеглих поселень, сягав досить високого рівня. Частку виробництва брала на себе Нагуєвицька солеварня. Ропу у відрах піднімали з неглибоких шахт за допомогою коней, розливали у жбани у спеціальних вежах та випарювали. Нагуєвицька сіль везлася на Перемишль, а далі до Бидгоша. Солеваріння у Нагуєвичах занепало у часи введення монополії, встановленої з приходом до Галичини панування Австрії.
Садиба Івана Франка в Нагуєвичах
Івано-Франківські місця в Нагуєвичах

Село, в якому народився, провів дитинство та назавжди полишив своє серце відомий український діяч Іван Франко. Заповідник «Нагуєвичі» був створений у 1990-тих роках. До його складу входять:

  • Батьківська садиба, відтворена за спогадами письменника в описі «Моя вітцівська хата». Стайня, шпихлір, хата, старий колодязь та навіть батькова кузня. У хаті зберігаються цінні оригінальні експонати, у тому числі і родинна колиска.
  • Музей Івана Франка з літературною спадщиною. Багата колекція творів письменника у перших виданнях, документи та відомості про життя Івана Яковича у Нагуєвичах та на Дрогобиччині.
  • Стежка Франка. Лісова алея із дерев'яними персонажами франківських творів. На чарівній «Галявині казок» маленькі читачі впізнають своїх улюблених героїв.
Практична інформація
Як доїхати до Нагуєвичів: із автостанції №2 у Дрогобичі (біля залізничного вокзалу) до Нагуєвичів орієнтовно раз на годину-півтори курсують автобуси. Також можна скористатися власним автомобілем – до села дорога хороша. Можна їхати. Час у дорозі – близько 20 хвилин.

Ціни: комплексний квиток у музей, садибу і на стежку Франка коштує 50 грн для дорослих і 20 грн для дітей.
5 частина

Тустань.
Середньовічна митниця на шляху до Європи

Велична Тустань у давнину була митницею, через яку пролягав торговельний шлях «соляних» купців. Сіль везли із Дрогобича через Тустановичі, далі до фортеці. У Тустані потрібно було сплачувати мито, яке забезпечувало чумакам охорону цінного товару в дорозі. За фортецею «Соляний маршрут» пролягав через долини рік Стрий та Опір, Карпатські перевали, і виходив на шлях до країн Західної Європи. Роль митниці легендарна фортеця втратила, коли з 16 століття у Центральній Європі почали добувати власну сіль, і купувати «біле золото» у далекій Галичині вже не було потреби.
Середньовічна фортеця Тустань
Роман Стрехалюк,
історик, старший науковий співробітник заповідника «Тустань»
Дослідження Тустані та околиць продовжується й сьогодні. Разом із Романом Стрехалюком, знавцем історії Тустані, ми пройшлися справжнім «Соляним шляхом» – тією самою дорогою, якою у часи Середньовіччя возили сіль до фортеці. Сьогодні історичний шлях заріс травою та не використовується, поступившись новим дорогам. Часи таки змінюються, але, здається, присмак солі й досі відчувається у повітрі над «Соляним шляхом».

Цікаві факти про Тустань

Доповнена реальність
Град-фортеця, яка існувала до 13 століття, мала 5 поверхів та 25 метрів висоти. Завдяки телефону чи планшету, а також встановленій на них спеціальній програмі, можна побачити, як раніше виглядала дерев'яна фортеця – достатньо лише через додаток навести камеру гаджету у відповідній точці маршруту.
Митні справи
Археологічні знахідки біля Урицьких скель свідчать про те, що мито на «Соляному шляху» сплачували навіть арабськими срібними монетами.
Петрогліфи
У 3 тисячолітті до нашої ери скелі Тустані слугували місцем проведення язичницьких ритуалів, про що свідчать древні петрогліфи. До слова, детальніше про петрогліфи та інші цікаві знахідки можна дізнатися у Музеї Тустані, розташованому поруч зі скелями. На наш погляд, це один з найсучасніших музеїв України. Чого тільки вартий віртуальний політ над дерев'яною фортецею!
Практична інформація
Як доїхати до Тустані: якщо їхати по трасі Київ – Чоп, вас порадує рівне покриття аж до підніжжя Урицьких скель. З Дрогобича є пряма дорога на Тустань, через Східницю, але вона у поганому стані – асфальтного покриття немає.

Ціни: єдиний вхідний квиток, який поширюється і на музей, і на скелі, коштує 52 грн, пільговий – 26 грн.

7Cars – подорожуй на авто Україною

Як орендувати автомобіль в Україні зі знижкою 10% читайте у нашій статті
Велика подяка усім, хто допоміг підготувати спецпроект!
Директор Туристично-інформаційного центру м. Дрогобича
Менеджер Туристично-інформаційного центру м. Дрогобича
Відділ розвитку міста Борислав
Засновник гірськолижного курорту «Буковиця»
Олег Микулич
Науковий працівник Музею нафтової і газової промисловості України
Роман Володимирович Тарнавський
В.о. начальника управління культури, молоді, фізичної культури та спорту Бориславської міської ради
Андрій Спас
Директор Краєзнавчого музею Борислава
Оксана Бунда
Технолог Солевиварювального заводу в Дрогобичі
Роман Стрехалюк
Історик, старший науковий співробітник заповідника «Тустань»
Пан Любомир
Інженер з профілактичних робіт Стебницької гірничорятувальної частини
Силантьєв Сергій Володимирович
Голова суспільної організації «Регіональне товариство польської культури Борислава»
Богдан Лазорак
Директор Державного історико-культурного заповідника «Нагуєвичі»

Інші спецпроекти про туристичну Україну

Унікальні села. Колочава
Колочаву називають селом 10 музеїв. Це найперше, що привернуло нашу увагу, адже для населеного пункту, де проживає близько 7000 людей, така кількість музеїв є рідкістю. Певно, Колочава має що розповісти.
Читати
Унікальні села. Крилос
Сьогодні Крилос часто називають Давнім Галичем, адже у селі збереглося чимало свідчень існування колись могутньої держави. Саме за цими свідченнями ми вирушили в Івано-Франківську область і знайшли дійсно унікальне село.
Читати
Невідома Україна. Дніпро
У цій статті немає знаменитої набережної чи космічного музею, жодної банальної пам'ятки. Місто буде для вас мистецьким, пивним, органічним, раритетним і з ароматом кави.
Читати
Унікальні села. Космач
Сакральне, автентичне, гуцульське, по-карпатському горде і по-українськи гостинне село Космач – одне із найбільших в Україні. Саме Космач привніс у світову культуру гуцульські ноти і гуцульський дух, унікальну космацьку вишивку і писанковий розпис.
Читати
Над проектом працювали
Керівник проекту
Головний редактор IGotoWorld
Журналіст
Редактор-журналіст
Веб-аналітик
Редактор
Якщо проект сподобався, розкажіть про нього друзям
Подорожуй разом з IGotoWorld
Press "Like" to follow IGotoWorld on Facebook
© IGotoWorld.com - Your GUIDE TO the WORLD
Усі права захищені. Копіювання матеріалів без дозволу адміністрації сайту заборонено.
Якщо ви бажаєте використати матеріали спецпроекту, напишіть нам і ми узгодимо усі деталі.
Facebook
Youtube
Instagram
© 2019 IGotoWorld.com
Тури по Україні
ПАМ'ЯТКИ ТА ОБ'ЄКТИ
Статті