Стебник – місто історичної соледобувної промисловості, яке стоїть на одному з найбільших в Україні родовищ калійної солі. Належить до Дрогобицько-Бориславського промислового району у Львівській області. Адміністративно Стебник з населенням близько 20 тисяч чоловік є частиною міста Дрогобич. До нього приєднано села Солець і Колпець. Розташований у передгір'ї Карпат, за 6 кілометрів від бальнеологічного Трускавця. Про стебницьку кухонну сіль відомо ще з давніх часів. У другій половині 20 століття місто займало провідні позиції з видобутку калійної руди і виробництва мінеральних добрив.
Походження назви
У письмових джерелах 1440 року поселення на місці теперішнього міста згадується як Іздебник. На думку істориків, назва походить від давньоруських термінів «іздеба», або «іздовбник». Саме так називалися соляні шахти. За іншою версією, «стебником», або «ставником», колись називали теплий вулик, який готували на зиму для бджіл. Бджільництво – ще одне давнє ремесло тутешніх місць.
Історія Стебника
- У першій половині 12 століття селище Стебник було територією Перемишльського князівства, вже із середини 12 століття – Галицького.
- У 1440 році, будучи під владою Польщі, село було зруйноване і розорене під час навали татар. У цьому ж році Стебник отримує Магдебурзьке право.
- У 1520 році шляхтою запроваджено кріпосне право. Непідйомна данина поступово приводила до зубожіння селян. Солеваріння залишалося єдиним народним промислом.
- До 1772 року Стебник входив до складу Дрогобицького староства Перемишльської землі.
- У 1773 році, з приходом Австрійської імперії, була встановлена монополія на видобуток солі.
- Після обстеження соляних покладів у 1838 і 1842 роках в Стебнику були закладені шахти «Кюбек» і «Ляриш».
- У 1901–1906 роках проведено аналізи соляних родовищ, які підтвердили наявність перспективних запасів калійної солі.
Соляна промисловість у Стебнику
- З часів Середньовіччя соляні «копанки» розроблялися вручну. Так звані «жупники» спускалися в колодязі з ропою і набирали солону воду в шкіряні мішки. Після розсіл виварювали в спеціальних чанах.
- Перша глибинна розсолозабірна шахта, розроблена в лісі поруч із селищем, сягала 47 метрів. З «Лісової шахти» ропу перекачували в солеварню по дерев'яному 2-кілометровому трубопроводу. Підприємство було витратним через ненадійне обладнання, яке часто приходило в непридатність.
- У 1770-х роках була споруджена «Дорфшахта» в самому Стебнику. Розсіл доставляли на поверхню за допомогою кінної тяги. Процес механізації був налагоджений у 1901 році. Незважаючи на розробку в 1843-му шахтних стволів «Кюбек» і «Ляриш», експлуатація «Дорфшахти» тривала до 1932 року.
Копер шахти «Кюбек», Стебник.
- Наприкінці 19 століття дослідження визначили, що сіль глибинних покладів має механічні добавки і не може вживатися в їжу в чистому вигляді. Було запроваджено проект з розчинення соляної руди в спеціальних підземних «луговнях», з подальшим перекачуванням розсолу в солеварню. Одночасно з вилуженою кухонною сіллю польське підприємство «ТЕСПО» з 1922 року видобувало зі стебницьких шахт і калійну сіль.
Музей гірничорятувального взводу, Стебник.
- У 1960-х роках були введені в експлуатацію шахти «Нова» (Рудник № 1) та Рудник № 2, збагачувальна фабрика і допоміжні цехи. Стебницьке підприємство з виготовлення мінеральних калійних добрив з цього періоду активно розвивається.
- У 1983 році стався прорив дамби хвостосховища. Витік відходів виробництва призвів до екологічної катастрофи. У 1988 році діяльність гірничо-хімічного підприємства «Полімінерал» була припинена.
- Сьогодні промисловий Стебник, розташований серед курортів Прикарпаття, є зоною карстових пустот. Загроза провалів земної поверхні залишається актуальною.
Цікаві факти
- На землях теперішнього Стебника люди жили ще 4500 років тому, саме такого віку залишки стародавньої стоянки пастухів.
- Соляні жупни, або колодязі, з яких добували ропу, існували на стебницьких територіях з давньоримських часів.
- Стародавнє городище. У 1915 році, в ході розкопок стародавнього поселення в Стебнику, було знайдено намисто, виготовлене в Єгипті в 3 тисячолітті до нашої ери.
Що подивитися в Стебнику
З точки зору індустріального туризму Стебник буде цікавий такими пам'ятками:
- Стара будівля солеварного заводу «Саліна», зведена в період Австро-Угорського правління.
Солеварний завод «Саліна», Стебник.
- Копер шахти «Кюбек», встановлений у 1856 році – один з найстаріших промислових пам'ятників Галичини.
- Музейна експозиція гірничорятувального взводу міста Стебник.
Музей гірничорятувального взводу, Стебник.
Як доїхати до Стебника
З розташованих поруч міст Дрогобич, Борислав, Трускавець можна дістатися на маршрутних таксі.
Де зупинитися: Трускавець з хорошим вибором готелів розташований за 10 хвилин їзди від Стебника.
Автори фото: Tetiana Smirnova, Anna Kobyliatska IGotoWorld Photo Group.
