Українська
Українська Русский English
Спецпроекти Додати об'єкт Моя карта
"

Дівич-поїздка на авто зі Львова: подорож зі смаком солоної карамелі

634

У нас давно назрівала ідея влаштувати дівич-подорож на авто. Нещодавно трапилася слушна нагода. На носі була поїздка до Дрогобича для роботи над проектом про «Соляний шлях», а хлопці з прокатної компанії 7Cars, з якими ми, до речі, починали спецпроект про унікальні села, недавно відкрили точку прокату авто у Львові і запропонували взяти із собою білосніжну подружку – Toyota Avensis. Як від такої красуні можна відмовитися?

Нам хотілося піти від стереотипу, що світ авто – парафія чоловіків, та й просто провести час без хлопців і зайвої, вже вибачте, хлопці, – ви цим грішите, критики жінок за кермом. Поїздка перевершила всі наші очікування: зразковий автомобіль, рівні дороги, цікаві міста і приємні знайомства.

Маршрут «Соляного шляху»

Ми вирушили в подорож на Галичину, щоб своїми очима побачити ті місця, де в середні віки проходив соляний шлях з Дрогобича до Західної Європи. Як виявилося, сліди солі досі можна знайти на цьому шляху, і навіть спробувати її на смак. З Toyota Avensis від 7Cars, що так нам полюбилася, ми:

  • проїхали маршрутом Львів – Дрогобич – Борислав – Стебник – Тустань – Нагуєвичі – Львів;
  • провели разом 5 днів;
  • подолали 500 км;
  • бачили заходи і світанки, сонце і дощ;
  • з'їли 150 грамів дрогобицької солі і майже спробували, яка на смак нафта;
  • привезли безліч вражень, гарний настрій і класні фотографії.

Як ми брали авто напрокат

З компанією 7Cars завжди приємно працювати, і брати авто напрокат одне задоволення. Схема проста: заходиш на сайт 7Cars – вибираєш машину – домовляєшся про дату поїздки і в домовлений день в умовленому місці забираєш авто. Детальніше про те, як взяти авто напрокат у 7Cars і що для цього потрібно, ми писали раніше. До слова, на сьогодні у 7Cars є пункти прокату в таких містах: Київ, Львів, Одеса, Дніпро, хоча машину можуть доставити і в інші міста України.

Вибір авто в цій поїздці був очевидний: потрібна машина з коробкою автомат, зручна в користуванні і надійна. Ми брали машину напрокат у Львові. Хлопці запропонували кілька варіантів на вибір, серед яких нам сподобалася біленька Toyota Avensis. І ми жодного разу не пошкодували: запуск двигуна з кнопки, обсяг 2,0 л, функція пам'яті сидіння, безліч автоматичних налаштувань – від включення фар до роботи двірників, підігрів сидінь, містка (на задньому сидінні вільно поміщається три людини), досить високий кліренс, слухняна в управлінні – знахідка, а не машина.

Нагадаю, що необхідно для того, щоб взяти авто напрокат:

  1. Паспорт, а також ідентифікаційний код і водійське посвідчення.
  2. Вам має бути 21 рік і стаж водіння мінімум два роки. Оренда авто бізнес- і представницького класу можлива, якщо вже виповнилося 25 років.
  3. Гроші для оплати оренди авто і заставна сума (залежить від класу авто, а також інших умов оренди).
  4. Тут відповіді на всі запитання, які часто виникають при оренді авто.

Корисна стаття: чек-лист при оренді автомобіля.

З машиною визначилися. Погодили дату поїздки. Авто вирішили забрати у львівському аеропорту, де у 7Cars є пункт прокату. Якщо необхідно, хлопці можуть підігнати машину до залізничного вокзалу Львова.

Пункт прокату 7Cars в аеропорту Львова.

Надаю необхідні документи, підписую договір оренди, отримую документи на авто і, власне, сам автомобіль. Все займає близько 10 хвилин і можна їхати. Машина справна, чиста, з повним баком. Таку ж потрібно повернути після закінчення строку оренди.

Ідеальний маршрут на авто зі Львова

Самі того не підозрюючи, працюючи над спецпроектом, ми зрозуміли, що поїздка на Дрогобиччину – ідеальний варіант для вікенду зі Львова на авто. Тут я покажу найцікавіші місця і поділюся порадами, як зробити подорож незабутньою. Це буде нетривіальна поїздка зі смаком солоної карамелі. Дівчатка, – вам сподобається!

Дорога зі Львова на Дрогобиччину

Дороги зі Львова на Дрогобиччину хороші. З аеропорту їхали по дорозі Н13, через Комарно. Дорога йде переважно селами і маленькими містами – і вона відмінна. Якщо ви хочете уникнути великого трафіку – цей варіант для вас. Через Меденичі дорога теж хороша, за селом Рудники звернули на М06 (тут більш інтенсивний рух) – так ми їхали назад.

Дрогобич

Нам дуже сподобався. На перший погляд, схожий на інші міста Західної України, але це лише удавана видимість. Дрогобич – унікальний, зі смаком солоної карамелі і шалено цікавою історією. Обов'язково візьміть екскурсію з гідом. Нижче наведу кілька найбільш вподобаних місць.

Ратуша і галерея ваг. Подивитися на Дрогобич з висоти – це must-see. За квитками звертайтеся в турцентр. Там же запитайте про музей ваг. Він зовсім невеликий, але дуже цікавий – його власник і колекціонер – приголомшливий знавець своєї справи і розповість багато цікавих фактів про всілякі ваги. І навіть запропонує зважити вас на предмет причетності до чаклунства.

Вид з ратуші в Дрогобичі.

Вартість: вхід у музей ваг вільний, підйом на ратушу – 20 грн для дорослих, 10 грн – для дітей.

Церква Святого Юра. Унікальний дерев'яний храм, був побудований без єдиного цвяха ще в 15 столітті. Обов'язково варто потрапити всередину – там збереглися настінні розписи 17 століття авторства Стефана Маляра.

Церква Святого Юра, перебуває під охороною ЮНЕСКО.

Неодмінно скористайтеся послугами екскурсовода – всередині всі стіни розписані, і потрібно знати, куди дивитися і як трактувати стінопис. Не пошкодуєте!

Настінні розписи в церкві Святого Юра.

Вартість: вхід – 30 грн, екскурсія – 50 грн.

Солеварня. Моє улюблене місце в Дрогобичі. Розташована за два кроки від церкви Святого Юра. На вигляд – непримітний і занедбаний будинок, але екскурсію сюди візьміть обов'язково. Тільки уявіть, тут сіль добувають практично так само, як це робили ще в 13 столітті. Нас зустріла Оксана Бунда, технолог і відмінний екскурсовод.

Не буду розкривати всі деталі екскурсії, а лише покажу один з останніх етапів, де з ропи виварюють сіль. За 1000 років майже нічого не змінилося.

Як потрапити на солеварню: дуже рекомендую домовитися про екскурсію. Якщо просто прийти подивитися – ви розчаруєтеся. Час і вартість уточнюйте в турцентрі Дрогобича (розташований у ратуші).

Ресторани і кафе Дрогобича. Чесно, я не очікувала в такому маленькому містечку побачити стільки хороших місць, де можна смачно поїсти. Правда, смачно. Дрогобицькі ресторанчики та кав'ярні мені сподобалися набагато більше, ніж львівські. З усього запропонованого обов'язково спробуйте каву із сіллю, а також дрогобицький торт із солоною карамеллю. Такого більше ніде не готують.

Дрогобицький торт із солоною карамеллю.

Раджу відвідати: кав'ярні «Кавун» або «Штрудлі» (за десертами в ці місця); ресторани «Сіль», «Франко», «Рафінери», «Doshka». Усе в пішій доступності від головної площі Ринок. Нам найбільше сподобався «Кавун». Дівчатка, десерти там дуже смачні.

До речі, в Дрогобичі один з кращих турцентрів в Україні. А бували ми в багатьох. Нам сподобався їхній підхід до туризму. Ось яскравий приклад: лого-лавка – так і тягне влаштувати фотосесію))

Дороги і парковки в Дрогобичі: приїхавши машиною в місто, раджу залишити її на одній з парковок недалеко від ратуші. Місто компактне і затишне – нескладно і приємно прогулятися пішки до основних визначних пам'яток – усе в межах 5–20 хвилин.

Борислав

Борислав здивував своїм минулим, та й теперішнім теж. Тут у дворах у людей б'є нафта, а нафтовидобувні качалки, що працюють у міському парку, – звичайна справа.

У середині 19 столітті в Бориславі почався промисловий видобуток нафти й озокериту. Як виявилося, місто в буквальному сенсі лежить на нафтових родовищах. На початку 20 століття тут отримували 5% світового видобутку нафти – так почалася нафтова лихоманка. Тільки подивіться на фото тих років! У регіоні налічувалося близько 2000 свердловин.

Ми хотіли влаштувати дівич-поїздку, але так вийшло, що в подорожі нас оточували практично одні чоловіки. Яка цікава бесіда була з Олегом Микуличем, доктором історії та засновником музею нафти. Так багато цікавого дізналися про нафтове минуле Борислава! І навіть у нафті/озокериті знайшли сліди солі.

Досі свердловини розкидані по всьому Бориславу та окрузі. Ось так просто їдеш – і тут тобі на очах нафту качають.

Наша Toyota Avensis від прокатної компанії 7Cars поруч з бориславською нафтовою свердловиною.

Словом, Борислав нам сподобався, а ось і місця, які раджу там відвідати:

  • Міський парк з безліччю нафтових свердловин.
  • Музей нафтової промисловості, про нього я трохи написала вище.
  • Джерело мінеральної води «Нафтуся». Сюди можна прийти абсолютно безкоштовно, і не потрібно їхати в наповнений туристами Трускавець.
  • Краєзнавчий музей з цікавою історією міста.
  • Домашній музей Сергія Силантьєва. Ще один цікавий чоловік на нашому «Соляному шляху». Дерев'яній хатині, що на фото, більше 200 років, а всередині – справжній музей антикварних речей – усе це особиста колекція Сергія.

  • Церква Богородиці з унікальними вітражами і церква Святої Анни.
  • Ресторан-музей історії нафти «Барабський міст». І пізнавально, і смачно.

Дороги і парковки в Бориславі: місто маленьке, машин небагато, так що проблем з паркуванням немає. Тут буде зручніше пересуватися на авто, оскільки перелічені пам'ятки досить далеко одна від одної.

Стебник

Скромне містечко Стебник. Це місце сподобається сталкерам. Якщо ви шукаєте незвичайні пейзажі – вам сюди. Місто лежить на одному з найбагатших родовищ калійних солей. Досі збереглися шахти з коперами (конструкціями над шахтами), деякі навіть діючі.

Стовбур шахти «Кюбек» 1856 року, робочий, але сьогодні не експлуатується.

Тут ми зустріли приголомшливих хлопців. І екскурсоводи, і просто фанати свого міста, а ще побували в гірничорятувальній частині Стебника і дізналися, як живуть і працюють справжні рятувальники. Навіть спробували, як бути в їхній «шкурі».

У регіоні є підземні рудники, шахти, а також неабияка кількість карстових пластів – тож необхідність у гірничорятувальній частині є. Пан Любомир, інженер з профілактичних робіт, розповів нам про особливості професії, провів незвичайну екскурсію рятувальною частиною та подарував на пам'ять сіль, яку сам же і добув. Дуже приємний подарунок!

Ось таким заходом з видом на Стебник закінчився наш день у цьому незвичайному місті.

Дорога в Стебник: сюди варто їхати машиною, з транспортом тугувато. Дорога з Дрогобича хороша, їхати хвилин 20. Якщо вам сподобалася ідея відвідати настільки незвичайне місто, відвідайте сторінку I love Stebnyk у facebook. Там допоможуть з гідом і розкажуть багато цікавого.

Тустань

Ідеальне місце для фотосесій. Багато говорити про Тустань не буду. У нас на сторінці заповідника розказано чимало корисної інформації і чим ці місця особливі. Там же є безліч фото.

Наша білосніжна подружка від 7Cars виглядає приголомшливо на тлі Урицьких скель.

Скажу лише, що за останні два роки, коли ми тут були востаннє, Тустань стала ще цікавішою, охайнішою і пізнавальнішою. З'явилися нові дерев'яні сходи, парковка, шикарна дитячий майданчик, а також оновлена food-зона з дуже смачною грибною юшкою.

Спасибі нашому гідові Роману! Я вже писала, що нас оточували приголомшливі чоловіки.

Оновлений музей Тустані, над яким працював Роман з колегами, мене дуже вразив. Мабуть, це краще, що я бачила за останній час. Усе сучасно, інтерактивно, ненав'язливо пізнавально. Бонус до всього – віртуальний політ над реконструйованою фортецею – як вишенька на торті.

До Тустані раджу приїхати обов'язково, навіть якщо ви тут бували раніше. Приголомшливе місце. Для нас це був важливий пункт на «Соляному шляху», адже в середні віки Тустань відігравала функції митниці, через яку проходив соляний шлях у Європу.

Вартість: єдиний вхідний квиток, який поширюється і на музей, і на скелі, коштує 52 грн, пільговий – 26 грн.

Дорога на Тустань: якщо їхати по трасі Київ – Чоп, вас порадує рівне покриття аж до підніжжя Урицьких скель. З Дрогобича є пряма дорога на Тустань, через Східницю, але вона в поганому стані – асфальтного покриття немає. Хоча, якщо не поспішати, то потихеньку дістатися можна, а заодно і фотосесію влаштувати по дорозі))

Нагуєвичі

Це батьківщина Івана Франка. Знаходиться за 10 км від Дрогобича. У цей день йшов дощ. Все-таки, подорожувати автомобілем прекрасно! Як у маленькій фортеці.

Тут теж є сліди «Соляного шляху», але в першу чергу село Нагуєвичі цікаве саме зв'язком зі знаменитим українським письменником.

Стежка поруч із садибою Франка.

Сюди можна приїхати на весь день, і ось чим зайнятися:

  1. Відвідати музей і садибу Франка. Багато речей збереглися такими, як при житті Івана Яковича. Є, до речі, розваги та екскурсії для дітей.
  2. Піти на прогулянку по стежці Франка в парку. На жаль, йшов дощ, коли ми приїхали, тому ми пройшли лише невелику частину стежки. У гарну погоду тут можна гуляти і гуляти – уздовж алеї встановлені скульптури – персонажі творів Франка. Є альтанки, лавочки, зони відпочинку.

Дорога в Нагуєвичі: з Дрогобича прекрасне дорожнє покриття, їхати машиною хвилин 20.

Вартість: комплексний квиток у музей, садибу і на стежку Франка коштує 50 грн для дорослих і 20 грн для дітей.

Наші 5 днів «Соляного шляху» пролетіли дуже швидко. У нас залишилося стільки приємних спогадів! Дякую всім, хто зробив цю подорож можливою. Дякую всім, хто зустрічався на нашому шляху. Ми раді і вдячні кожному знайомству, а особливо з нашою білосніжною подружкою від 7Cars. З нею розлучатися не хотілося))

Якщо стаття сподобалася, розкажіть друзям :)
Facebook (0)
ВКонтакті

Зворотній зв`язок
Відгуки
Ми цінуємо Вашу увагу і час, проведений з нами на сайті IGotoWorld.com. Якщо у Вас є запитання, побажання, скарги або ж Ви бажаєте більше дізнатись про нас, оберіть пункт, що Вас цікавить, і пройдіть за посиланням. Ми обов’язково приділимо Вам увагу.
Форма зворотного зв’язку
Запит успішно відправлений.
Надіслати