Замки і фортеця Києва: варта граду Кия

18988

Класичні фортеці й замки в Києві, як, наприклад, Хотинська фортеця або Мукачівський замок, в нашій столиці, на жаль, не зустрінеш. Хоча бували часи, наприклад з 14 по 17 століття, коли київська твердиня наводила страх на будь-якого ворога.

Зате град Кия може порадувати не одним десятком будинків, які красою і оригінальністю своєї архітектури не поступаються всесвітньо визнаним фортифікаціям.

До речі, частина з них по праву носить горде ім'я «замків».

Замок Річарда – Левине Серце (Андріївський узвіз, 15)

Прибутковий будинок, споруджений в 1904 році підрядником Дмитром Орловим у готичному стилі. Одне з найбільш містичних місць Києва, навколо якого рояться легенди про нечисту силу і портали в інші виміри. Це, мабуть, найвідоміший замок у Києві.

Своє ім'я отримав завдяки письменнику Віктору Некрасову, який у дитинстві частенько пропадав на Андріївському узвозі, 15 і був добре знайомий з колоритним дідом Річардом Юрійовичем, який жив тут майже 60 років. На його честь Віктор і прозвав будівлю Замком Річарда. А додавання «Левине Серце» з'явилося пізніше завдяки готичній архітектури будинку.

Замок лицаря / Будинок Підгорського / Замок барона (вул. Ярославів Вал, 1)

Це все імена однієї і тієї ж будівлі, що розташувалася за два кроки від Золотих воріт і з'явилася на світ у 1897–1898 роках. Побудована інженером Миколою Добачевським на замовлення поміщика Михайла Підгорського.

А ось барон Штейнгель, чиїм ім'ям часто називають будинок, стосунку до замку не мав, його двоповерховий особняк розташовувався поряд, на Ярославовому валу, 3. До революції в Замку лицаря була кондитерська «Біля Золотих воріт», кінотеатр. В основному будинок використовувався як прибутковий. За часів СРСР був відданий під комуналки. Зараз у приватній власності, і потрапити за ворота, що охороняються горгулями, нині не легше, ніж до горезвісного форту Нокс.

Садиба барона Штейнгеля (вул. Бульварно-Кудрявська / Воровського, 27)

На жаль, до нашого часу збереглася лише частина цієї будівлі, що зараз належить Інституту травматології та ортопедії (шукайте старовинний корпус зліва від центрального входу в інститут). Статський радник Рудольф Штейнгель викупив будинок у 1877 році і повелів зробити кілька прибудов і переоформити фасад у стилі неоготики.

Також на площі майже в 1,5 гектара був закладений мальовничий англійський парк. Після революції тут квартирували різні медичні установи. У 70-ті роки 20 століття частину садиби зруйнували, натомість добудувавши поруч стандартну безлику «університетську» будівлю.

Замок доктора Лапінського (вул. О. Гончара, 60)

Семиповерховий прибутковий будинок, який височіє на пагорбі і всім своїм виглядом нагадує готичний замок. Навіть міст, сухий рів та кордегардія-барбакан-двірницька в наявності.

Будинок збудовано в 1908 році на замовлення доктора, професора Михайла Лапінського, на ділянці, купленій у 1901 у сім'ї Штейнгеля. Зараз замок доктора гостро потребує реставрації. Шкода, адже так хочеться зберегти «замки Києва» для наступних поколінь.

Замок Кощія Безсмертного / Будинок з кішками / Будинок Ягімовського (вул. Гоголівська, 23)

Прибутковий будинок 1909 року народження, зведений інженером-архітектором Володимиром Безсмертним (звідси Замок Кощія) на замовлення полковника Фердинанда Ягімовського.

Відомий асиметричним фасадом і скульптурами, серед яких переважають представники котячих, але є також сови і найсправжнісінький чорт. Замок Кощія, подібно Замку Річарда, також овіяний містичною славою і став предметом кількох міських легенд.

Замок барона Гільденбанда / Рожевий замок (вул. Шовковична, 19)

Прибутковий будинок у неоготичному стилі, був збудований у 1902 році і належав родині баронів Ікскюль-Гільденбандів.

Серйозно постраждав під час Другої світової війни, відреставрований у 2009–2010 роках. Відомий тим, що в його стінах знімали деякі зі сцен фільму «Ад'ютант його превосходительства». Цю будівлю, буває, згадують, коли говорять про палаци Києва.

Будинок Гінзбурга / Будинок ангелів і титанів (вул. Городецького, 9)

Прибутковий будинок 1904 року зведення, що належав купцеві Льву Гінзбургу і створений за проектом архітекторів Шлейфера і Брадтмана. Фасад прикрашений численною ліпниною і статуями.

Боги, ангели, німфи, різноманітні звірі роблять будинок Гінзбурга однією з найбільш цікавих київських будівель.

Будинок Ковалевського / Арабський будиночок / Будиночок з «купе» (вул. П. Орлика, 1/15)

Побудований у 1911–1914 роках в арабському стилі за проектом архітектора П. Альошина як особняк для надвірного радника Миколи Ковалевського. При бажанні на фасаді можна відшукати барельєф із зображенням автора проекту у вигляді кота. Цікаві елементи романської архітектури і ренесансні мотиви, вдало переплетені зі східною екзотикою.

Як і те, що одна з кімнат була оформлена у вигляді купе залізничного поїзда (в пам'ять про першу зустріч Ковалевського зі своєю майбутньою дружиною). А також те, що весь особняк, разом з різними підсобними приміщеннями і садком, розмістився на відносно невеликій ділянці 46 на 35 метрів.

Будинок удови, що плаче / Особняк Аршавського (вул. Лютеранська, 23)

Будівля зведена в 1908 році за проектом архітектора Е. Брадтмана в стилі раннього модерну для купця С. Аршавського. Прикрашена різноманітними архітектурними металевими, бетонними і гранітними родзинками. Найцікавіша з них – жіноче обличчя на фасаді, по якому під час дощу стікають «гіркі сльози».

Назву особняка виводять від невтішної вдови останнього власника будівлі – Т. Апштейна, яка кілька років жила тут після смерті чоловіка.

Будинок з химерами (вул. Банкова, 10)

Одна з найвідоміших київських будівель, побудована Владиславом Городецьким у 1901–1903 роках. Споруджувалася як прибутковий будинок. Частина приміщень була залишена для проживання сім'ї архітектора.

Відомий завдяки численним прикрасам – скульптурам авторства Еліо Саля, що зображують найрізноманітніших химерних живих і фантастичних істот. Причому вражає уяву не тільки фасад будівлі, а й її внутрішнє оздоблення.

Клініка доктора Маковського (вул. О. Гончара, 33б)

Особняк у стилі модерн, побудований на початку 20 століття архітектором Ігнацієм Ледуховським для доктора медичних наук П. Качковського. Незабаром після смерті доктора, клініка перейшла в руки його колеги Ігнатія Маковського.

Будівля привертає увагу завдяки фасаду, прикрашеному зображеннями сирен – напівжінок-напівптахів, змій і левів. А також тим, що саме тут у 1911 році помер прем'єр-міністр Столипін, смертельно поранений у Київському оперному театрі.

Вищі жіночі курси / Жіночий університет Святої Ольги (вул. О. Гончара, 55)

Будівля в стилі неокласицизму, що з'явилася на світ у 1911–1913 роках за проектом архітектора Олександра Кобелєва для Вищих жіночих курсів.

Після революції довгий час належала Міноборони, нині тут мешкає державна служба з надзвичайних ситуацій.

Будинок «Роліт» (вул. Богдана Хмельницького, 68)

«Роліт» – абревіатура від російської назви кооперативу «Работник литературы». Рекордсмен за кількістю меморіальних дошок – письменницький будинок, зведений у 1930-ті роки архітектором Василем Кричевським спеціально для діячів культури.

Тут жили близько 130 літераторів, серед яких О. Гончар, П. Тичина, М. Рильський, В. Сосюра, А. Малишко, О. Вишня.

Київська фортеця (вул. Госпітальна, 24а)

Найбільша в Європі земляна фортеця, що будувалася з 1706 по 1870-ті роки і зрушила з обжитих місць безліч киян. Загальна довжина стін – близько 10 кілометрів, територія майже 20 га, була розрахована на 1200 знарядь. По суті, це єдина фортеця в Києві.

Включає в себе не тільки широко відомий Косий капонір, де нині знаходиться музей «Київська фортеця», із захисними валами і гарматами, а й інші об'єкти. Такі як ворота, стіни, башти, розкидані по Лаврській, Госпітальній та інших вулицях Печерська. А також залишки Лисогірського форту на Видубичах з його знаменитими потернами – одним з найулюбленіших місць для рольових ігор толкієністів і реконструкторів.

Як бачите, нехай у нас у столиці не зустрінеш класичних фортець, які пишаються лицарськими поєдинками і багатомісячними облогами, найкрасивіших будівель, що по праву називаються «замками», в Києві вистачає. А багато похмурих, функціональних укріплень усього світу від душі позаздрять своїм київським названим колегам. Адже наші вишукані замки завжди будувалися з душею.

У статті використано фото автора.