Повернення нащадків турів в Україну – подія року 2019
Життя на планеті Земля досить динамічне, льодовикові періоди змінюють потепління і навпаки, утворюючи унікальні екосистеми. Людство завжди замріяно полинало думками в далекі часи, коли нашу планету населяли вимерлі на сьогоднішній день тварини. І якщо відтворення тріасового та юрського періодів мезозою так і залишиться темою для науково-фантастичної літератури, то відродження пізньоплейтоценового мамонтового фауністичного комплексу має реальні спроби та можливості для їх відродження. Яскравий тому приклад «Плейстоценовий парк» в Якутії. Можливості для таких сміливих експериментів полягали в тому, що тундростеп, яким були вкриті значні простори Євразійського континенту до наших днів збереглись в Сибіру та на Забайкаллі з наближеним посушливим кліматом, притаманним для того періоду.
Закінчення плейстоценового періоду знаменували зміни клімату, що спричинили Білінгенську катастрофу, в результаті якої Балтійське озеро перетворилось на море у 8 тисячолітті до нашої ери та перетворення Новойовкінського озера на Чорне море у 7 тисячолітті до нашої ери. Такі значні зміни докорінно змінили ландшафти Європи, рослинний комплекс та склад фауни, спричинивши голоценове вимирання, яке триває по сьогоднішній день. Значна кількість тварин не змогла адаптуватись до нових умов життя і вимерла, а інша їх частина змушена була шукати нових місць проживання. Вимирання мамонтів, шерстистих носорогів, печерних левів та ведмедів докорінно змінили фауністичний склад нашого континенту, і, в результаті, найвеличнішою твариною стає тур, що зміг адаптуватись до нових реалій.
Тур, або прадавній бик, мав значний вплив на формування природних комплексів Євразії. Природний випас цієї величної тварини спричинив формування і підтримку лісостепових екосистем нашого континенту. Результати його життєдіяльності створювали сприятливе середовище для комах, птахів, земноводних, а помираючи тварина вагою до тони могла прогодувати значну кількість хижаків. Отже, ці предки усіх сучасних порід домашньої рогатої худоби були однією з найзначніших ланок природних комплексів голоценового періоду.
Однак, цей період характерний також і стрімким зростанням впливу людини, який за своїми масштабами та темпами спричинить в 20 столітті нашої ери епоху антропоцену, що характерна домінантною роллю людини в екосистемах планети. Людство не могло оминути увагою найбільшу травоїдну тварину Європи – тура. Тура звеличували в наскельних малюнках в печерах Ласко та Шове, ототожнювали з Зевсом в легендах про створення Європи, вважали тотемною твариною та одним з перших представників фауни, яких одомашнили. Одомашнений бик поклав початок селекційній роботі по виведенню усіх сучасних порід великої рогатої худоби, яка успішно проживає по всій планеті і вважається одним з найуспішніших одомашнених видів. Однак участь тих турів, що не були одомашнені, стала куди менш заздрісною. Спочатку їх витіснили з їхнього природного ареалу проживання, перетворивши його на місця проживання людей та території для ведення сільського господарства, а з появою вогнепальної зброї почалося знищення витіснених в ліси тварин. Так, одним пострілом, у 1627 році в Мазовецькому лісі був покладений кінець епосі величного володаря європейських лісостепів.
«Лише втрачаючи щось, ми починаємо це цінувати». Вимирання турів стало предметом археологічних досліджень, початком вивчення їх як виду та усвідомлення важливості втрати їх як екологічної ніші. 400 років знадобилось людству для дослідження турів, що в 1930-х роках переросло в проект братів Хеків в Мюнхені та Берліні. В основі цього проекту була дедоместикація або зворотне схрещення. Якщо людина змогла провести селекцію по одомашненню тварини, то їй під силу провести і зворотний процес з одичавлення. В 1940-х роках були досягненні перші успіхи в нелегкій справі по схрещенню десятків порід, тварина отримала назву «худоба Хека» на честь селекціонерів. Роботу з відродження турів на десятки років зупинила Друга світова війна. Однак, у 1980-х роках фонди Taurоs та Aurochs з новим ентузіазмом взялись за почату 50 років тому справу. Так, у 2000-х роках були виведені Тури 2.0, що здатні виконувати в заповідниках Європи екологічну роль своїх вимерлих предків.
Приїзд турів 2.0 в Україну, як в один з найбільших ареалів проживання прадавніх турів, став лише питанням часу. 22 листопада 2019 року перші 12 особин приїхали до Парку природи «Беремицьке» з Національного парку «Кемері», що в Латвії. З часом приїдуть їх родичі з Королівства Нідерланди та Німеччини. Разом з зубрами, сайгаками, дикими кіньми, оленями, лосями, муфлонами, ланями та іншими представниками фауни, їхньою задачею буде заповнення усіх екологічних ніш для створення саморегулюючої раньоголоценової екосистеми. Таким чином, в часи стрімкої урбанізації сучасного світу, бодай на обмеженій території, українці зможуть побачити природні комплекси, такими, якими їх бачили наші предки, до того як докорінно їх змінили.
Довідка: парк природи «Беремицьке» – це туристичний та рекреаційний об'єкт, де є чудова можливість організованим групам та індивідуальним туристам провести час наодинці з природою, поспостерігати за дикими тваринами в їх природному середовищі. Розташований поблизу міста Остер Чернігівської області. На території парку можна побачити таких тварин, як тарпаноподібні коні, лосі, дикі кабани, олені, косулі, сайгаки та багато інших тварин. На території парку розташований музей «Диких котів», де за допомогою сучасних технологічних рішень відображається еволюція роду кошачих, їх особливості і видовий склад. А в вольєрах проживають рисі, лісові та степові коти.
