Український слід у Словаччині: куди поїхати та що подивитися

2894

Українська історія давня і багата, та через різні історичні події чимало наших земляків проживають за межею сучасної території України. Багато лемків живуть на території теперішньої Словаччини. Ці люди пам’ятають русинську мову, трапляються там і такі, що володіють сучасною українською. А давні міста і села розповідають про сторінки спільної історії.

Найбільше лемків проживає у Східній Словаччині. Здебільшого пам’ятки, які свідчать про їхні поселення, – це закинуті або й збережені дерев’яні церкви. У великих містах є українські музеї та проводяться фестивалі. Пропонуємо пройтися містами, що мають найбільш давню історію, пов’язану з Україною, а також осередками найбільших поселень лемків у межах Словаччини.

Фото: IGotoWorld Photo Group.

Енді Воргол

Музей сучасного мистецтва, що присвячений всесвітньо відомому засновнику жанру поп-арт Енді Ворголу, розташований у невеличкому містечку Меджилабірці. Тут зібрана історія, фотографії, листи лемківської родини Вархолів, яка не від доброго життя емігрувала в Америку. Там і народився їхній знаменитий син. До кінця життя Енді відвідував греко-католицьку церкву вже у Штатах, спілкувався з мамою русинською мовою, яка так і не опанувала англійської. У музеї є також його твори, фотографії та особисті речі, зокрема вишиванка, у якій хрестили Енді.

Фото: IGotoWorld Photo Group.

Загалом у Меджилабірському окрузі є понад 20 населених пунктів, де русини переважають словаків за національним складом, мовою і віросповіданням. Переважна більшість сільського населення цього округу українського походження, греко-католики або православні. Фактично, Меджилабірський округ є центром українства у цій країні. Щороку у травні тут відбувається загальнодержавний україномовний конкурс декламаторів та театральних гуртків.

Фото: IGotoWorld Photo Group.

Рідне село батьків Андрія Вархоли – Микова. Воно розташоване за 15 км від Меджилабірців. Тут проводять русинський фестиваль на його честь.

Бардіїв

Місто, в якому час застиг в епоху Середньовіччя. Тут і пам’ятник кату, який готується стинати голови посеред центральної площі, і його будиночок за рогом. Неподалік – готична ратуша і такий же костел святого Егідія 13 століття. Його будували лемківські архітектори, а 11 вівтарів робили лемківські майстри. У першій письмовій фіксації за 1240 рік в Іпатіївському літописі згадується галицький король Данило. Також у містечку є музей української ікони, греко-католицький храм. Тут проводять фестивалі української пісні, у деяких школах досі вивчають українську мову.

Фото: IGotoWorld Photo Group.

Зборів

Зовсім поруч Бардієва є село Зборів, назва якого перегукується з містом на Тернопільщині. Замок 14 століття, що досі височіє на горі над дорогою, свого часу належав галицькому князю Леву, подільському князю Федору Корятовичу, родині Острозьких. Тут таборували козаки під час походів.

Фото: IGotoWorld Photo Group.

Свидник

У місті є великий Музей української культури, який складається з трьох частин. Це історичний музей, мистецький філіал, в якому представлені найдавніші українські ікони, а також скансен з давніми лемківськими хатами, млином, церквою. Заступник директора музею пан Ладіслав Пушкар чудово володіє українською, і під час його екскурсії можна навіть забути, що перебуваємо за кордоном. Так, наче ми у львівському Шевченківському гаю або київському Пирогові. Довкола Свидника є багато інших лемківських сіл.

Фото: IGotoWorld Photo Group.

Пряшів

Місто у 19 столітті було центром української культури, тут видавали українські книжки, газети, діяло українське товариство «Просвіта». У повоєнний час Пряшів був центром українського населення Чехословаччини. З українських пам’яток тут є греко-католицький собор Йоана Хрестителя з копією Туринської плащаниці, православний храм Олександра Невського, театр імені Олександра Духновича (раніше – Український національний театр), в якому вистави ставлять русинською і українською мовами, музей русинської культури.

Фото: IGotoWorld Photo Group.

Варто оглянути також Карафову в'язницю, що зараз є галереєю, Босаків будинок, собор Мікулаша 14 століття, Пряшівську кальварію.

Бодруджаль

Прикордонне село Бодруджаль зберігає стародавню українську святиню – греко-католицьку церкву лемків, що тут проживали. Водночас це найстаріший дерев’яний храм Словаччини. Церква Святого Миколая збудована у 1658 році, вона у Списку світової спадщини ЮНЕСКО.

Фото: IGotoWorld Photo Group.

Стара Любовня

Місто Стара Любовня може похвалитися збереженим середньовічним замком, музеєм народної архітектури просто неба, готичним костелом Мікулаша кінця 13 століття. Середньовічний замок – Любовнянський град збудували на початку 14 століття. Його реставрують, однак частина приміщень відкриті для відвідувачів. Неподалік від нього розташований скансен, який також демонструє зразок українського народного зодчества – дерев’яну греко-католицьку церкву Михаїла 19 століття.

Автор фото: Міхал Ковач, staralubovna.sk.

У цьому місті після розпаду Австро-Угорщини у 1918 році місцеві українці створили Народну раду, яка хотіла возз’єднатися з Україною.

Гуменне

Назва Гуменне, ймовірно, походить від слова «ігумен», адже тут колись був монастир. У місті проживає близько 5 тисяч українців, є школа з українською мовою навчання.

Цікавим для огляду туристів довкола Гуменного будуть руїни чотирьох середньовічних замків – Бреківський, Винянський, Ясенівський і Чичва. У самому місті є Гуменський палац, де зараз працює музей, готичний костел 14 століття. Також є скансен з дерев'яною церквою Архангела Михаїла 18 століття. На залізничному вокзалі гостей міста зустрічатиме скульптура вояка Швейка.

Автор фото: Viktor Lašut.

Кошице

Кошице не належить до історичних земель, де жили лемки, проте у Кошицькому краї також трапляються лемківські села. Після столиці це друге за величиною місто в Словаччині, тут теж є велика діаспора українців. Окрім слідів залишених своїми предками, українські туристи можуть помилуватися найбільшим у країні готичним собором святої Єлизавети, палацами, величними храмами та іншими старовинними спорудами.

Фото: IGotoWorld Photo Group.

* * *

Добре відкривати для себе нові місця, а ще краще – дізнаватися їхню історію, особливо якщо вона пов’язана з рідним краєм. Тож чому б не запланувати подорож до Словаччини й не пройтися українськими слідами?

Корисні посилання: