Зевс – найпопулярніша постать у грецькій міфології
Зевс – верховний бог у давньогрецькій міфології. Ба більше, це божество не залишає байдужим навіть сучасне суспільство, його ім'я активно використовують донині в різних сферах. На сайті kinopanorama.com.ua – вся інформація про міфологію персонажу, використання імені в сучасному світі та інша інформація.
Зевс у міфології
Зевс – син Кроноса і його дружини Реї. Цар Кронос – бог землеробства, якому його батько Уран (неба) передбачив, що той загине від рук одного зі своїх синів-титанів. Тривожне пророцтво пробудило параною верховного божества: дружина виношувала йому дітей, а він їх проковтував одного за іншим. Так він проковтнув Гестію, Деметру, Геру, Аїда і Посейдона.
Дружина, вагітна останньою дитиною Зевсом, не хотіла йому такої долі, і сховала новонародженого на острові Крит, а сама передала чоловікові запелюхований камінь (моноліт «омфаліт»), який той проковтнув. Незабаром обман розкрився, Кронос шукав спадкоємця, але безуспішно: коли немовля плакало, курети (слуги Реї) стукали списами об щити, щоб цар не почув плач маленького Зевса – так виріс і змужнів єдиний син.
Дорослий спадкоємець розпочав війну проти батька та його поплічників – титанів, що тривала десять років, і закінчилася незаперечною перемогою Зевса. Новий лідер Олімпу змусив батька «повернути» своїх братів і сестер з його «утроби», а самого батька відправив на вічне заслання, у Тартар (аналог християнського пекла).
Близькі родичі нового лідера стали правити разом із ним, згідно з «посадами»: Гестія – богиня домашнього вогнища, Гера – дружина і цариця, Деметра – покровителька землеробства, Аїд – володар підземного царства мертвих і Посейдон – повелитель морів.
Так Зевс став правителем неба і землі. Його діяння були оспівані в гімнах Каллімаха: «Подвиги рук, твоя сила і міць, що біля царського трону. Хто справи твої може восславити? Немає і не буде таких, хто б Зевса діяння прославив».
Сімейне життя
Зевс – полігамний бог. У нього було три дружини, і від двох обраниць були діти:
- Метіда – перша дружина і богиня мудрості, якій не пощастило найбільше. Саме вона допомогла Зевсу боротися проти Кроноса і зварила йому зілля, що той виверг його братів і сестер. Однак, на жаль, чоловік злякався пророцтва і «з'їв» вагітну обраницю, щоб народжений спадкоємець не скинув його з престолу.
- Феміда – богиня справедливості. У римській міфології її зображували з пов'язкою на очах, на відміну від грецького варіанту. До її обов'язків входило сповіщати людям новини від бога, а також зважувати добрі та злі вчинки людини і віддавати по заслугах із рогу достатку. Від цього союзу народилося шість дочок: троє з яких – богині пір року, а троє інших – богині долі.
- Третя офіційна обраниця – рідна сестра Гера. Симпатія між двома молодими людьми була давно, але тільки в дорослому віці вони почали зустрічатися як чоловік і жінка. Однак приховували свій роман понад 300 років. Сімейному союзу приписують появу чотирьох дітей: Ареста – бога війни, Гефеста – бога вогню, наймайстернішого коваля, Геби - богині молодості та Іліфії – покровительці породіль. Гера вирізнялася кепським характером і часто у Зевса були проблеми з іншими богами через ревниву обраницю.
Зевс – дуже велелюбний, і часто перетворювався на тварин, щоб спостерігати за іншими богинями і навіть людьми. Звісно, від блискавичних романів народжувалися діти, які подорослішавши, ставали героями легенд:
- боги-напівлюди – Геракл, Гармонія, Олена, Персей;
- інші прославлені боги – дорослі діти Зевса: близнюки Артеміда, Аполлон – бог світла і богиня полювання, Діоніс – бог землеробства, Персефона – богиня родючості та Ерос – бог кохання.
Правління
Точний термін правління невідомий. Зевс керував небом і землею, і розділив владу над природними стихіями з іншими братами: Аїду – підземне царство мертвих, Посейдону – море. Згідно з легендою, в його царстві було вічне літо. Правитель захищав усіх скривджених, дбав про те, щоб на його землях панувала справедливість і для цього складав звід законів, йому допомагала богиня Правосуддя. Вважалося, що верховний бог стежить за тим, щоб неухильно дотримувалися всі звичаї і традиції народу, а також зберігалися дім і сім'я.
На своєму троні він міг вирішувати кого судити, а кого – милувати, всі інші божества йому підпорядковувалися.
