У зоні відчуження: екскурсія до Чорнобиля і Прип'яті

58820

Міста, яких більше немає. Села, від яких лишилися самі таблички. Спорожнілі ясла і порослі лісом будинки. Багатоповерхівки, у яких живе тиша...

Понівечені часом ляльки, що чекають своїх маленьких господинь, які за ними вже ніколи не прийдуть... Це зона відчуження. І сьогодні ми розповімо вам про подорож з відтінком хоррору – екскурсія до Чорнобиля та Прип`яті.

Невидимий ворог

Це був 1986. Одна квітнева ніч змінила життя мільйонів людей. Вибух на Чорнобильській АЕС призвів до руйнування четвертого енергоблоку. Радіація, розвіяна вітром, обрушилася на жителів, які й не підозрювали про небезпеку. Про невидимого вбивцю, що витає у повітрі, влада мовчала майже три тижні. Із зони катастрофи людей евакуювали відразу ж, але жителям інших міст нічого не сказали. Так, у Києві, на Хрещатику, норма радіації була перевищена в 100 разів! Але людей все одно вивели під червоними прапорами на першотравневий парад... У саме серце радіоактивної станції вирушили сотні тисяч ліквідаторів. Вони боролися з невидимим ворогом практично голими руками. За деякими оцінками, мінімум 100 тисяч з них не дожили до наших днів. А здоров'я більшості було підірвано назавжди.

Один день у незвіданій зоні

Минуло 32 роки. 30-ти кілометрова зона відчуження поросла лісом, розповідями про мутантів і зомбі. Що зробила радіація з містами, селами й лісами? Що тепер за колючим дротом? Довгий час територія була закрита для сторонніх. Але з десяток років тому завісу привідкрили. У зону відчуження можна поїхати з екскурсією. Тепер це найбільш екзотичне місце для туризму на планеті. Але що чекає туристів, які вирішили заглянути у цей незвіданий край? Ми розповімо про маршрут одноденної екскурсії, найпопулярнішою серед українських туристів. Його дорога лежить через Чорнобиль, село Копачі, Чорнобиль-2 та Прип'ять.

Чорнобиль – найбільш обжите місто у 30-ти кілометровій зоні. Тут живуть 4 тисяч людей, в основному, позмінно. Контраст, звичайно, разючий – ось заселений будинок з доглянутими балконами, а поруч – привид з вибитими шибками... Саме місто знаходиться за 12 км від АЕС. Зараз воно є зосередженням життя, а його мешканці підтримують Зону в екологічно безпечному стані. Людей на вулицях Чорнобиля майже немає навіть у вихідні дні. Тут ані супермаркетів, ані розважальних центрів. Тільки необхідніше: тепло, гаряча вода, невеликий магазинчик. І, звичайно, капличка.

Меморіальний комплекс у Чорнобилі – це перше місце, біля якого зупиняються туристичні автобуси. Ось безмовні таблички, які нагадують про те, що колись тут були села. Але вони поховані в котлованах під 2-х метровим шаром землі. Алея здається нескінченною – трагедія знищила 191 село...

Це – продовження комплексу. Символ того, що поштові скриньки жителів сіл і міст Зони відчуження спорожніли назавжди...

У Чорнобилі багато зображень лелек, до меморіального комплексу входить пам'ятник із зображенням птаха. Їх жило дуже багато на території Прип'яті. Ця птиця першою відчула біду.

Покинута техніка і роботи, які брали участь у ліквідації аварії стали частиною меморіального комплексу. Це і німецькі та фінські роботи, які посилали у серце реактора, і броньована військова техніка, яку використовували для перевезення людей.

Варто сказати, що радіаційний фон, який ми вимірювали в Чорнобилі під час екскурсії, не перевищує нормативних 0,3 мікрозіверта.

У 10-кілометровій зоні

У Зоні відчуження існує ще одна зона – 10-кілометрова. Найнебезпечніша. Саме тут спостерігається підвищений радіаційний фон, тоді як на решті частини Зони дозиметр веде себе спокійно. Щоб потрапити туди, необхідно перетнути Контрольно-пропускний пункт «Лелів». Після цього туристів везуть в Чорнобиль-2. Про перлину космічної розвідки знають далеко не всі.

Встановлена тут загоризонтна радіолокаційна станція або «Дуга» дозволяла стежити за міжконтинентальними балістичними ракетами не тільки над Європою, але над США. У Радянському Союзі було всього три таких установки. Але цьому секретному об'єкту не вдалося попрацювати у повну міць: у рік катастрофи, у 1986 році «Дуга» стала тільки проходити держриймання. Після аварії її законсервували. До речі, саме ця установка в улюбленій грі всіх геймерів – «S.T.A.L.K.E.R», стала прообразом зовнішнього вигляду так званого «вижигателя мізків».

Це зараз біля установки кожні вихідні бувають сотні людей: туристів у вихідні стільки, що, здається, ти не в містичній Зоні відчуження, а в міському парку на святі. Але раніше це була закрита територія, яку прикрашали такі таблички. А дорога до неї використовувалася як злітна смуга.

Покинуті автомобілі по дорозі до «Дуги». Наш дозиметр не показав перевищення радіації ані біля самої станції, ані при дорозі до неї.

Для поціновувачів жахів: дитячий садок у Копачах

Асфальтовану дорогу оточують непрохідні хащі. До покинутих хат неможливо підступитися: крізь дахи, вікна, двері, виглядають гілки дерев. Заходити до них небезпечно: можна провалитися вниз або стіни впадуть просто на вас. Але туристам хочеться побродити всередині таких будівель. Для них вибрали дитячий садок у селі Копачі.

Це зникле село на слуху. Воно сильно постраждало від радіації і його повністю стерли з лиця землі. Будівлі зносили і закопували бульдозерами разом з худобою... Вижив дитячий садок: місце для хоррора, в якому живуть одноногі ляльки з порожніми очницями.

Горщики, зошити, залишки дитячих речей – черевички, туфельки, новорічний дощик, іграшки...

Обдерті стіни, прогнила підлога, облізлі дитячі ліжечка...

Туристам показують два місця біля дитячого садка, де радіаційний фон сягає високих значень. Праворуч біля входу у будівлю садка є дерево, біля якого дозиметр починає пищати, демонструючи 20 мікрозіверт (а норма – до 0,3).

Чорнобильська АЕС

Саме серце зони відчуження – той самий саркофаг. Зараз всі поспішають сфотографуватися на оглядовому майданчику, звідти відкривається вид на блискучу «арку» саркофага. Комплекс споруд настільки величезний, що робітники нагадують мурах. Вага цієї конструкції – більше 25 тисяч тонн, а висота арки – понад 100 метрів! В кінці 2016 року Чорнобильську АЕС накрили аркою. Радіаційний фон поблизу станції знизився в два рази.

Всередину ЧАЕС теж пускають. Можна подивитися макет самої станції, пройтися по «золотому коридору», що проходить через будівлю атомної станції. Побачити блокові щити, лампочки, які колись несамовито блимали, побувати у машинному залі, постраждалому від пожежі під час катастрофи. І заглянути в серце енергоблоку – реакторний цех.

Канал з водою з охолоджувального ставка АЕС – місцева легенда. А все завдяки тутешнім сомам-гігантам. Риба – радіоактивна, тому її ніхто не чіпає. Кажуть, тут мешкає 5–6 красенів, які сягають 2–3 метри в довжину. Щоб подивитися на гігантів, туристи принаджують розгодованих сомів хлібом – тож не забудьте взяти корм. Але припливає і безліч рибки поменше: влаштовує бійню за хліб. На розпитування про мутантів працівники станції – а саме вони часто виступають супроводжуючими – тільки посміхаються. Кажуть, і гриби, і яблука самих звичайних розмірів.

Тварини Чорнобильської зони – окрема історія. Можна запросто зустріти кабанів і вовків. Живуть козулі, олені, борсуки і навіть ведмідь – він забрів до нас з території Білорусі та останню зиму провів у Зоні відчуження. Але ми по дорозі від станції зустріли Семена. Лис вже добре знає, що туристи можуть почастувати ковбасою.

До речі, зустріли його біля так званого «Рудого лісу». Перебуваючи поблизу місця катастрофи, він миттєво набув апельсиновий кольору. Це найрадіоактивніший ліс на планеті. 30 років тому по цій дорозі був попереджувальний знак: водій, проїжджай швидше. Звичайно, дерева вирубали і закопали, зараз ліс відновлюється. Але й нині в автобусі чути, що дозиметр пищить – перевищення норми більше, ніж в три рази.

Прип'ять: мертве місто

Колишнє місто атомників, місто – пам'ятник трагедії. 50 тисяч людей вивезли звідси за якихось дві години. Адже Прип'ять, розташована всього за 2 км від АЕС, прийняла на себе головний удар.

Зараз це одне з найбільш таємничих місць у зоні відчуження. «Мертве місто» являє собою страшну картину. Мало віриться, що 30 років тому тут чувся дитячий сміх, а по жвавих вулицях ходили городяни.

Будинки стоять порожніми. Всю техніку та обладнання вивезли військові. Вона пройшла дезактивацію і якийсь час зберігалася на складах. Але потім її стали використовувати працівники, які живуть у Чорнобилі. Наш гід, молодший науковий співробітник, каже, що в нього, наприклад, у гуртожитку стоїть телевізор з Прип'яті. І відмінно працює..

Зараз все це більше скидається на покинуте будівництво. Іржаві дорожні знаки, вцілілі телефонні будки, встановлені світлофори... Мародери у пошуках металу зруйнували все, що змогли. До того ж, будівлі починають руйнуватися. Найкрасивіші кадри виходять з висоти 16-ти поверхівок, яких у Прип'яті було кілька. Але це небезпечна пригода, сходи можуть обвалитися під вами.

Так тепер виглядає школа та її спортзал.

У цих класах колись звучала музика, а ноти досі розкидані на поверсі.

Обравши екскурсію у Прип’ять, ви побачите атракціони, які так і не запрацювали. Кадри з «Колесом огляду», «Ромашка», електричними машинками і «човники» – найвідоміші види Прип'яті. Туристи люблять робити на їх фоні селфі.

Найбільші відчайдухи навіть сідають в ці машинки, щоб зробити кадр. Що сказати, метал фонить: дозиметр показав нам перевищення в 4 рази.

А це занедбане місце – річпорт Прип'яті. Звідси відкривається неймовірно красива панорама. Праворуч від сходів є «гаряча точка»: дозиметр показує 50 мікрозіверт, що вище норми в 160 рази...

Тутешні пейзажі навівають холод. Природа поступово намагається все виправити, повільно і непохитно стираючи сліди присутності людей. Цікаво, що колишні жителі Прип'яті нерідко виявляються працівниками станції і живуть в містах, що знаходяться неподалік. Ті, хто поїхав в інші краї, все одно повертаються хоч навіть з екскурсією в рідне місто. Ще у них є можливість приїхати сюди після 26 квітня для відвідування кладовища, на поминальні дні.

«Бабусі Чорнобиля»

І в пустельних селах, розкиданих у 30-ти кілометровій зоні, зустрічаються люди. Їх називають самоселами. Більше тисячі людей, евакуйованих у 80-х, повернулися в свої будинки. Зараз їх залишилося всього близько 150 осіб. Цікаво, що якщо з Прип'яті людей евакуювали на наступний день після катастрофи, то з деяких сіл тільки у 90-х!

Як правило, в селах кілька десятків жителів. Але буває, що в селі всього 1-2 людини. І найчастіше це жінки похилого віку, яким, незважаючи на радіацію, до 80 років! Відзначимо, що в 10-кілометровій зоні, яка вважається найбільш радіоактивно забрудненою, люди не живуть.

Самосели вирощують фрукти, овочі, займаються риболовлею і ведуть війну з дикими кабанами, які зазіхають на їх городи. Раз на тиждень їм підвозять продукти. Американські кінематографісти, побувавши в Зоні, були настільки приголомшені цим, що зняли про цих дивовижних людей документальний фільм – «Бабусі Чорнобиля». Познайомитися з ними можна під час багатоденної екскурсії. Тоді можна побувати у них в гостях, і навіть покуштувати маринованих чорнобильських огірочків.

Сталкери: у пошуках чорнобильських монстрів

У всьому світі завдяки відомій грі «S.T.A.L.K.E.R» геймери знають про Чорнобиль і Прип'ять. Вона настільки культова, що фанати потягнулися в Україну: побродити по зоні відчуження у реалі. Часом хтось намагається потрапити до Чорнобиля без всяких дозволів. Траплялося, що міліція за це випроваджувала із Зони іноземців, що ночами шукали у Прип'яті монстрів і зомбі.

Прип'ять і Чорнобиль стали епіцентром подій і в декількох культових фільмах. Так, дія фільму жахів «Заборонена зона» відбувається у колишньому місті атомників. Брюс Вілліс у четвертій частині «Міцного горішка» теж виявляється закинутим у Зону. Та й початок «Трансформери 3: Темна сторона Місяця» відбувається біля все тієї ж Прип'яті, що холодить кров.

Ціна питання

Екскурсія до Чорнобиля – не найдешевша поїздка по Україні. Оскільки сюди часто спрямовуються туристи з різних куточків світу, то ціна прив'язана до долару. У середньому, вартість екскурсії одного дня – 800 грн. Але можна влаштувати дво-триденну подорож, або залишитися у Зоні на тиждень. Екскурсії організовують кілька турфірми, які отримали ліцензії.

Житло та провізія

Якщо туристи вирушають на кількаденну екскурсію, то ночують у такому разі в одному з готелів режимного Чорнобиля. Їх тут два: «Десятка» і «Прип'ять», яка вважається більш дешевою. Організатори турів відзначають, що рівень радіації в них не вище, ніж у київських. Готелі радянського зразка, так що особливих вишукувань чекати від них не варто.

Що стосується харчування, то продукти в Чорнобильську зону завозять з безпечних регіонів. Тут лише випікають хліб з привозного борошна. У Чорнобилі є їдальня, кафе, магазин. Вартість обіду для туристів – 150 грн. Ціни в місцевому кафе-магазині досить високі. Наприклад, пляшка пива – 30 грн.

Сувеніри

Везти із собою на пам'ять шматочок Чорнобиля або Прип'яті – це підставитися під статтю кримінального кодексу, адже вивіз речей, заражених радіацією, заборонений. Але туристам як альтернативу пропонують придбати магнітики – їх продають біля їдальні. І там же є апарат, у якому за 500 грн можна придбати собі футболку з чорнобильськими пейзажами.

Як бути з радіацією

У турфірмах заспокоюють, що рівень опромінення під час флюорографії значно вищий від того, що можна отримати у Зоні. Ще кажуть, що за годину подорожі літаком пасажири отримують таку ж дозу опромінення. Головне дотримуватися простих правил: нікуди не лізти самостійно без гіда. Під час поїздки туристи підписують документ, яким беруть на себе відповідальність за можливі ризики під час або після поїздки.

Для довідки: безпечною вважається інтенсивність випромінювання до 30 мкР/год. На зараженій території допускають фон 50 мкР/год. У Прип'яті показник коливається від 50 до 70 мкР/год. У 10-кілометровій зоні є «гарячі точки», де дозиметр показує перевищення норми в десятки разів.

Пам'ятайте, що одна з перших ознак опромінення – гіркий присмак у роті. Це говорить про те, що з радіоактивної території потрібно терміново йти. Наступні стадії – головний біль і нудота. Але самі працівники станції кажуть, що єдине небезпечне місце – це місце проведення робіт на станції, біля реактора. З особистого досвіду: перевищення фону ми помітили тільки в 10-кілометровій зоні.

Поради туристам

Без паспорта нікуди – вас просто не пропустять на КПП. Тим, кому ще не виповнилося 18-ти років, в'їзд у зону відчуження заборонений.
Забудьте про улюблені шорти, майки, шльопанці і міні-спідниці. Одяг повинен бути закритим і щільним, навіть якщо ви їдете у спеку. Слід взяти з собою головний убір, шарф, окуляри, накидки від дощу. Дамам не варто одягати взуття на шпильці – краще віддати перевагу зручному туристичному варіанту.
Не забудьте прихопити з собою їжу, воду – влаштувати повноцінну трапезу ви зможете тільки у Чорнобилі. Але знайте, що їсти, пити і навіть курити на відкритому повітрі у Зоні заборонено.
Не варто випробовувати вдачу і куштувати чорнобильські грибочки, збирати фрукти-ягоди.
Обов'язково візьміть похідну аптечку.
Багато будинків у Зоні знаходяться вже «у тому» стані, що підходити до них небезпечно. Так що краще не відхилятися від маршруту і триматися групи і екскурсовода.
При виїзді із зони вам доведеться проходити радіаційний контроль.

Якщо виявиться, що ваше взуття, штани або інша деталь гардеробу «заражена» радіацією, і дезактивація не допоможе, доведеться з нею розлучитися на місці. З цієї причини під час екскурсії по Зоні не варто сідати на землю або ставити на асфальт дорогу фото/відеотехніку. Крім того, радимо взяти з собою «золотий запас» речей, так би мовити на випадок НП. Бувалі кажуть: траплялося, що туристи з Зони виїжджали у буквальному сенсі без штанів...

Візьміть з собою в поїздку дозиметр. Він буде вашою паличкою-виручалочкою, постійно інформуючи про рівні радіації. Власне, без нього сама подорож не буде такою цікавою. Дозиметр можна орендувати у екскурсоводів, ціна – близько 150 грн. Якщо ви відправляєтеся на екскурсію з компанією, вам «з головою» вистачить одного такого пристрою на всіх.
Якщо ви хочете відчути атмосферу і тишу Зони, краще вибрати багатоденну подорож. При чому бажано, щоб вона «зачепила» будні. У вихідні тут ну дуже багато туристів!

Дорога у Зону

Колись Зона входила до Чорнобильського району Київської області. Нині такий район скасований і включений до складу Іванківського. Але, втім, якщо ви не збираєтеся самостійно ломитися через колючий дріт без спецдозволу, то знати дорогу до Зони вам не обов'язково. Екскурсії відправляються з Києва.

На шляху два пропускних пункти. Перший – при в'їзді в 30-кілометрову зону, КПП «Дитятки». Запасіться терпінням. У вихідні дні, коли возять екскурсії, доведеться чекати своєї черги. На польському кордоні митний огляд проходить швидше, ніж тут. Другий пропускний пункт знаходиться при в'їзді в 10-кілометрову зону, найбільш небезпечну. Тут туристичний автобус пропускають практично відразу.

Якщо зважитеся на екстремальний тур, обов'язково поділіться з нами враженнями і розкажіть, що вдалося у покинутих містах і зниклих селах побачити вам.