Екскурсія в підземний світ: туристи в шахті
Чи хочете ви побувати в «підземному царстві»? Ні-ні, мова йде не про фантастику і не про містичні володіння грецького бога Аїда, а про нашу з вами реальність. Але вона на глибині 1350 м під землею. Тут зберігаються незліченні багатства – залізна руда, яку добувають безстрашні люди – шахтарі.
У Кривому Розі, де розвивають промисловий туризм, пропонують абсолютно новий тип дозвілля – екскурсію в шахту. Це справжній суворий екстрим! Отже, IGotoWorld.com відправляється на екскурсію в діючу залізорудну шахту. Наберемося мужності, щоб спуститися під землю. Ну що, пішли?
Екскурсія починається о 8 ранку біля шахти. Збирається група до 10 чоловік, всіх проводять через контрольно-пропускний пункт. На території нас зустрічає статуя шахтаря. Його звуть тут Іваном Івановичем (у кожної такої скульптури, як правило, є ім'я). У нього абсолютно новий китайський відбійник і, судячи з вигляду, такий же китайський ліхтар на голові.
Проходимо далі – медичний контроль. Адже якщо у вас є проблеми з тиском, то в шахту можуть і не пропустити.
Тиск у всіх у нормі, і нас ведуть на інструктаж з техніки безпеки.
У кожного шахтаря зі спецзасобів обов'язково повинен бути акумуляторний ліхтар і саморятівник, це така штука, яка допомагає в екстреній ситуації дихати 40 хвилин.
І ось пройдено інструктаж, усі готові під землю. Але спочатку треба переодягтися в спецодяг.
Нас проводять в роздягальню до інженерних працівників.
До речі, на шахті працює 1300 осіб, з них 700 під землею: інженерні працівники, шахтарі, машиністи, водії спецтехніки та ті, хто її обслуговує. І нам належить пройти шлях, який вони роблять кожен день.
У маленькій коморі приємна жінка видала нам натільну білизну, чоботи і (о Боже!) – онучі! Прямуємо в роздягальню.
Ми переодягаємося, залишився «останній штрих» – ці самі онучі. Туристи крутять їх у руках, адже, як правило, всі, хто вирушає в шахту на екскурсію, з онучами поводитися не вміють. Шахтарі, які опинилися поруч, відверто веселяться і жартують над нашою нерозторопністю. З повчальним «салаги» нам показують, як правильно намотати онучі, щоб не натерти ноги в чоботях.
Забігаючи наперед, хочу сказати, що працівники шахти дивляться на екскурсантів з цікавістю, ніби чекають, що хтось з незвички запанікує під землею. Адже для них це робоче місце, а для нас – забава, екстрим. Насправді, ми відволікаємо шахтарів. Їм доводиться знижувати темп роботи під час екскурсій, щоб остаточно не перелякати відвідувачів гуркотом техніки, шумом вибухів або гулом вентиляції.
Отже, ми одягнені, каски на головах, йдемо до входу в шахту. Отримуємо акумулятори (так шахтарі коротко називають свої ліхтарі), саморятівники. Інженери контролюють обладнання, і нас пропускають до кліті. Ласкаво просимо в надра землі!
До кліті вміщується до 40 чоловік, вона рухається зі швидкістю до 5 м/с. Для порівняння: швидкість вільного падіння приблизно дорівнює 10 м/с.
Поки спускаєшся, дуже сильно закладає вуха. Це природно на глибині. Кілька разів доводиться зупинятися, щоб організм адаптувався, по-науковому це називається «декомпресія».
І ось ми на горизонті 1350.
Уся група виходить з кліті, нас розсаджують в маленькі вагончики по 4 людини. Состав тягне якусь подобу електровоза, схрещеного з машиною з фільму «Смертельна гонка».
Ми їдемо під землею близько 10 хвилин, і ось ми біля самого виробітку. Навколо тепле повітря, відчувається висока вологість, під ногами вода. Вона стікає з руди під землею.
Затримуємося біля бурильної установки, на якій працює шахтар. Він бурить отвори в стіні, потім туди закладають вибухівку. Слід сказати, що на такій техніці працювати без вкладишів у вуха просто неможливо. Неймовірний гуркіт!
Потім ми переходимо до іншої гілки виробітку, шахтар з ручним буром якраз закінчує черговий отвір для вибухівки. Ось тут і розумієш, наскільки це важка праця.
Далі йдемо в зовсім свіжу гілку – це новий виробіток.
Розглядаємо техніку в шахті.
Цей механізм під'їжджає до гори руди, яка обвалюється після вибуху, набирає ківш і везе до вагонетки, що доставить руду до місця вивантаження.
Пробираємося, щоб подивитися, як відбувається вивантаження руди.
Наповнені вагончики приїжджають ось у таке приміщення.
Спеціальний барабан перевертає вагон, і руда висипається в приймач.
На цьому підземна частина екскурсії закінчується.
Нас ведуть назад до кліті, і вона піднімає нас на поверхню.
Ми жадібно вдихаємо повітря, багато хто зітхає від полегшення. Тепер необхідно очистити взуття в спеціальному приміщенні: ми проходимо по пристосуванню, де щітками і струменем води з наших чобіт змивається бруд.
Здаємо акумулятор і саморятівник. А тепер – у баню!
Ось ми вже у своєму одязі, на поверхні, сповнені емоцій і вражень.
Сонце і яскраві барви дня – різкий контраст з тим, що ми побачили в шахті. Як би кожен з нас не храбрився, а було страшнувато. Адже навіть сідаючи в ліфт, багато хто відчуває неприємний холодок у грудях. А тут спуск під землю на таку глибину! Під час нього ти відчуваєш під ногами сотні метрів порожнечі. І потім, вже в шахті, нерви лоскоче усвідомлення, що зверху над тобою знаходиться ціла товща земної тверді. Кричи – не кричи, а на поверхні ніхто не почує... А навколо – пекельний шум механізмів, напівтемрява і гучні звуки вибухів.
Нас переповнює безмірна повага до нелегкої праці шахтарів, їх щоденної мужності. Це робота для відважних і непохитних. А ми, туристи, раді тому, що з підземного світу нас знову перенесли до земного.
Організаційні моменти: шахта ім. Леніна розташована в Кривому Розі. Екскурсія коштує 950 грн, сюди входить інструктаж, спецодяг, власне екскурсія, також підйом на вершину шахти, обід.
