Станцюємо під басолю або зіграємо на торбані? Забута музика українських інструментів

15747

Українці – співоча нація. У нас багато талановитих виконавців і співаків. І так було завжди. За будь-яким столом відразу ж починали співати пісні, а весілля не уявляли без музикантів. А грали на таких музичних інструментах, про які багато хто з нас зараз і не чув. Ні, ну про бандуру чи кобзу, звичайно, знають всі. А ось чи багато хто може похвалитися знайомством з козобасом або басолею? І де зараз можна побачити і почути ці дивовижні інструменти?

Знайомтеся – цитра! Ворог народу

Цей старовинний музичний інструмент нині рідкість в Україні. Справа в тому, що саме цитру оголосили націоналістичним інструментом і стали знищувати... В середині 19 століття цей інструмент користувався великою популярністю. Недорога і портативна цитра заміняла українцям із середнім достатком фортепіано. Часто саме такий музичний інструмент можна було зустріти в сім'ях вчителів і священиків.

Джерело фото: versii.cv.ua

Але з приходом радянської влади все змінилося. Адже перший варіант українського гімну був написаний для виконання саме під цей музичний інструмент! Так цитра була забута.

Де подивитися: наприклад, у Музеї народної архітектури і побуту «Шевченківський гай» або Закарпатському обласному краєзнавчому музеї.

Трембіта: найдовший інструмент у світі

Це дійсно так – трембіта вважається найдовшим музичним інструментом у світі. Її довжина сягає 4 метрів, а «голос» розлітається на 10 км. Трембіта, в якій живе душа Карпатських гір, здавна попереджала і про наближення ворога, і вихід стада на пасовище, і про народження дитини або відхід гуцула в інший світ.

Джерело фото: newsclub.zp.ua

Виготовити трембіту не просто. Роблять її з ялиці чи смереки. Найкращим вважається «громовиця» – дерево, в яке влучила блискавка. Цікаво, що, незважаючи на свою довжину, трембіта важить максимум 1,5 кг. Послухати, як співають трембіти, і більше дізнатися про них можна в Карпатах. Часто проводиться фестиваль «На Синевир трембіти кличуть». А крім того, побачити її можна в музеях і колекціях.

Де подивитися: можна зазирнути в Музей музичних інструментів Романа Кумлика.

«А мені все по цимбалах!»

Ну, хто не знає цього виразу? А хто бачив ці самі цимбали «живцем»? В Україні на них грали вже в 17 столітті. Цей інструмент, що вносить у музику динаміку, був невід'ємною частиною весіль та різних свят.

Джерело фото: gutculski-karpaty.com.ua.

Звук добувають за допомогою дерев'яних паличок, якими вдаряють по струнах. У 20 столітті цимбали стали професійним інструментом: грі на них стали навчати в музичних навчальних закладах.

Де подивитися: інструмент є в різних музеях. Можна зазирнути, наприклад, у Дніпропетровський історичний музей ім. Яворницького.

Флояра – чарівна сопілка

Є така гуцульська легенда. Коли люди були бідні і жили в оточенні багатих істот, Бог дав людині флояру. І достатньо було зіграти на ній, як за музикантами починали йти вівці, а це вже багатство гуцула...

Джерело фото: kupisuvenir.com.ua.

Ця сопілка, оспівана у численних піснях гуцулів, лемків, бойків, видає густий, насичений звук. Інструмент, на якому зараз грають музиканти, зазнав деяких змін. Якщо раніше флояри традиційно виготовляли з деревини, то тепер часто з мідних, алюмінієвих трубок.

Де подивитися: побачити такий інструмент можна в Закарпатському обласному краєзнавчому музеї.

Дримба – український варган

Пам'ятаєте, хто такі мольфари? Це загадкові карпатські маги. А їх традиційним інструментом вважається саме дримба. По суті, це той же варган. Дримба нагадує собою невелику металеву підківку, кінці якої подовжені паралельно один одному. У центрі підківки закріплений сталевий язичок із загнутим кінчиком.

Джерело фото: uchan.to

Такі інструменти роблять із залізного, мідного або бронзового прута. Зазвичай їх виготовляли сільські ковалі. Але не варто думати, що кожен, хто грає на дримбі, – карпатський маг. На цьому інструменті і досі люблять грати на Гуцульщині. А в Закарпатському народному хорі був відомий ансамбль дримбарів із 45 учасників. Подібні ансамблі є селах Івано-Франківської області.

Де подивитися: такий інструмент обов'язково знайдете в колекції Романа Кумлика.

Дуда – вона ж волинка

Які тільки назви не носив цей музичний інструмент. Він же дуда, він же коза, він же міх і баран, він же – волинка. Вважається, що в Україні волинка з'явилася в 16 столітті саме на території Волині. Звідси і пішла назва. Вона використовувалася і пастухами, і була присутня в музичному побуті козаків-запорожців.

Джерело фото: kraina.fm.

А в 19–20 століттях, отримавши поширення в Карпатському регіоні, стала відома як дуда. І зараз цей оригінальний інструмент зустрічається в селах Гуцульщини і Бойківщини.

Де подивитися: у Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття.

Так ось який ти, бугай!

В одному українському ансамблі в 70-х роках минулого століття був такий театралізований номер. Учасник з'являвся на сцені з бочонком в руках. Несподівано до нього підбігав ззаду чоловік і починав смикати за пучок волосся, що звисає з того барильця. І тут бочонок починав «співати»! Його господар зображував здивування, ніби зовсім не очікував такої музикальності від звичайної бочки.

Джерело фото: i.arts.in.ua.

Бербениц, бербениха, бербенятко, бугай, врешті-решт! Такі назви має цей своєрідний інструмент. Його форма походить від бочкоподібної дерев'яної посудини, в якій пастухи в свій час перевозили молочні продукти. Зверху натягнута шкіра зі вшитим посередині пучком кінського волоса. Грають на бугаї, смикаючи за пучок волосся зволоженими у квасі (або пиві) руками. В цьому мистецтві можна досягти небувалих висот, спритно витягуючи дивні ноти.

Де подивитися: у Державному музеї театрального, музичного та кіномистецтва України. А побачити його у дії можна на концерті Національної капели бандуристів України.

Друга життя колісної ліри

Пам'ятаєте українських лірників? Часто вони виконували сумні пісні, граючи на колісній лірі. В Україні ліра була супутницею кобзи, бандури. Часто на ній виконували сумні пісні, канти, псалми, думи, хоча в репертуарі лірників були і веселі пісні і танці. Адже лірник міг «задати жару» і на весіллі!

Джерело фото: prostir.museum

Але переважно сумний репертуар був обумовлений надривним тембром ліри. Довгий час традиція гри на цьому інструменті була забута, але наприкінці 20 століття майстри Києво-ірпінського кобзарського цеху стали відроджувати колісну ліру. Зараз послухати її можна під час виступів гуртів, які грають старовинну або етнічну музику.

Де подивитися: наприклад, у музеї Івана Гончара.

Яке весілля без басолі?

Басоля чимось схожа на віолончель, але, як правило, більша і набагато міцніша своєї «сестри» по голосу. Вона виручала любителів свят і в дощ, і в сніг, і в сльоту, і в мороз. Адже, на відміну від витонченої віолончелі, могла витримати навіть весільні перипетії. Правда, басоля не веде мелодію, а тільки акомпанує іншим інструментам.

Джерело фото: noni.org.ua.

Де подивитися: побачити басолю можна в Музеї театрального, музичного та кіномистецтва України.

Торбан – знатна панська бандура

Цей благородний інструмент не даремно називали «панською бандурою». Він вимагав до себе дбайливого ставлення і віртуозності від виконавця. Торбан вважався окрасою концертних вечорів.

Джерело фото: wikiwand.com.

Є відомості про те, що грати на ньому любили українські гетьмани Іван Мазепа і Петро Дорошенко. Але в другій половині 19 століття торбан поступово зникає. Однією з причин вважають його високу вартість – він був мало доступний простим людям. Крім того, досить габаритний інструмент мав складну конструкцію: такий не кинеш на лавочці біля печі. Лише наприкінці минулого століття київські майстри почали відроджувати традицію виготовлення торбана.

Де подивитися: в Роменському краєзнавчому музеї.

Запорізькі тулумбаси: козацький сполох

Запорізьку Січ було неможливо уявити без тулумбасов. З їх допомогою скликали раду старшин, повідомляли про загрозу ворожого нападу і навіть передавали накази під час бою. Вирушаючи в похід, тулумбаси (вони ж литаври) брали із собою, прив'язуючи їх до сідла. Кажуть, що гул тулумбасів і пронизливе тріскотіння бубнів сіяли паніку у ворожому війську.

Джерело фото: Клуб «БарабанЗА», профіль у Фейсбуці.

Тулумбаси виготовляли різних розмірів. В найбільші били одночасно вісім чоловік! Але в народі цей інструмент значного поширення не набув. Зараз тулумбаси використовуються зазвичай у великих духових оркестрах.

Де подивитися: можна і самим повчитися пограти на цьому інструменті – всіх бажаючих запрошує клуб-музей музичних інструментів «БарабанЗА».

Козобас – інструмент з козячою головою

Був у гуцулів такий звичай: коли музиканти вже залишали весілля, а душа все ще просила свята, гості брали відро, вставляли туди коромисло, прив'язували дріт до дужки відра і верхнього кінця коромисла, і починали грати на дроті. Так розважалися на п'ятий-сьомий день весілля або імітували звуки кози під час різдвяних колядок.

Джерело фото: wikiwand.com.

Це нехитре пристосування стало прабатьком козобаса. Звичайно, інструмент зазнав дивних трансформацій. Але і зараз його вінчає козяча голова.

Джерело фото: news.studclub.poltava.ua.

Де подивитися: у музеї «Музична Полтавщина».

Кобза

Мандрівні співці, часто незрячі, які співають про тяжку долю, що випала на долю українців і їх боротьбу за свободу. Їх називали кобзарями. Адже вони акомпанували собі на кобзі – старовинному інструменті, чимось схожому на лютню. Особливо цей інструмент був поширений в Україні у 16–17 століттях, але потім його витіснив більш досконалий – бандура.

Джерело фото: vidia.org.

Де подивитися: в Музеї кобзарського мистецтва.

Бандура – інструмент для віртуозів

Бандура – найвідоміший український інструмент. За однією з версій, її походження пов'язують саме з кобзою. Це складний інструмент, вимагає навичок гри. Концертні бандури налічують до 65 струн! Навчитися грати на такому інструменті непросто. Адже діткам, які вперше за неї сідають, потрібно впоратися з важким інструментом вагою 8 кг!

Джерело фото: vidia.org.

Цікавою особливістю гри є те, що для відтворення звуку потрібні... нігті. Але оскільки не у всіх вони настільки міцні, щоб витримати випробування струнами, то у приватних майстрів замовляють штучні. Їх виготовляють індивідуально під пальчики кожного бандуриста!

Де подивитися: оглянути детальніше інструмент можна в Музеї театрального, музичного та кіномистецтва України.

Де послухати?

Гудок, бухало, телена, зозулька та багато інших – це все музичні інструменти, на яких в різні епохи любили грати українці. Багато з них зберігаються тепер тільки в українських музеях чи приватних колекціях. А почути, як вони звучать, можна у виконанні Національного академічного оркестру народних інструментів України – в його колекції багато рідкісних інструментів.

Джерело фото: noni.org.ua.