Національний природний парк «Синевир»
Національний природний парк «Синевир» – це комплексний заповідник, що охоплює верхів’я Тереблянської долини Закарпаття. Покликаний зберегти та вивчати ресурси та історико-культурні об’єкти Українських Карпат. Площа парку становить 43 тисячі гектарів та лежить у межах гірського масиву «Внутрішні Горгани». Створено парк 1989 року за рішенням уряду України, а з 13 липня 2017 року частина заповідника належить до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Сьогодні тут проводять активну роботу на базі дослідницьких центрів. Також у природному парку «Синевир» відбувається розробка та створення туристичних маршрутів і рекреаційної інфраструктури.
Структура парку «Синевир»
На території парку є близько 914 видів рослин, 40 з яких належать до Червоної книги України, і понад 236 видів тварин, причому 22 з них так само зараховують до червонокнижних, десятки бурхливих річок, і сотні лікувальних мінеральних джерел та мальовничих гірських струмків. Майже вся територія парку покрита хвойними, здебільшого ялиновими та буковими лісами. Саме останні стали частиною Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО як «Масив букових пралісів Карпат». Протягом усього року тут відбуваються різноманітні етно-фестивалі, культурні заходи і численні екскурсії. «Синевир» складається з кількох комплексів, які умовно можна розділити на природоохоронні, культурно-історичні та рекреаційні.
Природоохоронні об’єкти
Озеро «Синевир» – найбільше гірське озеро Українських Карпат і водночас візитівка Закарпаття, відома далеко за межами країни. Утворене близько 10 тисяч років тому, унікальне і мальовниче, воно розташоване на висоті 989 метрів над рівнем моря і займає площу в 5 гектарів із максимальною глибиною 10 метрів.
Дике озеро «Озірце» – розташоване на схилі гори Гропи, площею 1 гектар і глибиною 8 метрів, посередині якого є унікальний острівець, що фактично перебуває на плаву і ніколи не тоне. На ньому ростуть невеличкі смерічки та різноманітні трави.
Реабілітаційний центр бурого ведмедя – створений 2011 року аби виходжувати бурих ведмедів, які зазнали жорстокого поводження. Тут також утримують тварин, які були незаконно завезені на територію країни чи конфісковані. У центрі проводять активну роботу з розширення популяції бурих ведмедів, яких, за останніми підрахунками, залишилося всього 300 особин на всій території України. Клишоногі можуть вільно пересуватися територією, що займає 12 гектарів. Їх регулярно годують та доглядають, надають ветеринарну допомогу. Сьогодні тут перебувають 26 ведмедів.
Культурно-історичні об'єкти
Візит-центр «Синевир» – туристичний центр, розташований у селі Синевир. Знайомить відвідувачів із Національним природним парком, розповідає про мету його створення та історію, основні об'єкти, особливості, маршрути. Тут нададуть усю необхідну інформацію щодо місць, які можна побачити та відвідати, найкращі і найзручніші шляхи до них, а також розкажуть, як поводити себе у критичній ситуації та до кого звертатися. Тому подорож цією мальовничою місциною варто розпочинати саме звідси.
Музей «Старе село» у Колочаві – етнографічний скансен, покликаний познайомити з різноманітною культурою не лише парку, а й регіону в цілому. Село Колочава є прикладом полікультурності Закарпаття. Тут у неповторному та колоритному синтезі представлено культури гуцулів, бойків, лемків, євреїв, румунів, словаків, чехів, угорців, німців та українців, що утворюють унікальну мозаїку традицій, смаків та поглядів. Основою музею стали старі будинки місцевих жителів та різноманітні садиби, у яких розміщувалися школи й шинки, національний одяг, елементи побуту, знаряддя сільського господарства та багато іншого. Головною особливістю музею є те, що всі представлені тут експонати колись належали селянам. У будинках жили, за швейними машинками працювали, а за старими дерев'яними партами вчилися. Тому тут ви не побачите жодної бутафорії, лише справжнє верховинське життя.
Музей лісу і сплаву – єдиний у Європі заклад, що знайомить з історією лісництва та заготівлі лісу і транспортування деревини бокорашами – чоловіками-плотогонами, які сплавляли величезні колоди бурхливими річками Карпат. Тут є знаряддя праці, пов'язані із цим давнім ремеслом, макети вузлів, одяг бокорашів, а також представлено їхній побут. Музей розташовано біля села Синевир на Чорній річці, якою колись сплавляли ліс до Угорщини.
Музей імені Івана Ольбрахта – присвячений життю та діяльності чеського письменника та режисера, журналіста і публіциста у період його перебування на Закарпатті. Заклад широко відомий у Чехії та Словаччині. Розташовується у загальноосвітній школі № 1 села Колочави.
До культурно-історичних об'єктів належить і музей «Лінія Арпада», а також мережа дерев'яних церков, збудованих без жодного цвяха, які представляють духовну культуру бойків.
Рекреаційні об’єкти
На території Національного природного парку «Синевир» працюють:
- 3 екологічні стежки: «Урочище Красне – Синевирське озеро», «Гребля – Озірце», «Колочава»;
- 2 науково-пізнавальні стежки: «Березовець», «Кичера»;
- 8 туристичних маршрутів: «Негровець – Колочава», «Урочище Квасовець – Вільшани», «Колочава – гора Стримба», «Глуханя – Косий Верх», «Остріки – гора Гребінь», «Остріки – Гребля», «Синевирський перевал – Синевирське озеро», «Лінія Арпада»;
- 5 автентичних будиночків-мотелів для відпочинку, розташованих на всій території парку біля основних маршрутів і пам’яток.
Як доїхати
Якщо у вас немає власного транспорту, розпочинати подорож до Національного природного парку «Синевир» варто з обласних та районних центрів. Із Ужгорода, Львова, Івано-Франківська, Хуста, Міжгір'я, Воловця рейсовим автобусом можна доїхати до Синевира, Колочави, Вільшан або Торуня.
Вартість проїзду громадським транспортом коливається від 60 до 200 гривень.
Із Хуста їздить лише один автобус за цим маршрутом – «Хуст – Синевир», тому краще прямувати до Міжгір’я, де кожних півтори години відправляється транспорт у напрямку Синевира і Колочави.
Потягом чи електричкою можна доїхати лише до Воловця, а звідти діставатися рейсовим автобусом чи автостопом до пункту призначення.