Спасо-Преображенська церква, Великі Сорочинці

У Великих Сорочинцях на Полтавщині розташована одна з цінних пам’яток української історії і культури – Спасо-Преображенська церква. І місцевих вірян, і мандрівників приваблює як внутрішня глибока наповненість споруди, так і її зовнішня гармонійність. Недаремно святиню вважають одним із найяскравіших зразків архітектурних споруд, виконаних у стилі козацького бароко. Коли дивишся на неї зовні, одразу впадає в око своєрідний зовнішній декор: здається, ніби найгарніші квіти зібрали в полтавських околицях, щоб закарбувати їх назавжди у візерунках ліпнини. Заходиш досередини – і перед очима постає ще одне диво: унікальний церковний іконостас, визнаний важливим елементом для подальшого розвитку українського мистецтва.

Історія

Спасо-Преображенську церкву у Великих Сорочинцях почали будувати після того, як миргородський полковник Данило Апостол здобув жадану гетьманську булаву. Сталось це 1727 року. Спорудили її за наказом гетьмана на території його родового маєтку. Храм має крипту – усипальницю, яку гетьман звелів змурувати для себе.

Церква-попередниця

Попередня, дерев’яна церква у Великих Сорочинцях, імовірно, була споруджена з волі батька Данила Апостола – Павла. В архівах є дані про неї. Окрім власне храму, тут діяли школа, шпиталь та церковний шинок. Після того, як нову, муровану Спасо-Преображенську церкву добудували та освятили, її попередницю розібрали.

Автори

Дослідники припускають, що автором проекту церкви був київський архітектор Степан Ковнір, відомий завдяки своїм мистецьким витворам, серед яких Ковнірський корпус Лаври, Кловський палац, Китаївська церква.

Каменярами, які мурували споруду, були майстри з Полтави та Опішні, а допоміжні роботи виконували козаки.

Спочатку храм був дев’ятидільним (нині бань лише п’ять), хрещатим у плані. Після того, як у церкву влучила блискавка, її реконструювали, знявши чотири менші бані.

Згодом поряд зі святинею спорудили дерев’яну дзвіницю, яку розібрали в часи радянської влади. У тридцяті роки 19 століття храм було закрито. Відновили богослужіння в період окупації, в грудні 1941 року. А через півтора десятиліття після закінчення війни релігійну громаду, яку об’єднувала церква, знову зняли з реєстрації і натомість включили споруду до переліку пам'яток архітектури, які перебувають під охороною закону.

1992 року храм повернули вірянам. Наприкінці минулого століття нащадки гетьмана Данила Апостола, які мешкають у Франції, подарували церкві  сім мідних дзвонів. Тоді  ж було збудовано п’ятнадцятиметрову дзвіницю.

Зовнішній вигляд та інтер’єр

Споруда має виразно пірамідальну форму і завдяки цьому ніби тягнеться до неба. Фахівці надзвичайно високо цінують багатство декоративного оформлення фасадів храму, виконаних у стилі українського (козацького) бароко.

Наприкінці 19 століття церква мала три вівтарі:

• на честь Преображення Господнього;
• Святої Трійці;
• Покрови Пресвятої Богородиці.

На стіні бабинця можна побачити  герб гетьмана Данила Апостола. Основою його є щит, в лазуровому полі якого розташовані золоті зірки й кавалерський хрест, а в центрі – щиток зі шляхетським гербом «Юньчик».

Сорочинський іконостас

Іконостас Спасо-Преображенської церкви має п’ять ярусів, висоту 22 метри і ширину 17 метрів. Виготовлений він із липового дерева. По суті, це не один, а три іконостаси, сполучені в єдину композицію. Оскільки на стінах храму відсутні зображення, саме іконостас несе на собі головне змістове і декоративне навантаження.

Він і монументальний, і водночас легкий на вигляд. Такого ефекту досягли, поєднавши ажурне золоте різьблення  із насиченими барвами й тонами ікон. Сорочинський іконостас об’єднує в собі понад сотню ікон. Вочевидь, їх створював не один майстер, але загальну гармонію авторам вдалося зберегти. Місцем виготовлення іконостасу могли бути майстерні Києво-Печерської лаври, однак не варто виключати й того, що над ними працювали майстри Лівобережжя.

Серед усіх ікон домінують дві – Спасителя і Пресвятої Богородиці. Також з-поміж інших вирізняються дві «ктиторські» ікони – пророка Даниїла та мучениці Уляни. Імена говорять самі за себе: так само, як героїв біблійних сюжетів, звали гетьмана та його дружину, Уляну Іскрицьку. Дехто з науковців вважає ці зображення на іконах портретами подружжя Апостолів.

Микола Гоголь

Через кілька днів після народження, на початку квітня 1809 року, у Спасо-Преображенській церкві відбулося хрещення Миколи Гоголя. Його хрещеним батьком став полковник Трохимовський, син лікаря, який приймав пологи у матері Миколи Васильовича.

Усипальниця Апостолів

У Спасо-Преображенському храмі є крипта – родинна усипальниця. Окрім самого гетьмана, тут знайшли останній земний притулок його дружина Уляна, син – миргородський полковник Павло Апостол, доньки (їх у подружжя було шість).

Спочатку вхід до усипальниці був відкритий, але згодом його замурували.

Пам'ятник

Поряд зі Спасо-Преображенською церквою у Великих Сорочинцях стоїть пам'ятник, відкритий на честь Данила Апостола 2006 року. Він являє собою бюст гетьмана, поруч з яким міститься символічне козацьке барило, бандура та інші предмети.

Як доїхати

Доїхати до Спасо-Преображенської церкви у Великих Сорочинцях можна рейсовими автобусами з Миргорода, Полтави, Кременчука, Лубен.

Із названих міст, а також із Києва, Ужгорода, Костянтинівки курсують поїзди до Миргорода, а далі треба діставатися автобусом до села.    

На авто з Києва або Полтави їхати авторасою Е40 (М03) до Хорола, потім повернути на Т1715, Т1719 і Р42.

Спасо-Преображенська церква розташована на головній вулиці Великих Сорочинців – Гоголя. Саме ж село лежить за 27 кілометрів від Миргорода та за 85 кілометрів від Полтави.