Вічева (Ринкова) площа, Жовква

Ринкова площа у Жовкві будувалася разом із замком і всім містом наприкінці 16 століття. Величний майдан оточений замком, костелом, ратушею і красивими кам’яницями, надійно захищений мурами і оборонними вежами. В’їзд в місто був лише через брами під охороною. Спочатку на площі проводили ярмарки і торги, тому вона і називалася Ринковою. Згодом – стала місцем зібрання громади, святкувань, мітингів та інших заходів. Зараз жовківська центральна площа має назву Вічева.

Жовква розбудовувалась за принципом «ідеальних» ренесансних міст, із гармонійною композицією і забудовою. Ринкова площа розташована в самому її серці. Центральна частина міста входить до державного історико-архітектурного заповідника, а всі споруди на площі є пам’ятками національного значення.

Історія площі

Жовкву почали будувати 1594 року як приватне місто-резиденцію. 1603 року вона отримала Магдебурзьке право, яке дозволяло чотири рази на рік проводити кількатижневі ярмарки. Уся торгівля відбувалася безпосередньо на площі перед замком. У Жовкві активно розвивалися ремісничі цехи, тож на ярмарках збували крам місцеві, а також приїжджі ремісники, купці.

Місто і всі його елементи почали закладати одночасно за концепцією «ідеальних міст» доби Ренесансу. Всі споруди були чітко спроектовані і продумано розміщені за пропорційною схемою П’єтро Катанео. Всі елементи символізували частини тіла людини. Так, замок у Жовкві був головою, площа перед ним – легенями, ратуша, яка тоді була посеред площі, – шлунком, костел і церква Різдва Христового – двома половинками серця. Міські в’їзні брами (а їх спочатку було чотири) – це кінцівки. Від брам відходили просторі вулиці. У маленькому містечку доволі велика площа, її величина дорівнює розмірам замку. За ренесансними нормами, це символізувало гармонію між народом і владою.

Окрім торгівлі, тут здійснювали публічні покарання і страти. Згодом, коли ці давні традиції відійшли в небуття, площа Вічева стала місцем зібрання громади з нагоди різноманітних святкувань, зборів, концертів.

2003 року Жовква відзначала 400-річчя від надання їй Магдебурзького права. Тоді центральна площа зазнала суттєвої реконструкції. Було опущено історичний рівень площі, очищено її від нашарування століть, через яке кам’яниці погрузли в землі більше ніж на метр. Хідники замостили плиткою, а саму площу – бруківкою, згодом відновили ганебний стовп.

Пам’ятки на площі

• Замок. Спершу був фортечного, оборонного типу. Згодом, коли став резиденцією короля Речі Посполитої Яна ІІІ Собеського, його перебудували в розкішний палац. Свого часу приймав усю європейську знать, його відвідували Богдан Хмельницький, Петро І, Іван Мазепа. Зараз там є офіс Державного історико-архітектурного заповідника. Замок на реставрації, проте для відвідувачів відкриті кілька оглядових залів, кузня.
• Ратуша. Її збудували на початку 20 століття на основі міських казематів. Має вежу з оглядовим майданчиком, музей історії міста. Тут є офіс Туристично-інформаційного центру. Щогодини з вежі ратуші лунає хейнал.
• Костел. Через велику кількість поховань польської знаті його часто називають Малим Вавелем. А дзвіницю, що раніше була оборонною вежею, через незначний нахил – Малою Пізанською вежею.
• Глинська (Краківська) брама. Сполучає оборонні елементи костелу і ратушу. Прикрашена гербами Жолкевського і Собєського, лицарськими шоломами. Її розібрали в радянські часи, бо не проходила військова техніка. Відновили у 1990-тих роках.

Глинська брама. Автор фото: Оrysia Shyian, IGotoWorld Photo Group

• Звіринецька брама розташована в південно-східній частині площі. Вона з’єднує замок і оборонні мури міста. Назва походить від звіринця, який був у парковій частині. Зверху над пішохідним проходом була кімната сторожі. Від неї вздовж всієї брами тягнеться галерея з бійницями.

Звіринецька брама. Автор фото: Оrysia Shyian, IGotoWorld Photo Group

• Кам’яниці 17–18 століть прикрашають площу з північної та східної сторін. Більшість із них мають аркадні галереї – підсіння. Такі колись будували у країнах Середземномор’я для захисту від сонця, а оскільки Жовкву зводили італійські зодчі, то вони перенесли свої традиції сюди. В Україні такі архітектурні елементи зараз зустрічаються вкрай рідко. Підсіння були дуже зручні для торгівлі.

Жовківські підсіння. Автор фото: Оrysia Shyian, IGotoWorld Photo Group

• Фонтан із скульптурою Діви Марії. Спочатку це була громадська криниця. Тут відбуваються молебні, освячення води на Водохреща.
• Стовп ганьби. Під час ремонтних робіт 2003 року посередині площі знайшли залишки колишньої ратуші і стовпа ганьби. Державний заповідник вирішив його відновити. Тепер ганебний стовп посеред ренесансної забудови Жовкви передає атмосферу тих часів, водночас є місцем для фотографування туристів і місцевих мешканців.

Ганебний стовп на площі Вічевій і костел Лаврентія. Автор фото: Оrysia Shyian, IGotoWorld Photo Group

• Пам’ятний знак на братській могилі жертв НКВС, яких закатували в замку 1941 року. Розташований перед ратушею в пам'ять про понад три десятка загиблих жовківчан, яких НКВС замордував перед німецькою окупацією.

Втрачені будівлі

Колишня ратуша стояла посередині ринкової площі. Її 1687 року збудував Петро Бебер – королівський архітектор, автор краківської ратуші і вежі Корнякта у Львові. Вона була квадратна, двоповерхова, з вежею і галереями. На фронтоні був напис: «Знай в усьому міру, продаж і купівля – справи мінливі». Ратушу розібрали 1822 року через аварійний стан. У ній, крім магістрату, працював суд. А поруч був стовп ганьби.

Втраченим є також цілий житловий квартал із підсіннями. В Другу світову його частково зруйнували, а потім розібрали на будівельні матеріали. На його місці в радянські часи був сквер, пізніше тут почали розкопки і хотіли відбудувати квартал. Ідею не вдалося втілити, але розкопані підвалини будинку повністю не засипали, щоб туристи могли оглянути їх.

 Цікаві факти

• В одній із кам’яниць на ринковій площі працювала єврейська друкарня. Деякий час вона була єдиною на всю Річ Посполиту друкарнею єврейської літератури. Амстердамський видавець Урі Фебус га-Леві приїхав 1690 року до  Жовкви, оселився тут і заснував її. Згодом його внуки відкрили ще дві друкарні. В єврейській історії Жовква була вагомим осередком книговидавництва.
• У невеличкій ніші над дверима одного з будинків на площі Вічевій є скульптура лева, який лежить. Точних даних немає, але оскільки лев – символ Венеції, то є всі підстави припустити, що тут було посольство Венеційської республіки, акредитоване при дворі Яна III Собеського.

Лежачий лев на фасаді будинку. Автор фото: Оrysia Shyian, IGotoWorld Photo Group

• Один із збережених будинків із підсінням називався королівською кам’яницею. 1682 року належав митнику Якубу Бецалу. Якщо уважно оглянути збережені портали на підсіннях, то в одному з них можна помітити сліди від мезузи.

Справа на порталі є жолобок, це мезуза – місце, де зберігався фрагмент Тори. Автор фото: Оrysia Shyian, IGotoWorld Photo Group

Як доїхати

Автобусом. Зі Львова курсують маршрутки №151 з автовокзалу «Північний» (АС №2) (вулиця Богдана Хмельницького, 225). Кінцева зупинка у Жовкві в самому центрі, звідти до площі Вічевої – 400 метрів.

Автомобілем. Необхідно прямувати міжнародною трасою «Львів – Рава-Руська». Після вказівника «Жовква» з’їхати з траси ліворуч і весь час рухатися прямо аж до самого центру.