Свято-Духівський скит, Почаїв

На одній із гір поблизу Свято-Успенської Лаври в Почаєві розташований давній монастир – Свято-Духівський скит. Місцевість тут мальовнича, довкола колись росло багато лісів, у яких влаштовували полювання на дичину вельможі, що мешкали неподалік. Якось в один із приїздів залишились прибульці на почаївських горах на відпочинок та ночівлю. Тоді і явилося їм видіння Матері Божої. Вважається, що й донині вона не покидає Свято-Духівського скиту в Почаєві. Місцевість, де розташований православний скит, за всієї зовнішньої простоти, сповнена спокою і миру, а помолитися і відчути на собі Господню благодать і підтримку сюди щороку прибуває багато і прочан, і звичайних туристів.   

Видіння

Пізньої осені 1197 року мисливці, що залишились тут ночувати, увечері розвели вогонь. Несподівано вони почули грім, який раптово припинився, а над вогнищем з'явився олень. Мисливці почали стріляти в нього, але не могли влучити. Люди вирішили наблизитись, аби роздивитися зблизька, що ж це за звір, але дійти о нього не встигли, бо олень зник, залишивши по собі слід – вогненний шнурок, один кінець якого губився далеко в небі. Мисливці повернулися назад і почали воздавати хвалу Господу, бо вирішили, що в тому, що сталося на їхніх очах, приховано велику таємницю.

Друге видіння в цьому ж місці трапилося наступного року, в ньому явилася Божа Матір, і сказала, що тут скоро всі люди будуть возносити хвалу Господу. Очевидці були вражені побаченим і на пам'ять про цю подію  викопали невелику печеру. З того часу гору з печеркою почали називати «Скит-гора», а через п'ять років тут збудували дерев'яну капличку.

Мефодій

1213 року біля Скит-гори побував афонський чернець Мефодій, який шістьма роками пізніше заснував тут монастир  і став його першим мешканцем. З появою монастиря видіння приходили сюди іще не раз.

Після завершення будівництва монастир освятили на честь преображення Господнього. Чернечий постриг прийняли і дванадцятеро його будівничих. Ігуменом обрали преподобного Мефодія.

Біля входу до монастиря праворуч стояла велика дерев'яна споруда, де жили ченці. Біля воріт ліворуч донині збереглася стара капличка, до якої щоночі Мефодій ходив молитися. Ченці жили дуже скромно і благочестиво, цим завоювали повагу до себе серед мешканців околиць.

Скит у Почаєві діяв за зразком грецьких монастирів. Все необхідне для богослужіння – від церковних книг до одягу священиків – привозили з Греції. Окрім молитви, ченці працювали фізично: як усередині обителі, так  і на полі, в лісі, на сіножаті. Монастиреві належало тоді орної землі «на 130 днів», сіножаті – «на 300 косарів», а лісу було скільки, що потрібно було 10 годин, аби його увесь обійти.

За церковною версією, преподобний Мефодій прожив 137 років і помер, молячись, в улюбленій каплиці. Поховали його неподалік цього місця.

Розквіт і занепад

У 15 столітті при монастирі було засновано школу богослов'я, трохи згодом типографію. Скит у Почаєві у ті часи тримав першість перед  монастирями Подільськими, Белзькими, Волинськими і був найсвятішим місцем на цій території до середини 16 століття.

Наступне століття принесло багато лиха. Почаївський монастир двічі зазнавав руйнівих нападів, тричі тут спалахували епідемії. Після третьої моровиці з числа всієї братії  в живих залишилося лиш п'ятеро ченців. Усі вони після цього переселилися до своїх братів на сусідню, західну гору.

Із переселенням братії до нової обителі втратилося і значення монастиря-скиту. Продовжилася його історія вже в середині 17 століття, тоді на Скит-горі відновилося чернече життя. Щоб зберегти єдність з почаївськими монахами, які збиралася на молитву в збудованій церкві Святої Трійці, скитська братія також побудувала у себе Троїцький храм, від чого і Скит почав називатися Свято-Духівським або Троїцьким.

Православні, греко- і римокатолики

На початку 18 століття скит разом із Почаївським монастирем належав греко-католицькій громаді. 1728 року василіяни збудували тут нову церкву замість старої, традиційно залишивши їй ім'я попередниці – Троїцька, а також спорудили нові келії для братії.

Третій поділ Речі Посполитої 1795 року став причиною того, що Волинь із Почаєвом були приєднані до Російської імперії. Звідтоді на цих землях почалося масове навернення греко-католиків у лоно православної церкви. Скит же попередні власники продали графові Чарторийському. 

Коли саме скит припинив своє існування, достеменно невідомо. Але згідно з документами про повернення 1831 року Почаївського монастиря православній громаді, серед майна його вже не згадують.

Перенесення храму

Новий власник скиту, граф Чарторийський, вирішив перебудувати храм на псарню для своїх собак. Розібравши споруду, він почав перевозити її до своєї резиденції в село Олексинець. Селяни, зустрівши на шляху повіреного графа, випросили у нього ікони і частину церковного  матеріалу для зведення місцевої каплиці. Пізніше цю каплицю переробили на храм, назвавши його на честь святого апостола і євангеліста Іоанна Богослова.

Майже століття після того, як храм було перенесено, споруди скиту стояли пусткою. Аж раптом 1898 року археологи виявили старовинний рукопис, у якому було описано історію першого почаївського монастиря.  Завдяки старанню єпископа Житомирського та Волинського Модеста 1900 року ділянку землі, що називалась серед людей «Скиток», було викуплено у поміщика,  і давню обитель почали відновлювати. На старому місці знову заклали скит в ім'я Святого Духа. Наново зведена кам'яна церква архітектурними обрисами нагадувала стару.

Зовнішній вигляд

Головний скитський храм побудований із випаленої цегли і має два поверхи. Над передньою частиною церкви височить дзвіниця, над середньою – головний, великий купол, оточений п'ятьма малими главками. Освятили церкву 1903 року. Головне престольне свято – День Святого Духа. Цього дня хресним ходом із Лаври на скит приносили Почаївську чудотворну ікону Божої Матері, служили молебень. При обителі був свій город, сад, пасіка. У вільний від богослужіння час кожен насельник ніс призначений йому послух: на кухні чи  в трапезній, на городі чи у господарстві.

Атеїсти

1959 року почалася фаза активної боротьби з релігією. В роки агресивного атеїзму, аби відвадити від скиту людей, в колодязь налили переробленого машинного мастила.

Скит закрили, ченців переселили до Лаври. Господарство було знищено, храми осквернені. Радянська влада перетворила монастир на психдиспансер. У Свято-Духівській церкві облаштували склади, в церкві Всіх Святих діяв клуб, на місці святого престолу поставили більярд. 

Минуло три десятиліття, перш ніж на Скит-горі знову з'явилися мешканці. На початку 1990 років поновились богослужіння.

Святині скиту-монастиря

1. В Свято-Духівському монастирі зберігають 6 ковчегів з мощами понад 120 святих.
2. Дві ікони преподобного Серафима Саровського: одна з них містить часточку мощей та фрагмент нетлінної мантії святого, а друга написана на фрагменті каменя, на якому Серафим Саровський молився 1000 днів і ночей.
3. У монастирі є також мироточива глава невідомого святого з Києво-Печерської Лаври.
4. Однією зі святинь обителі є ікона Божої Матері «Споручниця грішних». 
5. Широко відома святиня скиту – Чудотворний Хрест преподобного Микити Стовпника, Переяславського чудотворця.

Чимало відвідувачів вірять у зцілювальну силу води з монастирського стометрового колодязя.

Після відкриття обителі стараннями братії колодязь очистили і вода знову є придатною для пиття. Тепер багато паломників мають можливість напитися і набрати її з собою.

Свято-Духівський скит зараз

Нині братія скитської обителі – це 65 мешканців. У монастирі відновили надбрамну церкву Онуфрія Великого і церкву Всіх Святих, побудували братський корпус, зробили кам'яну стіну-огорожу навколо монастиря. Також побудована нова дзвіниця і каплиця-вівтар для святкових богослужінь.

Нещодавно скит отримав статус окремого монастиря.

Як доїхати

Доїхати до Свято-Духівського скиту в Почаєві на авто можна з Тернополя автострадою Р39 у бік Бродів, в селі Залізці повернути на дорогу Т2013. Відстань від обласного центру  – близько 70  кілометрів.

З Дубно зручно добиратися дорогою М19 до Кременця, далі дорогою  Р26.  

Автобуси з Тернополя до Почаєва виконують понад 10 рейсів щодня. Також є прямі рейси до Почаєва з Чернівців та Хмельницького. Почаївська Лавра міститься обабіч шляху Р26.