Богоявленський жіночий монастир, Кременець

Богоявленський Кременецький жіночий монастир – один із важливих об'єктів для тих, хто намагається глибше пізнати рідний край. Розташований він на півночі Тернопільщини, має давню і непросту історію, про яку охоче розкажуть черниці, якщо ви завітаєте до їхньої обителі. Монастир у Кременці збудували в дуже гарному місці. Варто побачити на власні очі, які краєвиди відкриваються на нього та сусідню Воздвиженську церкву з гори Бони, від Кременцького замку. Територія, де розміщена обитель, доглянута, тут є сад, крамничка, а довкола – мальовничі околиці. Про монастирські споруди відвідувачі говорять, що в них справді можна відчути благодать. Вже тільки заради цього сюди варто приїхати хоча б на кілька годин. Окрім усього, Богоявленський Кременецький жіночий монастир є пам'яткою архітектури національного значення і охороняється законом.

Історія

Монастир у Кременці бере початок у першій третині 17 століття. Саме тоді його було засновано як православний чоловічний, за привілеєм короля Владислава Вази. «Благословенну грамоту» надав йому Петро Могила, який був тоді Київським і Галицьким  митрополитом і екзархом Вселенського патріарха.

При Богоявленському монастирі милосердя діяло братство, працювала школа (до речі, за  навчальним планом Києво-Могилянської колегії), а також друкарня та шпиталь.

У нових дерев’яних будівлях обителі, які з’явилися завдяки щедрим пожертвам місцевої шляхти на території між міським ринком і оборонними валами, активно діяла  православна громада.

До того, як виник монастир Богоявленський, у Кременці був його попередник – православний монастир святого Спаса. Проте існував він недовго, у містечку залишилася тільки однойменна Спаська церква. Далі в місті почала активно формуватися уніатська громада, монастир теж став греко-католицького віросповідання. Востаннє Спаська обитель згадується 1636 року.

Після укладання Берестейської унії Богоявленський монастир прийняв чин святого Василія Великого. Типографія, школа та притулок припинили існування. Отці-василіани розпочали зведення кам'яних будівель замість дерев'яних, спорудили новий триповерховий корпус та церкву.

Повернення у лоно православ’я

На початку 19 століття, за наказом російського імператора Олександра Першого, василіяни віддали територію Богоявленського монастиря Волинській гімназії, а самі перейшли в будівлю обителі реформатів. Та невдовзі Богоявленський монастир було закрито у зв'язку з забороною уніатської церкви на території Російської імперії.

Церкву розібрали, а в келіях відбувалися заняття гімназистів.

1865 року життя духовної обителі відновилося, з того часу вона діяла як однойменний православний чоловічий монастир Російської православної церкви. На початку 20 століття біля монастиря з’явилася висока триярусна дзвіниця.

Радянські часи

Після революції в Росії монастир продовжував свою діяльність. Коли закінчилася Друга світова війна, його реорганізували з чоловічого у жіночий, а через кілька років взагалі закрили. Як і більшість святинь у ті часи, монастирські споруди почали використовувати як спортзал, або лікарню, або склад.

Монастир нині

Черниці повернулись сюди 1990 року і поступово відновили традиційне життя в обителі. До давніх будівель додалися ще й пошивна та золотошвейна майстерні, пекарня, бібліотека.

У хорошому стані до нашого часу дожили практично всі історичні споруди – пам’ятки архітектури, збудовані на території монастиря. Найстарішими є Богоявленський собор і двоповерховий чернечий корпус, які звели ще ченці-реформати.

Також монастир опікується розташованою неподалік каплицею праведної Анни, яка була зведена на початку 20 століття.

Нині в обителі мешкає близько вісімдесяти черниць. Окрім щирої молитви, вони підтримують красу та порядок у цих стінах.

Архітектурні особливості

Богоявленський монастир у Кременці займає площу у чотири гектари. До комплексу його споруд входять:

• Богоявленський храм;
• Н-подібний келійний корпус;
• готель;
• в’їзна брама;
• дзвіниця;
• господарські будівлі.

Богоявленський храм

Костел Богоявлення створений у стилі пізнього бароко, він являє собою однонавовий прямокутний храм довжиною 45 метрів і шириною 15 метрів. Три аркові входи відкривають шлях до основного простору під напівциркульним склепінням. Прикрашають інтер’єр храму приставні пілони тосканського ордера, на які спираються арки.

Зовнішній вигляд споруди має риси вишуканого мінімалізму, його увиразнюють аркова ніша з фрескою на трикутному фронтоні, пілястри тосканського ордера та мініатюрні декоративні главки на двосхилому даху.

Келійний корпус

Двоповерховий келійний корпус із Миколаївською церквою має коридорне планування з прямокутним  внутрішнім двориком. Два ризаліти утворюють курдонер. Раніше ризаліти були особистими покоями настоятеля і трапезною.

Дзвіниця

Дзвіниця з невеликою церквою преподобного Іова Почаївського являє собою симбіоз архітектурних стилів. Це унікальне триярусне творіння з проїзною аркою на першому ярусі. Дзвіниця оздоблена псевдоруськими і бароковими деталями, які поєднуються з фресковими зображеннями.  

Ікона

Святинею Кременецького Богоявленського жіночого монастиря є чудотворна ікона Божої Матері «Всіх скорбящих радість».

Як доїхати

Доїхати до Богоявленського Кременецького жіночого монастиря легко з Дубна або Тернополя залізницею (до станції «Кременець»).

Також є чимало прямих автобусних рейсів до Кременця з Луцька, Почаєва, Хмельницького, Бродів, Рівного, Івано-Франківська, Чернівців. Автобусна зупинка в Кременці розташована навпроти входу до монастиря.

На авто можна дістатися, прямуючи з Острога дорогою Р26, а з Тернополя або Дубна – дорогою М19.   

Із центру міста, від Кременецької міської ради, до монастиря веде вулиця Тараса Шевченка.