Ічнянський національний природний парк

Ічнянський національний парк – чудовий куточок мальовничих лісів, у якому знайшли собі притулок дикі кабани, борсуки, лисиці та інші мешканці. Це місце, куди варто відправитися ранньою весною, адже тут розпускається безліч білосніжних підсніжників – рідко де знайдеш таку красу!

Це край річкових долин і квітучих лугів, де так приємно відпочити в теплу пору року. Та насолодитися тихим дзюрчанням річок Іченька та Удай.

Велетні-дуби, красені граби, пахучі липи та пухнасті сосни привітно зустрічають гостей Ічнянського парку. Лісові масиви тут невеликі і чергуються з барвистими луками і маленькими болотами. Є і лісові, і рідкісні евтрофні болота – 11% парку заболочено. Дуже мальовнича прогулянка вздовж річки Іченьки. Її тихі води часто ховаються в заростях і тільки зрідка дають на себе подивитися. Чудові водно-болотні ландшафти, велика кількість річок і озер обдаровують спокоєм і умиротворенням.

Історія створення

Територія парку та його околиць має багату і давню історію – старовинні церкви, кургани, городища, об'єкти декоративного та садово-паркового мистецтва... Ідея створення національного парку зародилася ще в 1970-х роках. Спочатку планували відвести під нього в два рази більше території, ніж зараз. Але до створення справа дійшла лише в 2004 році, і зараз парк займає близько 10 тисяч гектарів. У планах його розширення – планують приєднати кілька заказників.

Зараз у парку працюють над створенням еколого-пізнавального центру та музею природи. Хочуть облаштувати місце для відпочинку, де влітку зможуть жити вчені, волонтери, діти. Ремонтні роботи розпочали вже в 2016 році, але дата їх закінчення поки не відома.

Рідкісні рослини парку

Ічнянський парк може похвалитися великою кількістю червонокнижних рослин. На його території ростуть 52 рідкісних види. Три з них занесені до Додатку І Бернської конвенції. Це маточник болотний, сон широколистий, альдрованда пухирчаста. Є рослини з Червоної книги України – їх 14, серед них улюблений усіма підсніжник білосніжний, дволистий любисток, осока богемська та інші. І ще 37 видів рослин визнані регіонально рідкісними, такі як анемона лісова, білозір болотний, вужачка звичайна.

Мешканці парку

Цей парк особливо цікавий для слідопитів. Тутешній піщаний ґрунт дозволяє добре роздивитися сліди, залишені лісовими мешканцями. Серед них є червонокнижні тварини. Наприклад, борсук, видра річкова, така пташка, як вертка очеретянка, і дуже грізний жук-олень. По стежках цікаво ходити з екскурсоводом. Знаки тваринного світу непосвяченій людині нічого не говорять. А екскурсовод може вказати на слід лисиці, яка полювала на мишу. Звернути увагу на слід від копит, що належать дикій свині або сліди рідкісного борсука.

Ічнянський парк: коли і що дивитися

Весна. Головна подія – цвітіння підсніжників білосніжних. Здається, весь ліс усипаний чудовими білими квітами. Разом з ними зустрічаються бузкові проліски. Їх у парку два види – сибірська і дволиста. Час цвітіння залежить від погодних умов: це може бути початок березня або більш пізня весна. Незабаром з'являється анемона і жовтенькі первоцвіти. А в травні настає пора чарівних конвалій.

Літо. Це період різнотрав'я, коли на луках розквітають ароматні квіти. Саме час відправлятися на екостежку «Долиною річки Іченьки». Багато хто любить відпочивати біля річки в цей час. Можна рибалити – у парку в оренду дають човен, вудочки. У лісах можна поласувати малиною, ожиною, суницею.

Осінь. Час грибів. Парк не рясніє білими грибами, але тут є соснові ліси, в яких з'являються маслюки.

Зима. Саме час влаштувати прогулянку слідами диких звірів.

Екологічні стежки

Зараз у парку їх дві: еколого-пізнавальна стежка «Долиною річки Іченьки» та еколого-туристична «Садове». Прогулянка по кожній з них у середньому займе близько 2 годин.

«Долиною річки Іченьки». Маршрут лежить недалеко від села Хаєнки. Найкраще сюди вирушати влітку, адже це період різнотрав'я, коли на веселих луках розквітають яскраві квіти. А пейзажі річки Іченька і навколишнього лісостепу радують око. Протяжність маршруту – 2,5 км, він займе близько 2 годин. Можна тут зупинитися з наметом.

Екостежка «Садове». Пізнавальний маршрут, на якому ми вже побували разом з екскурсоводом і можемо розповісти все в деталях. Тут, за погодженням з адміністрацією парку, можна розташуватися з багаттям.

По дорозі зустрінеться ось цей ставок. Він примітний тим, що його дно вимощене цеглою. При царській владі власником земель був генерал Садов – в його честь і названа екостежка. Коли до генерала приїжджали високі гості, до обіднього столу подавали рибу, виловлену саме з цього ставка. А в повоєнний час, у 1948 році, рибу глушили протитанковими мінами. І при вибуху з дна ставу почали вилітати цеглини...

Відразу по дорозі за ставком навесні ростуть проліски, а серед них – рідкісна квітка-альбінос. Вона розквітає тут кожен рік.

Ви можете поговорити з дубом-велетнем, якому вже більше ста років. Виявляється, спершу потрібно обійняти дерево з північного боку – щоб віддати весь накопичений негатив. Його, як правило, можна визначити за зростаючим мохом. А ось з південного боку дерева треба стати спиною, щоб зарядитися від нього позитивом.

Дивіться уважно на дорогу. Ми зустріли сліди баталій. Екскурсовод пояснила, що тут билися дикі козли – навесні вони вже готуються до весільного сезону і позначають свою територію.

Це – дятлова кузня. Дятел обідає дуже своєрідно. Він обирає собі дерево і вставляє в нього шишечку, з якої викльовує насіння. Потім викидає її і приносить наступну. Тому, якщо побачите біля берези цілу гору шишок, знайте, що це постарався дятел.

Біля невеликого ставка ви знайдете облаштовані місця для пікніка. Є столи, лавки, навіси від дощу.

Ставок відразу ж приковує увагу фотографів своїм сюрреалістичним пейзажем. Справа в тому, що раніше вода в ньому стояла набагато вище. І коли ставок замерз, дерева спиляли. Але вода пішла, оголивши залишки дерев.

Лісова годівниця для тварин. Її наповнюють зерном і обов'язково кладуть сіль.

Ось такі віночки можна забрати із собою з Ічнянського парку. Його співробітники проводять майстер-клас для гостей. Пропонують виготовити самостійно оберіг з берези, барвінку, верби і сосни.

Як зорієнтуватися в парку

Парк величезний, цікаві місця розкидані один від одного на значній відстані. Тому без екскурсовода доведеться не просто. Було б зручно, якби він вирушив з вами хоча б у перший день. Скористатися його послугами не складно. Вартість екскурсії для компанії до 10 осіб – 100 грн, якщо компанія більше – 10 грн/чол. Зручніше їздити авто, але при необхідності в парку можна орендувати велосипеди (вартість – 20 грн), і екскурсовод вирушить у мандрівку на велосипеді разом з вами.

Туристичне спорядження напрокат

Орендувати потрібні для відпочинку речі у парку можна зовсім не дорого. Наприклад, газова плита, спальний мішок, рюкзак – 10 грн/доба. Казан, термос, килимок – по 5 грн. Велосипеди, намет – 20 грн. Найдорожче – це оренда човнів, 50 грн/доба. До них можна роздобути вудку, спінінг по 10-15 грн. Список речей, що здаються в оренду, досить великий.

Магазини

З продуктами особливих проблем не виникне – в Ічні є і магазини, і кафе. Єдиний момент – вони знаходяться ближче до центру, до парку пару кілометрів. Загалом, зручніше буде орендувати велосипед, щоб не відчувати дискомфорту в пересуванні.

Де зупинитися

В Ічні є невеликі готелі. Але можна заночувати і на території парку. Там є модульна споруда, що залишилася від дитячого табору. Є кухня, де можна готувати собі. Ціна ночівлі – близько 25 грн/доба.

Як доїхати

Громадським транспортом

• З Києва до Ічні курсує автобус, дорога займає близько 2,5 годин. Але доїхавши до автостанції, будьте готові до того, що до адміністрації парку ще доведеться дійти. Відстань – близько 3 км.
• З Ніжина. Доїхати до Ніжина можна потягом чи електричкою. А далі пересісти на автобус до Ічні – вони курсують часто.

Своїм ходом

Шляхів, що ведуть до Ічнянського парку, багато. Але не усі дороги гарні. Працівники парку радять їхати до Прилук, а далі вже повертати на Ічню.

Що подивитися поряд

Якщо опинитеся в місті Ічня, не забудьте подивитися його головні визначні пам'ятки – старовинні церкви та дзвіницю. Білосніжний Свято-Воскресенський храм був освячений в 1810 році, а Спасо-Преображенський зведений на початку 19 століття. В сусідньому селі Заудайка збереглася Покровська церква 1910 року, стіни якої прикрашені розписом із зображеннями давньоруських князів і святих. А дізнатися більше про історію краю допоможе краєзнавчий музей Ічні.