Тимарська садиба: казковий вікенд у Вінницькій області

22051

Де можна один на один зустрітися з ланню, поспати на вулику з бджолами і покататися на доброзичливих кониках, які лікують? У якому краю в тихих лісових озерцях плескаються декоративні рибки, а над зеленим морем дубово-грабових лісів височіє голова дракона? Де відвести душу мисливцеві і по-царськи покататися в кареті?

Тимар: тут чудеса і лані бродять

Я й гадки не мала, що в глибинці Вінницької області, далеко-далеко від метушливих міст і запорошених вулиць, є таке чарівне місце, як Тимар. Наспіх спакувала валізу і на 2 дні перенеслася в інший вимір, де час тече так повільно. А куди поспішати серед соковитих зелених лугів і дрімучих лісів, наповнених співом птахів?

Зелене море Тимара. Хоч куди глянь, вітер жене шелесткі хвилі, а листочки перешіптуються між собою. Навколо все цвіте і пахне: жасмин, шипшина... Краса!

Тимар – невелике село, розташоване за 12 км від районного центру, Гайсина, відмінне місце для відпочинку на природі. Сюди можна відправитися родиною, компанією, поїхати вдвох за романтикою або одному за натхненням. Цікаве для мисливців, любителів кінних прогулянок і бажаючих поправити здоров'я.

Трохи фантасмагорії у ваше життя: Тимарська садиба

Коли з-за повороту з’явилася «Тимарська садиба» – лісовий готельно-розважальний комплекс – я відразу не повірила своїм очам. Прямо обитель мага, що живе в лісі.

Ніяк не очікуєш у сільській глибинці зустріти мало не київський «Будинок з химерами». Здається, що той самий лісовик бродить десь поблизу, а на гілках таки сидять русалки.

Казкові дерева так схожі на справжні, що навіть білочка переплутала їх з дубом: при мені залізла на саму верхівку.

Нам розповіли, що над цим грандіозним проектом постаралася сімейна пара дизайнерів. Тут стільки цікавих деталей, що садибу можна розглядати годинами!

Ось мисливський собака зі своєю здобиччю, а неподалік під ялинкою прилягла на відпочинок лань. А тут поважно розсівся вепр.

Тепер ви знаєте, де у Вінницькій області водяться мамонти. Інтер'єри садиби, оточеної природою Поділля, вражають. Цей камін ми побачили в оздоровчому комплексі.

Тут я знайшла свою улюблену лаву-гойдалку, на якій приємно вранці випити кави.

А ще зручні альтанки для посиденьок за шашликами.

Гуцулики – коні, які лікують

Саме в Тимарі я вперше познайомилася з гуцульськими кониками. Аж ніяк не думала, що з кіньми родом з Карпат зустрітнуся у Вінницькій області. Ця реліктова порода, взята під охорону в 1979 році, допомагає людям позбутися багатьох проблем зі здоров'ям. Лікування за допомогою коней називають іпотерапією. Верхова їзда на спеціально навчених конях допоможе, наприклад, при лікуванні сколіозу, остеохондрозу, церебрального паралічу, реабілітації травм. Корисно для діток, які страждають від ДЦП і аутизму.

Фото надано «Тимарською садибою».

Коники виявилися дуже спокійними і доброзичливими. Вони відразу виявили до мене інтерес і самі підійшли знайомитися. Охоче давали погладити себе і весь час намагалися ткнутися вологими носами прямо в об'єктив!

А ще грайливими!

Фото надано «Тимарською садибою».

Ввічливі і виховані конячки відмінно підходять для верхової їзди. Вони невисокі, так що на них без побоювання можна катати діток. А ось і найменший мешканець кінного двору.

Мисливський рай

«TYMAR-HUNT» – це величезне мисливсько-рибальське господарство, у відомстві якого перебуває 17 тисяч гектарів лісу, включаючи болота. Тут мешкає багато живності. Наприклад, тільки оленів не менше 90! Співробітники садиби підгодовують тварин і оберігають від браконьєрів. Хто тут тільки не водиться: кабани, лані, дикі кози, олені, зайці, лисиці, борсуки...

Вечоріло. Ми вирушили в експедицію по лісу. Йшли тихо. Не встигли пройти і 15 хвилин, як у хащах пролунав тріск. Прямо переді мною на дорогу вискочила красуня-лань. Але, помітивши нас, тут же зникла в зелених гілках. Я і не очікувала, що ось так от запросто зустріну звірів! Єгер пояснив, що ми йдемо вздовж дороги, де розставлені годівниці. Тому шанси на зустріч з лісовими мешканцями високі – вони приходять за їжею. А уявляєте, скільки радості від такої прогулянки буде у дітвори?

У лісі 124 мисливські вишки – як для індивідуального, так і колективного полювання. Разом з єгерем я залізла на одну з них поспостерігати за місцевими мешканцями. Ліс, залитий останніми променями сонця, – чарівне видовище! Відчувається, що він живий: раз у раз навколо чується тріск. А за 20 хвилин ми побачили двох молоденьких лисиць! Так що сюди варто відправитися за фотополюванням. Тільки подбайте про відповідний фотооб'єктив.

Коли на кого полювати: скоро сюди з'їдуться полювати на дикого цапа. Наприкінці літа настає сезон полювання на пернатих – у цьому краї багато качок. У листопаді – грудні полюють на кабана, оленя, козулю, хутрових звірів. А січень – час походу на кабана. У мисливського господарства є свій автопарк і водний транспорт, щоб організовувати полювання на звірів і пернатих. Весь процес організовує єгер. Навіть здобуті мисливцями трофеї співробітники садиби самі обробляють і готують для транспортування.

Сон на вулику: як бджоли допомогли моєму попереку

Полежати на справжньому вулику з бджолами? Мені це здалося найбожевільнішою ідеєю цього літа – покусають же! Але виявилося, що перебувати в бджолиному будиночку зовсім безпечно.

У ньому розташовані два ліжка з м'якими матрацами. А «апартаменти» бджіл розміщуються «поверхом» нижче, під дерев'яними лежаками. Так що бджоли ніяк не можуть до мене «дістати». Зате моя спина буде відмінно відчувати, як гуде вулик. Вважається, що ці вібрації чинять благотворний вплив на організм.

Скажу чесно, поставилася до цього скептично. Але сонце розморило, хотілося поспати, та й поперек після прогулянок знову дав про себе знати. Тепло, м'яко, піді мною чується мирний гул – як на лузі. Валявся так з годину. Як же я була здивована, коли відчула, що мені стало реально легше. Спина в цей день не турбувала взагалі: втому як рукою зняло. Кажуть, що такий «сон на вулику» благотворно впливає на серцево-судинну систему, допомагає впоратися з ГРВІ, бронхіт, кашлем, зміцнює імунітет і багато іншого.

Мені показали, як влаштований той самий вулик, на якому я лежала. Ось так виглядає моє ліжко зсередини.

А бджоли залітають до свого будиночку з іншого боку.

Ну і трохи смакоти: найсвіжіші стільники з медом з акації. Смакота! Просто тануть у роті – вже через 10 хвилин нічого не залишилося...

Чим зайнятися в Тимарі

Зловити золоту рибку. У селі є цілий каскад невеликих озерець, обрамлених зеленими лісами і соковитими луками. Тут гарно. Прохолодно і мирно. На берегах з вудками сидять рибалки.

Найцікавіше, що, крім звичного коропа, карася і сома, в озерах водяться рідкісні декоративні рибки! Їх запустили спеціально для краси. Є й червоні, і зелені красуні... Кажуть, якось відпочиваючі навіть зловили золоту рибку... А ще в Тимарі протікає повноводна ріка, в якій багато різної риби. Тут сподобається і поплавочникам, і спінінгістам, і карпятникам, і любителям лову на фідер.

Проїхатися в кареті. Я відразу і не повірила, що тут є справжня карета. Але мене переконали, викотивши її у двір. Ось це відпочинок по-царськи! А взимку на зміну кареті приходять витончені сани.

Велопрогулянки, квадроцикли і снігохід. Просто гріх не поганяти полями та лісовими стежками. А для цього можна орендувати квадроцикл або відправитися на велопрогулянку. А взимку виручить снігохід.

Поваритися в чані. За популярною карпатською розвагою не потрібно далеко їхати – фіточай є і в Тимарі. І, звичайно, сауна і басейн.

Погодувати лісових тварин. Ось ця мила конячка щовечора приносить кукурудзу та інше до годівниць лісових звірів. Можна подивитися, як запрягають коня і разом з єгерями ввечері відправитися годувати лісових мешканців.

Пограти в страйкбол. У лісі є спеціальна огороджена ділянка, а все потрібне спорядження – в «Тимарській садибі». Ще можна пограти в настільний теніс, більярд і зайнятися стендовою стрільбою.

Пошукати панський скарб. Кажуть, що місцеві іноді відкопують у Тимарі старовинні монети. Зовсім недавно дістали цілі горщик мідяків! У 19 столітті тут стояв родовий маєток багатого вельможі. Мабуть, залишив по собі спадщину. Так що і ви можете випробувати удачу.

Зібрати ягоди і гриби. У Тимарі можна поласувати суницею і зібрати кошик білих грибів.

Екологічно чиста їжа

Горох мирно дозрівав собі на грядці, а яблуньки грілися під сонечком стрункими рядами.

На пташиному дворі поважно походжав півень, а маленькі качечки крякали, збившись у купу.

Побачивши цю картину, я пораділа: місцеву їжу готують з екологічно чистих продуктів. З провізією проблем немає ніяких: в садибі годують ситно і смачно – чудові вареники та борщі. Як у мами! А сільський сніданок у садибі подають безкоштовно. Якщо виникає бажання готувати самостійно, в кожному будиночку є своя кухня, а продукти можна привезти із собою. Або харчуватися в ресторані.

Кому і коли цікаво приїхати

Відпочинок у Тимарі підійде абсолютно всім. Сюди добре приїхати сім'єю, щоб погуляти серед зелених лугів і влаштувати пікнік. Побродити по лісах і зустріти його мешканців – діти будуть у захваті. Це місце підійде для тих, хто хоче освоїти верхову їзду і підлікувати свою спину. Діток теж не страшно довірити цим сумирним конячкам. А ще міських дітлахів можна познайомити з мешканцями пташиного двору і зеленими грядками. Рибалки можуть відвести душу на місцевих озерцях.

А мисливцям цікаво відправитися за дичиною в сезон полювання. Весела компанія зможе знайти тут розваги, а замріяні романтики, які затіяли самостійну подорож, знайдуть спокій серед зелених полів.

Де зупинитися

Кращий варіант – «Тимарська садиба». Тут є все, що потрібно для життя і відпочинку.

Кухня, Інтернет, сучасні зручності, просторі кімнати, стильний інтер'єр. Можна орендувати цілий будинок або номер. Дивує, що ціни для таких умов зовсім не високі: від 550 грн за номер на трьох.

Як дістатися

Це дуже просто. Все, що потрібно – доїхати до Гайсина. Дорога до районного центру з Вінниці займе трохи більше години. А ще через Гайсин проїжджають київські автобуси і автобуси, які прямують з різних обласних центрів. Трансфер з Гайсина до Тимара забезпечать співробітники садиби. Це всього 15-20 хвилин їзди.

Що подивитися поруч

З Тимара я вирушила в Умань – давно не гуляла по Софіївці. Їхати трохи більше години. Виявляється, ще з цього села можна вибратися до палацу Потоцьких у Тульчині, до Буцького каньйону та інших місць. А за 20 км, в Ладижині, знаходиться популярне місце відпочинку з водосховищем. Так що варіантів для різноманітного дозвілля багато.

P.S. Мій світ зупинився. Всього два дні релаксу серед зелених полів і можна знову їхати до міста. Але забрати із собою пам'ять про зустріч з лісовими мешканцями, аромат трав і квітів, синє небо, в якому парять лелеки і просто душевну обстановку затишної садиби.