Очаків. Град між степом і морем

25906

У минулому – одне з місць козацької і суворівської слави, закрите військово-морське місто. У теперішньому – військова база і одночасно курорт, набирає популярності. Про відпочинок в Очакові і саме місто читайте далі.

Історія Очакова. «Часів очаківських і підкорення Криму...»

Люди селилися тут здавна. Сармати, слов'яни, генуезці, литовці, татари, турки. Кого тільки не було.

Офіційно лік історії міста ведуть з 1492 року – постарався кримський хан Менглі-Гірей, який заклав поселення на місці литовської твердині Дашів. Новонароджений отримав ім'я Кара-Кермен (Чорна фортеця). У 1502 (1526) році татарських господарів «посунули» турки-османи, що нарекли нове придбання Ачі-Кале – Фортеця у моря. Саме звідси відстежується сучасна назва – Очаків, як перекручена версія турецького найменування. При османах місто розрослося до 20 тисяч населення, а фортеця з 12 метровими стінами, валами і ровами стала одним з найбільш грізних укріплень у регіоні.

Однак це не допомогло під час чергової російсько-турецької війни, в 1788 році Ачі-Кале після розгрому турецької флотилії, піврічної облоги і штурму переходить під руку Російської імперії.

В радянські часи в Очакові розміщувалося чимало військових об'єктів, а також риболовецька флотилія і консервний завод.

Пляжі в Очакові

Військових тут, як і раніше, вистачає, а ось масовий рибний промисел відійшов до сфери переказів. Натомість у теплу пору Очаків заполоняють курортники, які шукають відносно недорогий і спокійний відпочинок. І, здебільшого, знаходять.

Перше, що цікавить гостей, які скучили за обіймам Нептуна, це, звичайно ж, пляжі. У цьому відношенні Фортеця у моря цілком здатна задовольнити гостей. Правда, з деякими застереженнями. Спершу про приємне. Пляжі в Очакові є, і чимало. Звичайно, піщане королівство міста не настільки протяжне, як одеське зі знаменитими курортними Кароліно-Бугазом, Затокою і Санжійкою. Але все ж місць спілкування з довгоочікуваною морською стихією в місті і околицях в достатку. Відпочинок в Очакові порадує пляжами:

Першими зустрічає відвідувачів невеликий Дитячий пляж, що розташований буквально за п'ять хвилин ходу від пам'ятника Суворову. Свого часу саме тут проводили левову частку часу юні відпочивальники з навколишніх дитячих таборів. Таборів уже давно немає, а пляж так і залишився у віках пов'язаним з діточками, що плескалися тут безперервно цілими днями. Також варто відзначити залишки колишньої розкоші у вигляді декількох десятків дерев – нагадування про посадку в радянські часи цілого гаю, покликаного зміцнити берег. Ранні пташки, що вибралися сюди першими, мають шанс весь день насолоджуватися безкоштовною тінню.

Далі на схід вас чекає пляж біля готельного комплексу «Форт Геліос» (відомий також як Дикий). Дерева тут уже рідкість. Місця для прийняття сонячних ванн на порядок більше, ніж на Дитячому.
Ще далі – Центральний пляж, він же Госпітальний. Над ним за часів Союзу височів військовий госпіталь, від якого залишилися лише зруйновані будівлі і дико захаращена територія.

На цьому пляжі Очакова не закінчуються, а навпаки, вузькою смугою тягнуться до самого краю Чорноморської коси. Вони не широкі, метрів по 10 максимум, і втикаються в глиняні кручі, що піднімаються до неба і подібні до круч кримських Качі, Лисої бухти або одеської Санжійки.

На жаль, по верху, на відміну від кримських та одеських місць, в більшості випадків прогулятися не вийде. Прохід перепиняють або колючий дріт, що оперізує численні землі, які перебувають у віданні прикордонників, або паркани баз відпочинку і санаторіїв, що ростуть нагорі як гриби після дощу.

Ще одним неприємним моментом для очей стають ті самі купи сміття, навалені в кущах безтурботними відпочивальниками. Це при тому, що саме місто, на подив, доглянуте, урни та контейнери для відходів на кожному перехресті, а ось чистота пляжів залишає бажати кращого.

Водні нюанси

На узбережжі, що веде в бік Військового порту, купатися теж можна, але на свій страх і ризик. Тут весь берег обкладений великим камінням, причому як поверху, так і під водою. Порізати ногу або руку в цих місцях раз плюнути. Будьте обережні, щоб відпочинок в Очакові запам'ятався лише позитивними моментами! Варто відзначити, тут є зовсім невелика бухта на ім'я Намив, де лінія кругляків переривається і можна безпечно пірнути у воду.

Загалом, як бачите, приїхавши до Очакова, без моря ви не залишитеся. Так, дуже не вистачає стежки здоров'я (на зразок ялтинської), що проходить, по верху згаданих глиняних круч. Стежки, обсадженої деревами, що дозволяє повною мірою насолодитися чарівними видами і тутешнім повітрям, у якому змішуються морські і степові аромати.

Також дещо напружує неможливість перейти з одного пляжу на інший по берегу. Перешкодою на шляху встають то причали, то портові спорудження, і щоб дістатися з Дитячого на Дикий, потрібно зробити по вузеньких вуличках обхідний маневр, гідний слави Суворова. Незручно.

До речі, майте на увазі, що вода біля Очакова не чисто морська, а перемішується з річковою з Дніпра і Південного Бугу. Відповідно, якщо вітер з володінь Посейдона – ви купаєтеся здебільшого в морській (можна чекати в гості медуз). Якщо навпаки – в наполовину прісній.

Ще один нюанс тутешніх місць, особливо в оксамитовий сезон – вода рідко буває прозорою, заважає найдрібніша плаваюча водорість, що не дає зазирнути вглиб більше ніж на метр. Плюс зрозуміло, чому тутешні курорти так привабливі для дітвори – дно знижується вкрай повільно (навіть ще повільніше, ніж у тому ж Кароліно-Бугазі), і з головою дорослій людині можна пірнути лише метрів за 15-20.

Пам'ятки Очакова

Рано чи пізно з моря ви все-таки виберетеся, і тоді гостро постане питання, чим ще зайнятися в цьому славному граді.

Пам'ятки Очакова поступаються за кількістю принад великим містам, але здатні зайняти увагу гостей мінімум на день. Почати знайомство з ними можна з Військово-історичного музею імені Суворова і Музею мариністичного живопису імені Судковського.

Військово-історичний музей імені Суворова є філією Миколаївського краєзнавчого і присвячений античним поселенням області, боям, що кипіли на тутешніх землях, історії Очакова і Кінбурна.
Заснований у 1972 році в будівлі колишньої мечеті (нині Свято-Миколаївський собор). Перлиною колекції була діорама «Штурм фортеці Очаків в 1788» (художник М. Самсонов). На жаль, після того як музей у 2000 перебрався в колишній райком, діораму помістили в запасники – висота стель нової будівлі не дозволяє розгорнути роботу Самсонова. Щиро шкода.

Зверніть увагу також на Алею героїв-воєначальників російсько-турецької війни 1787–1791.

Музей імені Руфіна Судковського – єдиний у нашій країні будинок муз, присвячений картинам про море, і демонструє відвідувачам роботи цього художника, уродженця Очакова, а також полотна Айвазовського та інших художників-мариністів.

Свято-Миколаївський собор починав своє життя як мусульманська мечеть. Після 1788 року її переосвятили як фортечну церкву, що пропрацювала за фахом до 1930 року. Тоді тут облаштували будинок піонерів, а пізніше, до 2000 року, вже згадуваний музей.

На подвір'ї собору з 1886 року перебувають могила і бюст Руфіна Судковського. А поруч з храмом – пам'ятник Олександру Суворову, відкритий у 1907 році до 120-річчя перемоги над турками на Кінбурнській косі. Полководець однією рукою вказує в бік коси, а іншою затискає рану на грудях, отриману під час битви.

Це далеко не єдині пам'ятки Очакова.

Привертає увагу гостей неординарний пам'ятник бригадиру Івану Горичу – орел, що сидить на піраміді з 30 гарматних ядер. Доля цього пам'ятного знака герою очаківської битви – одному з перших, хто піднявся на фортечну стіну – склалася непросто.
Перший варіант, створений в 1903 році з облицьованого плитою черепашнику, не витримав ваги справжніх ядер і через пару десятиліть обрушився. Другий варіант був відкритий в 1978 році на більш міцному матеріалі – рожевому граніті, і до цього дня радує око очаківців і гостей міста.

Пам'ятник морякам, загиблим біля острова Тендра 5 жовтня 1946 року. Коли під час пожежі, що виникла на крейсері «Молотов», частина команди (22 людини), пожертвувавши собою, не допустили поширення полум'я на кораблі.
Їх поховали в центральному сквері Очакова, встановивши на братській могилі пам'ятник у вигляді скульптури скорботного матроса.

Пам'ятник лейтенанту Петру Шмідту (особистості, добре всім нам знайомій завдяки безсмертному роману Ільфа і Петрова), єдиному офіцеру, який долучився до повстання моряків 1905 року.
Суд над Шмідтом відбувався саме в Очакові, і розстріляний лейтенант неподалік від міста, на острові Березань. Перший пам'ятник Шмідту з'явився в 1964 році, пізніше переміщений до школи його імені. Сьогоднішній варіант знака відкрили в 1982 році.

А ось доля Офіцерського зібрання, місця, де судили Петра Шмідта, склалася зовсім вже непривабливо. Споруджена в середині 19 століття будівля, де в радянські часи розміщувався музей, присвячений революційному лейтенанту, зараз стоїть порожня, із забитими вікнами, потихеньку руйнуючись.

Так само не пощастило і «лавці Катерини», мармуровій лаві-надгробку, що розташована трохи нижче собору. За легендою, саме тут сиділа Катерина II, спостерігаючи за морем.
Зараз далеко не кожен з місцевих згадає, де саме в буйних заростях шукати цю пам'ятну лавку, до того ж розмальовану невмілими графіті.

Стела з бюстом Героя Радянського Союзу Геннадія Потьомкіна, очаківця, який загинув смертю хоробрих у 1943 році.

Пам'ятник воїнам, полеглим при штурмі фортеці Очаків у 1788 році.

Пам'ятник воїнам-інтернаціоналістам.

Пам'ятник ліквідаторам аварії на ЧАЕС.

Найсвіжіший – пам'ятник героям, загиблим в АТО.

Загалом пам'ятки в Очакові, зокрема пам'ятники, є. У їх пошуках, гуляючи вузенькими вуличками, між старовинними будинками, можна приємно провести чимало часу.

Міські особливості

А під час прогулянок кидаються в очі цікаві особливості життя Очакова.

Сплав міста і села. Цілі квартали, забудовані суцільно приватними будинками з усіма атрибутами сільського життя – курми, козами, городами.
Нові райони – з п'ятиповерхівками, супермаркетом, кафешками. Коли буквально за 15 хвилин прогулянки ти переміщаєшся з одного життя, зі своїм ритмом, атмосферою, в інше, на порядок більш урбанізоване – враження приголомшливе.

Безліч людей у камуфляжі і дітей. Перше зрозуміло – в місті купа військових частин, і їхні мешканці зустрічаються буквально на кожному кроці. Але навіть у наш мілітаризований час така концентрація військового люду виглядає незвично.
А кількість підростаючого покоління – для яких відкрито кілька шкіл і красиво оформлений дитсадок – просто відверто радує.

Алея казок на території санаторію «Очаків» з фігурами улюблених персонажів казкових історій як привіт з дитинства.

Забуті у великих містах горлиці (один з видів голубів) з їх сумно-протяжними криками.

Безліч собак, як бездомних, так явно домашніх, що вискочили прогулятися.

Практично повна відсутність комарів, причому, за словами місцевих жителів, така благоліпність триває вже кілька років. А ось мух вистачає, особливо в господарствах, де використовується туалет типу «сортир» (таких тут переважна більшість). Правда, в сусідній Ольвії мух все одно в кілька разів більше.

Усе місто при бажанні можна пройти «наскрізь» за 30-40 хвилин, проте в наявності кілька ліній маршруток (ціна 4 грн), особливо зручних при поверненні із супермаркету з покупками.

У місті багато троянд, всіляких форм і видів.
Але старожили, гірко зітхаючи, говорять, що це лише залишки колишньої розкоші – за радянських часів Очаків буквально потопав у цих квітах.

Центром громадського життя є площа перед місцевою райрадою, тут же розташований перший у Миколаївській області світловий фонтан (відкритий у 2015 році), одне з найбільш пристойних у місті кафе і кілька сучасних дитячих майданчиків.

Ресторани і кафе Очакова: не хлібом єдиним

Закладів громадського харчування в Очакові небагато. Запам'яталася піцерія на Соборній, та кілька кафе-барів, дуже невибагливого виду. В основному відпочиваючі готують самі. У цьому їм допомагає місцевий ринок. Тут пристойна кількість овочів і фруктів, що за цінами практично не відрізняються від столичних. Помідори: 7–10 грн. Картопля: 7–8 грн. Персики: 30–35 грн. Виноград навіть дешевше – від 18 грн. Плюс м'ясний павільйон (від 120 грн кілограм) і молочний (літр молока 12 грн).

Також варто відзначити пекарню в магазині «4 сезони» – місцеві тортики, тістечка і хліб відверто радують свіжістю і майстерністю кондитерів.

Є в Очакові і представник всюдисущої мережі супермаркетів АТБ. Але, по-перше, знаходиться він далеко від центру (пішки хвилин 25–30), особливою різноманітністю асортименту не балує, а по-друге, відзначається забавною ціновою політикою. Одні і ті ж продукти коштують у миколаївських магазинах цієї мережі на 2–3 грн дешевше, а порівняно з київськими магазинами різниця часом складає до 10 гривень. Ясна річ, не на користь очаківського магазину.

Екскурсії з Очакова: чим ще порадує Миколаївщина

Варіант № 1

Насолодившись морем, фруктами і пам'ятками, можна подумати про екскурсії. Перший з варіантів – поїздка на Кінбурнську косу.

Одне з найчистіших місць України відрізняється практично первозданною природою, прозорою як сльоза морською водою, безліччю найрізноманітніших птахів і блаженним небагатолюдством.

Дістатися сюди можна катером з порту Лісгосп, або від причалу 333 (по вулиці Червоних партизан, орієнтуючись на маяк Дельта-Лоцман). Ціна питання у вересні – 70 грн в один бік. У день п'ять рейсів, перший о 7:00, останній зворотний о 17:00. Як бачите, при такій вартості квитків кожен день на косу не покатаєшся – дорогувато. Але пару разів за відпустку з'їздити потрібно обов'язково.

Оптимальний варіант: туди – першим рейсом, назад п'ятигодинним вечірнім. На косі можна затриматися і на пару днів, знявши житло в одному із селищ Кінбурна, або просто поставивши намет практично в будь-якому місці. Детальніше про косу в окремому матеріалі.

Варіант № 2

Друга найбільш логічна екскурсія з Очакова – до славного міста Миколаєва. Тут вас чекають мешканці місцевого зоопарку – одного з кращих в Україні.

І центр міста з численними пам'ятками, храмами і набережною. На Миколаїв краще запланувати два дні – хоча при жорсткій необхідності можна вкластися в один – але виключно галопом по Європах. Знову ж, подробиці пізніше.

Плюс не забуваємо про те, що з цього року вартість бусика з граду Миколая до Очакова (в дорозі година з копійками) складає немаленькі 60 грн. Щодня не наїздишся – накладно. Для порівняння, з Одеси до Кароліно-Бугаза, при тій же відстані, маршруткою можна дістатися вдвічі дешевше. Ось що залізниця животворяща робить!

Варіант № 3

Третій варіант – знаменита Ольвія – місто щастя на березі лиману. Детальніше про поїздку до Ольвії тут.

Цей археологічний заповідник варто відвідати всім, хоч трішки цікавиться історією.

Варіант № 4

Четвертий – прогулянка або поїздка на Чорноморську косу.

Це місце цікаве аквапарком в Чорноморці і красотами коси з чистим пісочком і безліччю чайок. Сюди можна як доїхати маршруткою (15 грн), так і дійти берегом з Очакова.

Тільки обережніше, не згоріть на сонечку.

У сезон, за чутками, є екскурсії на острів Березань і на Тендрівську косу, але у вересні ми їх вже не застали.

Існує також прямий автобус до Одеси (три рейси на день, ціна – 130 грн), що йде через Коблево, в дорозі 2,5 години. Теж непоганий варіант провести час.

Тихий відпочинок у красивому доглянутому містечку, найчистіше морське повітря, що змішується зі степовими ароматами, довгі піщані пляжі, відносно недорогий ринок, можливість відвідати найкрасивіші навколишні місця і насолодитися чарівною природою.

Усе це – відпочинок в Очакові – місті, що в одну мить змінює строгий військовий мундир на білосніжний пляжний костюм. Ще одне красиве місце нашої багатоликої країни.

У статті використано фото автора.