Українська
Українська Русский English
Спецпроекти Додати об'єкт Моя карта
"

Чернівці за один день: маршрут для знайомства з містом

2864

«Маленький Париж – так кажуть про місто Чернівці. І хоча йому важко змагатися з сучасним шиком столиці Франції, та й не всім жителям до душі, коли Чернівці з нею порівнюють, але в місті відчувається дух старої Європи. І це – завдяки будівлям, зведеним, в основному, за часів панування Австро-Угорщини, в складі якої Чернівці були до 1918 року. Так що назва «український Відень», як ще кажуть про місто, себе виправдовує. Про те, що варто подивитися в місті з більш, ніж 600-річною історією, за один день, ми розповімо на особистому досвіді.

Ратуша – серце міста

Наше знайомство з містом починаємо з центру – так можна відразу зануритися в його енергетику. Чернівці я б назвала спокійними і романтичними. В центрі не відчувається суєти і нервозності, як в мільйонниках.

На площі, яка так і називається – Центральна, височить міська ратуша, побудована за часів Австро-Угорської імперії. На її фасаді можна прочитати девіз міста – «Viribus unitis», що в перекладі з латині означає «Спільними зусиллями».

Туристи чекають півдня – саме в цей час на балкон мерії, розташованій у ратуші, виходить сурмач у національному одязі. Він грає перші акорди «Марічки», поперемінно обходячи боки балкончика – чотири сторони міста. Романтична традиція, між іншим, зародилася вже в наш час, 2004 року. А раніше, за часів австрійців, службовці магістрату виходив на ратушу, щоб почитати новини на трьох мовах. Адже Чернівці – місто полікультурне, і таким було здавна.

 

Щонеділі рівно о 12:00 від стін міської ратуші стартує безкоштовна екскурсія центральною частиною Чернівців.

Тут же є пам'ятник Тарасові Шевченку і велика стела з короткими відомостями про місто.

Можна знайти покажчики і до решти пам'яток. Якщо ви прибули в місто і вийшли на прогулянку рано, але хочете дочекатися сурмача, радимо сходити в Чернівецький обласний художній музей, розташований тут же, на перетині з вулицею Емінеску. А можна звернути на вулицю Кобилянської, яка заслуговує окремого захоплення і опису. Або залишити її «на закуску», що ми і зробили.

Як дістатися: від автовокзалу на вулиці Руській, куди прибувають міжміські авторейси, на Центральну площу можна дістатися тролейбусом №2 до зупинки «Кінотеатр Чернівці». Від залізничного вокзалу можна дійти і пішки – це 15 хвилин через вулиці Гагаріна та Головну, або під'їхати маршруткою №23 до зупинки «вулиця Степана Бандери».

Площа Театральна

Далі ми прямуємо від ратуші до площі Театральної. Перетинаємо вулицю Івана Франка, йдемо по Емінеску, яка і приведе нас до одного з найкрасивіших будівель Чернівців – музично-драматичного театру імені Ольги Кобилянської.

Пам'ятник письменниці встановлено тут же. Ольга Кобилянська, на честь якої названо і театр, і вулицю, більше 50 років жила в Чернівцях.

Будівлю театру проектували віденські архітектори Гельмер і Фельмер, завдяки їм зведено 48 театрів у Європі. До речі, в Україні теж є «брат» чернівецького театру – це оперний театр в Одесі.

У будні будівлю театру можна побачити тільки зовні, екскурсії тут не передбачені. Щоб оцінити багате внутрішнє оздоблення, доведеться дочекатися вечора вихідних і купити квиток на одну з вистав.

А ми обходимо Театральну площу, де є алея зірок – вбудовані плитки з іменами тих знаменитостей, які народилися в Чернівцях.

Тут же, біля площі, можна побачити ще одну чудову пам'ятку архітектури – єврейський будинок із чудовими ліпними прикрасами. Зараз тут розташувався музей історії євреїв Буковини.

Єврейський будинок.

До речі, біля Театральної площі досить кафешок, в тому числі і бістро, де цілком демократичні ціни. Там можна перекусити, перш ніж вирушити далі.

Продовжимо наш маршрут. Із Театральній площі йдемо на вулицю Степана Бандери, зліва буде пам'ятник Емінеску – румунському поету і публіцисту, який навчався в гімназії в Чернівцях.

Резиденція митрополитів Буковини і Далмації

Потім виходимо на вулицю Університетську, яка приведе нас до цього шедевру архітектури, однієї з найкрасивіших будівель Європи – Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

Дорогою варто також звернути увагу на 20-метровий мурал, що зображає дівчину Софію у вишиванці. Створили його художники з Івано-Франківська Юрій і Марта Пітчуки.

2685593_800x600_D3S_1265.jpg

Мало хто знає, але в дворику на протилежному боці вулиці можна побачити ще один мурал.

Також тут розташована міні-скульптура єврея. Представники цього народу завжди населяли Чернівці.

Щоб помилуватися цією красою, потрібно зайти в під’їзд будинку №11 на вулиці Університетській.

Університет розташувався в колишній резиденції митрополитів Буковини і Далмації.

Чеський архітектор і вчений Йозеф Главка, в честь якого зараз названа вулиця, на якій розташоване його творіння, на совість постарався для митрополитів. Архітектурний ансамбль в дусі еклектики вважають найкращим творінням Главки, він вийшов схожим на палац. На сьогодні він включений до списку культурної спадщини ЮНЕСКО.

Мармурова зала – одне з найпрекрасніших приміщень резиденції.

Як дістатися: пішки від вулиці Бандери Університетською – 10-15 хвилин, але можна під'їхати дві зупинки від «Кінотеатру Чернівці» тролейбусом №4 і №2.

Вартість: для екскурсантів вхід на територію університету – 30 грн; потрапити всередину корпусів і церков можна з екскурсією – ще 50 грн.

Поруч із ансамблем резиденції митрополитів, на вулиці Коцюбинського – житловий будинок початку 20-го століття, який привернув нашу увагу арками в східному стилі. Це так званий «попівський будинок».

Дендропарк університету

Біля університету – прекрасний доглянутий дендропарк, який був закладений ще за часів Австро-Угорської імперії. Тут приємно відпочити і посидіти в тіні дерев. 

На території парку встановлено пам'ятник Йозефу Главці. Університету та дендропарку потрібно приділити не менше двох годин часу.

Музей народної архітектури та побуту

Від університету імені Федьковича прямуємо до Музею народної архітектури і побуту під відкритим небом, їхати до нього близько 30-40 хвилин тролейбусом №4. 

В невеликому чернівецькому скансені, оглянути який можна за годину, зібрано 35 будівель 19 і початку 20 століття з двох регіональних зон – Хотинщини і Західного Подністров’я.

Музей особливо пишається вітряками початку 20 століття, які були характерні тільки для Буковини.

Цікаво порівняти садиби бідняка, середняка і заможного селянина; подивитися на хату-землянку; давню глиняну піч, якою користувалися прямо на вулиці, дерев'яну старовинну церкву.

Церква з села Драчинці Кіцманського району, 18 століття.

Як дістатися: від університету (або від центру) тролейбусом №4 до кінцевої зупинки.

Час роботи: з 9:00 до 18:00, вихідний – понеділок.

Вартість: вхід 20 грн.

Турецька криниця і пам'ятник велосипеду

Зі скансену тролейбусом №4 їдемо до зупинки «Вулиця Садовського» – звідси прямуємо на площу Пресвятої Марії (до 2014 року вона називалася Турецької криниці, але потім площі повернули історичну назву). Це одна з найстаріших площ міста з часів, коли Буковина була під владою Османської імперії. В архітектурний ансамбль площі входить Турецький міст і Турецька криниця – найстаріше водне джерело міста. 

До 600-річчя Чернівців у 2008 році криницю реконструювали, площа облагороджена, встановлено пам'ятник велосипеду.

Але, на жаль, сьогодні стан найстарішого водного джерела бажає кращого – пити воду з нього точно не можна.

Будинок-корабель та інші пам’ятки

Далі вулицею Турецькою виходимо на вулицю Шкільну та рухаємося в бік вулиці Головної (Гаупштрассе, як вона називалася за австрійців). На перетині Головної з вулицею Бетховена – строгий Костел Воздвиження Святого Христа зі стрункою вежею. На фасаді костелу – сонячний годинник, цікаво, що він показує віденський час.

На протилежному боці Головної (на її перетині з вулицею Заньковецької) є кафедральний собор Святої Параскеви.

Тут же, на Головній, на розі з вулицею Шолом-Алейхема, стоїть одна з найбільш примітних будівель Чернівців, яка входить в усі туристичні довідники – це будинок-корабель або «шіфа». Існує легенда, що один моряк, вийшовши у відставку, не зміг жити без корабля. Разом із сухопутним братом вони придбали ділянку і звели будинок відповідної форми.

На сусідній вулиці Руській можна також побачити так звану «п'яну церкву». Таке ім'я Миколаївський храм отримав за особливу кручену форму куполів.

Вулиця Кобилянскої

Прямуємо далі вулицею Головною в напрямку до вже знайомої нам ратуші, звідки починався маршрут. Її вежу видно здалеку, і вона служить гарним орієнтиром. Звертаємо від ратуші на пішохідну вулицю імені Ольги Кобилянської (за австрійців вона називалася Геренгассе, що в перекладі означає «Панська»).

Її за правом можна вважати найкрасивішою в місті. Саме тут найбільше відчутний дух старої Європи – багато красивих історичних будівель-пам'яток архітектури.

Легенда свідчить, що на Геренгассе нібито не пускали в брудному взутті, а бруківку підмітали букетами троянд і мили. За однією з версій, саме тому Чернівці називають «маленьким Парижем». Тепер металева скульптура привітного двірника немов нагадує, що потрібно дотримуватися чистоти.

На вулиці Кобилянської можна зручно розташуватися і відпочити на лавиці в холодочку.

Поруч із місцевим палацом для одружень – скульптура карети, де люблять сидіти діти і фотографуватися молодята та туристи.

З іншого боку від карети в старовинній будівлі працює  обласний краєзнавчий музей.

На вулиці Кобилянської можна насолоджуватися архітектурою старовинних будівель, перекусити в ресторані або кафе – тут їх безліч на будь-який смак і гаманець. Якщо ви не знаєте, що таке «мантулки» – саме час відвідати бутік солодощів і заповнити свій гастрономічний пробіл.

А можна просто попити кави, купивши її в симпатичному «кавомобілі» на вулиці. 

Тут красиво і атмосферно, і, напевно, навіть якщо провели час на вулиці Кобилянської вранці, поки чекали сурмача, вам захочеться сюди повернутися.

Якщо спуститься з вулиці Кобилянської на сусідню Вірменську, можна побачити ще один шедевр архітектора Йозефа Главки, який побудував університет. Це чудова вірменська церква, в якій сьогодні працює органний зал.

Якщо ще залишилося трохи часу, з Кобилянської можна піднятися вгору вулицею Кафедральною, а після пройти по Поповича, щоб побачити єдиний в Чернівцях готичний храм – єзуїтський костел Святого Серця Ісусового. У радянські часи тут розташовувався архів. Ніні святиню повернули єзуїтській релігійній громаді. Віряни реставрують його своїми силами.

Сподіваємося, що наш маршрут допоможе вам зорієнтуватися в Чернівцях і правильно спланувати свій час, навіть якщо ви в місті на один день і ввечері сідайте в нічний поїзд.

А якщо потрібно зупинитися в Чернівцях, варіанти житла можете підшукати за допомогою нашого сайту, на вибір понад 60 варіантів.

У статті використані фото Nadija Karbunar і Tetiana Donenko IGotoWorld Photo Group.

Якщо стаття сподобалася, розкажіть друзям :)
Facebook (0)
ВКонтакті

Зворотній зв`язок
Відгуки
Ми цінуємо Вашу увагу і час, проведений з нами на сайті IGotoWorld.com. Якщо у Вас є запитання, побажання, скарги або ж Ви бажаєте більше дізнатись про нас, оберіть пункт, що Вас цікавить, і пройдіть за посиланням. Ми обов’язково приділимо Вам увагу.
Форма зворотного зв’язку
Запит успішно відправлений.
Надіслати